Справа № 320/929/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
19 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
за участю секретаря Юрковець А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особою підприємцем ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особо-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 02.11.2018 №0019001303, №0019011303, №0019061303, №0019081303, №0019071303;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.11.2018 №0019051303.
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2018 №Ф-0019021303.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що положення податкового законодавства не передбачають застосування фізичною сосбою-підприємцем розрахованої контролюючим органом торгівельної націнки при визначенні суми доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано правомірність прийнятих за результатами перевірки індивідуальних актів, а наявність порушень підтверджується змістом акту перевірки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційна скарга не містить нових доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, а лише посилається на зміст акту перевірки. Зазначає, що оскаржувані індивідуальні акти були прийняті на підставі визначеного Відповідачем розміру загального оподатковуваного доходу у спосіб, не передбачений законодавством, та не обґрунтований жодними належними і допустимими доказами.
У судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в останній.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована 06.03.2002 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради як фізична особа-підприємець. Позивач перебуває на податковому обліку в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; у період, охоплений перевіркою, перебувала на загальній системі оподаткування.
У період з 11.09.2018 по 24.09.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи; з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
Результати перевірки оформлені актом від 08.10.2018 №860/10-36-13-03/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 17-44).
Перевіряючи достовірність відображених у декларації про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки показників загального оподатковуваного доходу контролюючим органом був виявлений факт реалізації ФОП ОСОБА_1 товарів без відображення доходів від такої реалізації у податковому обліку, що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу на 100745,32 грн.
Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що між обсягом придбаного товару (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) та залишками товарів станом на перше число року, вартість яких збільшена на розмір націнки, та обсягом реалізації цих же товарів, що відображений у податкових деклараціях з акцизного податку, і обсягом залишків товарів за їх ринковою вартістю на кінець року існує позитивна різниця.
За даними, що наведені в Акті перевірки, у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 придбала алкогольні напої та тютюнові вироби, вартість яких з урахуванням націнки у розмірі 30% для алкогольних напоїв та 5% для тютюнових виробів склала 746799,65 грн. За даними податкової декларації з акцизного податку за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 обсяг реалізації підакцизних товарів склав 679352,88 грн.
Встановивши, що різниця між обсягом придбаних підакцизних товарів, вартість яких збільшена на розмір націнки, та обсягом реалізації, що зазначений у податковій декларації за 2015 рік, становить 67446,77 грн. (746799,65-679352,88), додавши до цієї різниці обсяг залишків товарів станом на початок 2015 року у розмірі 44811,00 грн., контролюючий орган зробив висновок, що станом на 31.12.2015 залишок підакцизних товарів мав би становити 112257,77 грн.
Контролюючий орган зазначає, що згідно довідки ФОП ОСОБА_1 залишок підакцизних товарів з урахуванням націнки станом на 31.12.2015 склав 68452,77 грн.
Оскільки між розрахунковим значенням залишків підакцизних товарів станом на 31.12.2015 (112257,77 грн.) та залишком підакцизних товарів згідно довідки позивача (68452,77 грн.) існує позитивна різниця у розмірі 43805,00 грн., контролюючий орган дійшов висновків про реалізацію позивачем товарів без відображення доходів від їх реалізації у податковому обліку.
Співставивши розрахунковий обсяг залишків підакцизних товарів, обрахований за тотожною формулою, із залишком підакцизних товарів, що зазначений у довідці ФОП ОСОБА_1 , контролюючий орган також виявив розбіжність за 2017 рік, розмір якої склав 56940,32 грн.
Викладені обставини стали підставою для висновку про заниження позивачем у період з 2015 по 2017 рік загального оподатковуваного доходу на 100745,32 грн., і як наслідок про заниження податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору, а також слугували підставою для висновку про заниження бази для визначення акцизного податку на 100745,32 грн.
У висновках Акта перевірки контролюючий орган кваліфікував встановлені у рамках перевірки обставини як порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:
- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на 100745,32 грн., у тому числі за 2015 рік на 43805,00 грн., за 2017 рік на 56940,32 грн., що у свою чергу мало наслідком заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 21317,22 грн.. у тому числі за 2015 рік - 11067,97 грн., за 2017 рік - 10249,25 грн.;
- підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму акцизного податку на 5535,72 грн.;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір на 1511,17 грн.;
- статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині проведення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 100745,32 грн.;
- пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на 27727,28 грн.;
- підпункту 4 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2014 №481, в частині неналежного ведення книги обліку доходів і витрат, що полягає у невірному відображенні загальної суми отриманого доходу, який підлягає оподаткуванню.
На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0019001303, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 26646,52 грн., у тому числі на 21317,22 грн. за податковим зобов'язанням та на 5329,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 47);
- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0019011303, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 1888,96 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 1511,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 377,79 грн. (т.1, а.с. 48);
- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0019081303, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 94525,22 грн. (т.1, а.с. 41);
- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0019061303, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з акцизного податку у розмірі 6919,65 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 5535,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1383,93 грн. (т.1, а.с. 50);
- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0019071303, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 01,00 грн. (т.1, а.с. 51).
На підставі того ж Акту перевірки відповідачем виставлено позивачеві вимогу від 02.11.2018 №Ф0019021303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 27727,28 грн. та прийнято рішення від 02.11.2018 №0019051303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 4292,77 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.1, а.с. 43).
Не погоджуючись з такими діями відповідача , позивач звернулась до суду з даним позовом.
Заслухавшт суддю-доповідача, пояснення сторін, колегія суддів, зазначає наступне.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Приписи п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
За правилами п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Наказом Міндоходів України від 16.09.2013 року № 481 затверджено форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок № 481).
Відповідно до п. 5 Порядку № 481 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що у графі 2 книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та /або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 9 визначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8).
Відповідно до п. 7 Порядку № 481 фізичні особи-підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).
Згідно п. 9 Порядку № 481 дані книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи".
Як було встановлено судом першої інстанції, зафіксовані у Книзі обліку доходів і витрат відомості щодо отриманих доходів і, відповідно, витрат, аналогічні даним, зазначеним Позивачем у розрахунках податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, та у податкових деклараціях про майновий стан і доходи.
При цьому, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За правилами п. п. 85.2, 85.4, 85.7 та 85.8 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 вела книгу обліку доходів і витрат, за даними якої загальний оподатковуваний дохід за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 склав 679352,88 грн., за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 584359,24 грн.
Відомості про загальний оподатковуваний дохід за 2015 та 2017 рік кореспондують відомостям, що знаходяться у фіскальній пам'яті РРО (т.1, а.с. 147, 154), через який проводились розрахунки за товари/послуги, та узгоджуються з обсягами коштів, що надійшли на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується банківськими виписками (т.6, а.с. 75-249; т.7, 1-223; т.8, а.с. 1-246, т.9, а.с. 1-209).
Акт перевірки, у свою чергу, не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в охоплений перевіркою період позивачем були отримані доходи, облік яких не був здійснений у графі 2 Книги обліку доходів і витрат.
Зі змісту акта перевірки слідує, що фахівці контролюючого органу, визначаючи розмір загального оподатковуваного доходу, не перевіряли платіжних та розрахункових документів, на підставі яких позивачем сформовані задекларовані показники чистого оподатковуваного доходу; контролюючим органом не досліджувався обсяг залишків товарно-матеріальних цінностей станом на початок та кінець звітних (податкових) періодів, охоплених перевіркою.
Натомість контролюючий орган вдався до самостійного визначення умовного числового значення загального оподатковуваного доходу, який мав би отримати позивач, взявши за основу такого розрахунку визначений на власний розсуд розмір націнки на товари, що реалізувались, та довільно визначений обсяг залишків товарно-матеріальних цінностей за вартістю їх реалізації.
