Справа № 761/22616/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2529/2019 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія ч. 3 ст. 185 КК України
21 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року,яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації. Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат,
За вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 18.03.2019 приблизно о 21 год. спільно з невстановленою особою, з метою повторного таємного викрадення майна шляхом проникнення до приміщень не зачинених квартир, увійшли до жилого багатоквартирного будинку, що по АДРЕСА_2 , де почали проходити по поверхам та відшукувати відчинену квартиру шляхом відкриття вхідних дверей.
В подальшому, 18.03.2019 приблизно о 21 год. 15 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи спільно та узгоджено з невстановленою досудовим розслідуванням особою, знаходячись на 18 поверсі будинку АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що вхідні двері до квартири АДРЕСА_3 не були зачинені, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, проникли до приміщення вказаної квартири. Після чого, ОСОБА_7 спільно з невстановленою особою, скориставшись тим, що їх дії носять таємний характер, та не помічені потерпілою ОСОБА_9 , повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою таємно викрали майно останньої, а саме: сумку марки «Соасh», бежевого кольору, вартістю 1725 грн., шкіряний гаманець, червоного кольору, вартістю 401 грн. 25 коп., кошти в сумі 200 доларів США, що відповідно курсу НБУ становить 5402,96 грн. та 317 грн., навушники «Аіr pod», білого кольору, вартістю 3125 грн., зарядний пристрій для «Айфона», вартістю 183 грн., 2 банківські картки «Ощад Банку», 7 дисконтних карток та пропуск на роботу, 4 зв'язки ключів та один окремий ключ, серветки, пігулки, жувальні гумки, косметичний крем, чеки та рекламні брошури, паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_9 , які матеріальної цінності не становлять, а всього на загальну вартість 11 154 грн. 21 коп.
Однак, під час того як ОСОБА_7 спільно з невстановленою собою намагались зникнути з місця вчинення злочину, їх дії були викриті потерпілою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було затримано працівниками поліції, а невстановлена слідством особа зникла з місця вчинення злочину.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_7 та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, безпідставним застосуванням ст. 75 КК України, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що судом не надано необхідної оцінки негативним відомостям про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, продовжує вчиняти нові злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, які на даний час є предметом розгляду у Дарницькому, Солом'янському та Шевченківському районних судах м. Києва, не працевлаштований. Прокурор зазначає, що судом при призначенні покарання не враховано таку обтяжуючу обставину як рецидив злочинів, а щире каяття безпідставно визнано обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин,викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого зач.2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч.2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Покарання обвинуваченому за ч.2 ст.15 ч. 3 ст.185 КК Україниу виді трьох років позбавлення волі судом призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50,65 КК України з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Розмір та вид покарання в апеляційному порядку не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як випливає із змісту вироку, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання з випробуванням з огляду на те, що він не є судимою особою, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, не має обставин, що обтяжують покарання, цивільний позов від потерпілої відсутній.
Колегія суддів вказаний висновок суду першої інстанції вважає таким, що ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а доводи прокурора такими, що не спростовують його правильність.
Так, перебування на розгляді у судах інших обвинувальних актів щодо ОСОБА_7 не є такими даними про особу, що можуть враховуватися при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, оскільки судові рішення про визнання особи винуватою у вчиненні злочинів за наслідками розгляду згаданих обвинувальних актів відсутні.
Відповідно до ст.34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
З матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_7 є особою, яка в силу вимог ст.89 КК України, не має судимості.
Отже, судом вірно не врахована така обставина, що обтяжує покарання винного, як рецидив злочинів.
Згідно зі ст. 66 КК щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.
З кримінального провадження вбачається, що потерпіла не має до ОСОБА_7 претензій матеріального чи морального характеру, викрадене майно їй повернуто, а обвинуваченим дійсно та відверто визнана провина у вчиненні злочину, висловлений щирий жаль з приводу цього та засуджена така своя поведінка.
Той факт, що особа раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, за умови погашення попередніх судимостей, не є достатньою підставою для висновку про можливість виправлення особи лише в умовах ізоляції від суспільства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є безпідставними.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування вироку, не встановлено.
За таких обставин вирок є законним.
Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя: Суддя: Суддя: