Справа № 826/11455/15 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
21 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря: Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 (м. Київ, дата складання тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась з позовом до суду про стягнення коштів з позивача на рахунок № НОМЕР_1 в УДКСУ у Голосіївському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38039757, банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, код сплати 147, суму податкового боргу у розмірі 238 790,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на момент звернення до суду податковий борг по сплаті ПДФО становить 238 790,42 грн, що підтверджується повідомленням про грошові зобов'язання та податковий борг (довідка за формою 10-ОПП) № 4668/26-50-23-01-07 від 28.05.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2015.
Зокрема, апелянт вказує, що при вирішенні цієї справи суд повинен був керуватися вказаними нормами права та дослідити детально питання «прощення боргу». Позивачем не надано до матеріалів справи копії листа ТОВ «Кредитні ініціативи», виключно з якого можна було встановити з чого складається такий «прощений» борг та чи повідомлявся позивач про прощення боргу. Відділ АДР ДМС України надав відомості про дійсне місцезнаходження (місце реєстрації) відповідача - АДРЕСА_1, однак суд не повідомляв відповідача за вказаною адресою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За матеріалами справи ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у період з 27.08.2014 по 02.09.2014, була проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом № 96/26-50-17-01/ НОМЕР_2 від 03.09.2014.
На підставі вказаного акту, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00002401701 від 10.10.2014, відповідно до якого відповідачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 239 249,54 грн, у тому числі за основним платежем - 191 263,63 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 985,91 грн.
ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві за місцезнаходженням ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) направлялась податкова вимога форми «Ю» № 1216-23 від 12.12.2014 на суму 238 790,42 грн, яка була повернута адресату із позначкою причини повернення відправлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що у п.п. 2.3.2 та 2.3.3 акту перевірки № 96/26-50-17-01/ НОМЕР_2 від 03.09.2014 зазначено дві адреси місця проживання згідно з даних ІС «Податковий блок» : АДРЕСА_4 та згідно з даними адресно-довідкового бюро: Київська область, Святошинський район, с. Гатне, вул. Козацька, 11.
Разом із тим податкова вимога, податкове повідомлення-рішення та інше надсилалися лише на одну адресу та поверталося із відміткою «за закінченням строку зберігання», що свідчить про відсутність належного повідомлення відповідача про податкову вимогу форми «Ю» № 1216-23 від 12.12.2014 на суму 238 790,42 грн, оскільки податковим органом не використано всіх можливих способів надіслання відповідачу такої податкової вимоги. Тобто таке податкове зобов'язання не набуло статусу узгодженого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно п.п. 14.1.157 п. 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2 п. 16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3 п. 16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи ( п.п. 16.1.4 п. 16.1).
Відповідно до п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Положення наведених норм податкового законодавства обумовлюють висновок про те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо.
Даний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.07.2019 по справі № 826/18400/16.
При цьому, Верховним Судом зазначено, що дослідження та оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 Податкового кодексу України. Не оскарження акта індивідуальної дії в досудовому або судовому порядках платником податків вказує на погодження останнього з визначеною йому сумою грошового зобов'язання.
Позивачем було сформовано та направлено фізичній особі ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ю» № 1216-23 від 12.12.2014 на суму 238 790, 42 грн виключно на адресу - АДРЕСА_4 , в той час як згідно з актом перевірки також вказано адресу відповідача: АДРЕСА_1 , що свідчить про не виконання свого обов'язку в повному обсязі щодо належного направлення на адресу відповідача податкової вимоги.
Вказані обставини свідчать про передчасність звернення податкового органу з даним позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у розмірі 238 790,42 грн.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.11.2019.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:В.О. Аліменко
Н.В. Безименна