Обгрунтовуючи висновки Акта перевірки про заниження загального оподатковуваного доходу контролюючий орган зазначає, що залишок товарів, збільшений на розмір націнки для алкогольних напоїв - 30%, тютюнових виробів - 5% станом на 01.01.2015 складає 44811,00 грн.; станом на 31.12.2015 складає 68452,77 грн. Протягом 2015 року ФОП ОСОБА_1 придбано алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вартість яких з урахуванням націнки для алкогольних напоїв - 30%, тютюнових виробів - 5% становить 746799,65 грн. Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік обсяг реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів за 2015 рік, з урахуванням націнки: для алкогольних напоїв 30%, тютюнових виробів - 5% склав 679352,88 грн.
Викладена інформація стала підставою для висновку, що залишок алкогольних напоїв та тютюнових виробів станом на 31.12.2015 мав би складати 112257,77 грн.: [(44811,00 +746799,65) - 679352,88]. Водночас за даними перевірки цей залишок складає 68452,77 грн.
Різниця між математично визначеним залишком у розмірі 112257,77 грн. та залишком, визначеним у ході перевірки - 68452,77 грн. є, за висновком контролюючого органу, обсягом товарів, що були реалізовані позивачем без відображення у податковому обліку.
Аналогічним чином контролюючий орган визначив обсяг реалізованих за межами податкового обліку товарів у 2017 році.
Таким чином, розмір загального оподатковуваного доходу за 2015 та 2017 рік контролюючий орган визначив не шляхом перевірки банківських, платіжних та інших документів, що містять відомості про обсяги коштів, одержаних позивачем, а математично, порівнявши задекларований позивачем показник загального оподатковуваного доходу та обсяг залишків товарів з вартістю придбаних в охопленому перевіркою періоді товарів, збільшеної на довільно визначений розмір націнки.
Тобто визначений контролюючий орган показник загального оподатковуваного доходу ґрунтується на умовних значеннях вартості придбаних протягом певного податкового періоду товарів.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, визначено, що акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
У висновку акта документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Посилань на об'єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реалізацію позивачем товарів, дохід від чого невідображено у податковому обліку, в акті перевірки відсутні.
Натомість висновки контролюючого органу про необхідність коригування (збільшення) загального оподатковуваного доходу на позитивне значення різниці між вартістю придбаних протягом звітного (податкового) періоду товарів з урахуванням націнки у розмірі 30% для алкогольних напоїв та 5% для тютюнових виробів та фактичним обсягом реалізованих товарів чинне законодавство не містить.
Суд також виходить з того, що Порядком ведення книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування. Таким чином залишки товарно-матеріальних цінностей не мають правового значення для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу.
А тому визначення контролюючим органом податкових зобов'язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків, збільшений на розмір торговельної націнки, не ґрунтується на вимогах закону.
З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є необґрунтованим.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції про безпідставність донарахування Відповідачем Позивачу належної до сплати суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Абзацом 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
З наведеного випливає, що розмір єдиного внеску обраховується виходячи з розміру доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Зважаючи, що, як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для донарахування зобов'язань зі сплати єдиного внеску було заниження позивачем , на думку контролюючого органу, чистого доходу, а необґрунтованість такого висновку ГУ ДФС у Київській області була встановлена раніше, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у Відповідача правових підстав для збільшення Позивачу грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску та застосування до нього штрафних санкцій за таке донарахування. З огляду на викладене рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за до нараховування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимог про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2018 №000019051303 підлягають скасуванню як протиправні.
Оцінюючи висновки Київського окружного адміністративного суду в частині безпідставності донарахування ГУ ДФС у Київській області належної до сплати суми військового збору у розмірі, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Приписи п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За правилами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
У пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу закріплено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Отже, як вже було зазначено вище, згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Тобто, розмір військового збору обраховується виходячи з розміру доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Зважаючи, що, як вбачається зі змісту акту перевірки підставою для донарахування зобов'язань зі сплати військового збору було заниження позивачем, на думку податкового органу, чистого доходу, а необґрунтованість такого висновку ГУ ДФС у Київській області була встановлена раніше, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у Відповідача правових підстав для збільшення Позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій. З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 року №0019021303 підлягає скасуванню як протиправне, що вірно підкреслив суд першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова