печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52357/19-к
29 жовтня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі осіб, що подали скаргу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову від 24 вересня 2019 року слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 52018000000000996,
01.10.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 24.09.2019 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №52018000000000996.
В обґрунтування доводів скарги заявники посилаються на те, що вони звернулися до слідчого з клопотанням про вручення підозри слідчому Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №52018000000000996. Проте 24.09.2019 слідчий Другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 відмовив у задоволенні вказаного клопотання, про що виніс постанову, яку скаржники вважають незаконною та такою, що підлягає скасуванню, як наслідок її незаконності та необґрунтованості та просять зобов'язати слідчого вчинити дії вказані в клопотанні.
В судовому засіданні особи, що подали скаргу підтримали її з наведених в ній підстав, та просили її задовольнити в повному обсязі.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, заслухавши позицію учасників розгляду щодо вимог скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до положень ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення процесуальних дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000996 від 12.10.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.256, ч.3 ст.382 КК України.
06.05.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до слідчого з клопотанням про вручення підозри слідчому Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №52018000000000996.
Постановою від 24.09.2019 слідчий Другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 у задоволенні вказаного клопотання відмовив.
Зі змісту постанови вбачається, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання, слідчий вказав, що клопотання про забезпечення слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 вручення повідомлення про підозру самому собі у кримінальному провадженні № 52018000000000996 від 12.10.2018 є необгрунтованим та містить ознаки тиску на слідчого, а тому приймає вказане рішення в межах своїх повноважень, а саме ст. 40 КПК України
За встановлених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого, які викладені в постанові та вважає, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч. 2. ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, так як постанова містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття, їх обґрунтування, а вимоги заявників не містять обгрунтованих підстав для вчинення вказаних ними у клопотанні дій.
Крім того, відповідно до положень ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Тобто слідчий не зобов'язаний, в обов'язковому порядку, задовольнити клопотання.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як зазначено в Узагальненні ВССУ від 12.01.2017 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Таким чином, при розгляді скарг на відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій слідчим суддям необхідно співвідносити вимоги ст. 220 КПК України з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження, зокрема встановленими ст. 40 КПК. Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
При цьому, виходячи з того, що повідомлення про підозру є виключно дискреційним повноваженням слідчого, прокурора у кримінальному провадженні, який в межах наданих йому повноважень на власний розсуд визначає достатність зібраних доказів для повідомлення особі про підозру, то обгрунтування прийнятої слідчим постанови, що датована 24.09.2019 року, визнається слідчим суддею належним та достатнім в межах заявлених вимог за клопотанням, що свідчить про залишення оскаржуваної постанови в силі.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, заявниками не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували підставою для скасування постанови про відмову у задоволенні клопотання, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 2, 7, 9, 22, 26, 40, 220, 223, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1