ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 826/12481/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії"
до Державної авіаційної служби України
про визнання протиправною та скасування постанови від 15.07.2016 року № 6840, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії" з позовом до Державної авіаційної служби України в якому з урахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову просило визнати протиправною та скасувати постанову № 6840 від 15.07.2016р. про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову) зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, а відтак підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, який слугував підставою для її прийняття складено державним інспектором за відсутності повноважень (не мав повноважень на проведення інспектування (перевірки) у сфері авіаційної безпеки) та з порушенням вимог Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637 (під час складання протоколів інспектор не здійснював перевірку інформації, що стала підставою для встановлення фактів вчинення з боку позивача правопорушень у галузі цивільної авіації. При цьому, інспектор не здійснив самостійне заповнення реквізитів протоколу, а лише завдяки працівникам юридичного відділу відповідача частково переніс інформацію телеграм до завчасно підготовлених названими працівниками протоколів). По-друге, відповідачем порушено вимоги Порядку щодо розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки відповідачем не було надано матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, що на думку позивача, свідчить про відсутність доказів вчинення правопорушення. По-третє, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем порушено строки накладення штрафу, які визначені ч. 3 ст. 128 та п. 3.5 Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті. Більше того, наголошує, що станом на 28.03.2016р. був відсутній факт правопорушення у галузі цивільної авіації визначений вимогами п. 94, 118 Положення про використання повітряного простору України.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва Арсірія Р.О. від 16.08.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
Відповідно до розпорядження керівника апарату від 11.10.2017р. № 7631 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" з метою пришвидшення розгляду адміністративної справи №826/12481/16 відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, адміністративну справу №826/12481/16 передано на повторний розподіл справ між суддями.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва Власенкової О.О. від 31.10.2017р. справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.
Відповідно до розпорядження керівника апарату від 30.05.2018р. № 857 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв'язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді в провадженні якої перебувала справа №826/12481/16 відповідно до п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, адміністративну справу №826/12481/16 передано на повторний розподіл справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018р. адміністративна справа № 826/12481/16 розподілена на суддю Добрянську Я.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018р. справа прийнята до провадження судді Добрянської Я.І. та повідомлено сторони про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
05.03.2019р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що державний інспектор Державної авіаційної служби України при прийнятті оскаржуваної постанови Семакою В .І. діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені п. 8 ч.1 ст. 16 Повітряного кодексу України, розділом ІІ Порядку № 637, Положенням про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09 лютого 2010 року №68, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2010 року за №307/17602, а відтак підстави для скасування постанови та задоволення позовних вимог відсутні.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.
28.03.2016р. телеграмою Украероцентру ТЛГ № 281832 Державну авіаційну службу України повідомлено про те, що повітряне судно позивача, 28.03.2016р. о 12 год. 22 хв., яке виконувало рейс AFL 1623, здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України ПС, незважаючи на заборону використання повітряного простору.
08.07.2016р. за результатом перевірки інформації викладеної в телеграмі Украероцентру (тлг № 281832) в присутності представників ПАТ «Аерофлот» складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації № 6840 в якому зазначено, що повітряним судном позивача порушено ст. 30 Повітряного кодексу України та п. 94 та 118 постанови КМУ від 29.03.2002 № 401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України».
15.07.2016р. головою Державної авіаційної служби України на підставі ст. 127-130 Повітряного кодексу України, а саме абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 127 Повітряного кодексу України та з урахуванням вищезазначеного протоколу розглянуто матеріали справи щодо порушення ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1623 о 12 год. 22 хв. 28.03.2016р. без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації № 6840, якою на позивача накладено штраф у розмірі 136 000,0 грн.
Позивач вважаючи вищезазначену постанову такою, що прийнята з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України.
Відповідно до частини другої статті 4 Повітряного кодексу України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Приписи пункту 26 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України визначають, що використання повітряного простору України - провадження діяльності, пов'язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об'єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 73/20386 (далі по тексту - Порядок №637).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності (далі - Суб'єкт) у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п.1.2 Порядку).
Оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації визначено у розділі ІІ названого Порядку.
Підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації згідно з пунктом 2.1 Порядку є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку №637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням (п. 2.3 Порядку).
Аналіз наведеної правової норми Порядку № 637 дає підстави для висновку, що інспектори з авіаційного нагляду в силу займаної посади мають повноваження на проведення перевірок.
При цьому, відповідне повноваження не обмежено кваліфікацією посад державних інспекторів, а тому посилання позивача на наявність у державного інспектора Державіаслужби України Семаки В .І. кваліфікації з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією не позбавляє його повноважень на проведення перевірки та оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Крім того, на підтвердження правомірності дій інспектора щодо перевірки допущення позивачем порушень правил використання повітряного простору відповідачем надано наказ Державіаслужби України від 30 грудня 2014 року № 806 «Про проведення перевірки фактів порушення порядку використання повітряного простору», яким відповідач уповноважив державних інспекторів з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією здійснити перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України, чим, фактично, делегував свої функції на складання протоколу відповідним інспекторам, що прямо передбачено наведеними вище положеннями Порядку № 637. (а.с. 111-118)
Одночасно, суд вважає помилковим доводи представника позивача, про необхідність проходження державним інспектором з льотної експлуатації спеціальної підготовки, що встановлено пунктом 2.4 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, за яким посади державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути за такими напрямами: повітряні перевезення; авіаційні роботи; авіація загального призначення. Державний інспектор з льотної експлуатації проводить інспектування у сфері льотної експлуатації, а за умови проходження відповідної підготовки - за напрямами державного інспектора з безпеки авіації, крім авіаційної безпеки. На думку суду, статтею 16 Повітряного кодексу України, пунктом 6.7 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України не встановлено обмежень щодо складення протоколів про порушення порядку використання повітряного простору в залежності від напрямів посад державних інспекторів з льотної експлуатації. Крім того за змістом пункту 2.4 зазначеного Положення напрями посад державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути встановлені за відповідними напрямками. Слово «можуть» свідчить про необов'язковість відповідних положень, та, відповідно, дискреційність у діях суб'єкта владних повноважень щодо встановлення відповідних напрямів посад.
Проаналізувавши питання дотримання відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності, суд зазначає наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 129 ПК України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
Статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами - суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в п. 3.5 Порядку № 637.
З вищевикладеного вбачається, що у наведених нормах фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору.
Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення. Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.
Отже, за результатами аналізу норм ПК України та Порядку № 637 суд приходить до висновку, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу.
В свою чергу, невиконання вимог ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637 призводить до визнання рішення про накладення штрафу безпідставним та до його скасування.
Водночас, згідно з п. 121 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.
Як вбачається з матеріалів справи, телеграма Украероцентру № 281832 складена 28.03.2016р. та, відповідно, в силу вимог п. 121 зазначеного Положення, доведена до відома Державіаслужби 28.03.2016р., тобто відповідач встановив факт вчинення правопорушення з боку позивача 28.03.2016р., у зв'язку з чим початком відліку строку накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача є 28.03.2016р.
Оскаржувана постанова №6840 прийнята відповідачем 15.07.2016р., тобто в межах строків, визначених ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637.
Також суд зазначає, що обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України (ч.1. ст.. 33 Повітряного кодексу).
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (ч. 6, 7 ст. 46 Повітряного кодексу).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони затверджено «Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України» (№ 897/703 від 28.11.2005).
Згідно пп.1.2. вказаних правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба України) за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
Розділ 7 «Положення про використання повітряного простору України» (Постанова КМ України № 401 від 29.03.2002 (далі - Положення про використання повітряного простору України) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Згідно п. 93 вказаного положення зазначено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (п.101, 102 Положення про використання повітряного простору України).
Відповідно до підпункту п) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. «Служби аэронавигационной информации» (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі - Doc. 8126), які є обов'язковими як для України та і для Російської Федерації згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 913/9512 (далі - Правила № 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та Ц1488/14 та в наступному NOTAM №А2461/14.
Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 №142 (далі - Порядок № 142).
Розділом 3 Порядку № 142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.
Так, запит на видання NOTAM (далі - запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил № 564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зв'язків.
Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил № 564).
Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків аналізується зміст отриманого запиту з метою визначення категорії наданої інформації (пункт 3.4. Порядку № 142).
Згідно з додатком 5 Порядку № 142 запит на встановлення заборонених зон має бути погоджений департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків Державіаслужби України (пункт 3.6. Порядку № 142).
Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту) (пункт 3.7. Порядку № 142).
У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зв'язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень (пункт 3.8. Порядку №142).
Під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації (3.10. Порядку № 142).
Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції.
Зокрема, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 глави 2 Doc. 8126 «Авиационный полномочный орган государства должен распределить между техническими отделами своего центрального аппарата обязанности по подготовке исходных данных, которые требуются службе аэронавигационной информации (САИ) для NOTAM, предполетные информационные бюллетени (РІВ) Поэтому технические отделы должны обеспечить надежные и скоростные каналы связи с САИ».
Також, відповідно до пункту 1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 «Об обязанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения б) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации».
Тобто, виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти не вивчають законодавство України та розпорядчі документи Державіаслужби. Вони керуються виключно опублікованою аеронавігаційною інформацією, в тому числі NOTAM.
Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. та містяться у Додатку 15 тa Doc.8126.
Зокрема, п. 5.1.1 Додатку 15: «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический матеріал». п. 5.2.2 Додатку 15: «Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей,, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста.
Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126". п. 5.2.2.1 Додатку 15: "Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке".
NOTAM є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил № 564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ (Служба аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - пункт 1.4 глави І Правил №564).
Отже, починаючи з 09год. 00хв. 27.06.2014 над півостровом Крим була встановлена заборонена зона про що свідчить опублікована в NOTAM A2461/14 інформація.
Оскільки, Європейський Аеронавігаційний план встановлює, що аеронавігаційне обслуговування в межах всього Сімферопольського РПІ, включаючи відкрите море над акваторією Чорного моря здійснює Україна, та враховуючи відповідні NOTAM, суд вбачає доведення до відома позивача в офіційному порядку обставин закриття аеропорту Сімферополь. Вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. зумовлює відсутність підстав у позивача для користування аеропортом Сімферополь, навіть і за наявності повідомлень посадових осіб аеропорту про готовність прийняти відповідний рейс.
Як вбачається з протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації №6840 від 08.07.2016р. відповідачем встановлено порушення яке полягає в тому, що із закритого авіапростору АР Крим здійснило вихід ПС, яке виконувало рейс AFL 1623 незважаючи на заборону використання повітряного простору.
Оскільки рейс AFL 1623, за наслідком виконання якого було складено протокол та винесено постанову, мав місце в забороненій для польотів зоні над півостровом Крим, визначеної NOTAM A2461/14, та під час його дії, позивачем було допущено порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу.
Щодо дозволів на використання повітряного простору, особи заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору (абз.1 п.56 Положення про використання повітряного простору України).
Органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил (п.61 Положення про використання повітряного простору України).
Як вбачається зі змісту пунктів 74, 75 Положення про використання повітряного простору України передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (п.76 Положення про використання повітряного простору України).
Таким чином, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб'єктний склад осіб, які їх видають).
Отже, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті по ним рішення, що передбачено п. 76 Положення про використання повітряного простору України.
Позивач в силу положень ч. 1 ст. 77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Виходячи з вищенаведеного, позивач повинен спростувати доводи відповідача щодо відсутності відповідних заявок та дозволів на використання повітряного простору і надати суду відповідні заявки та рішення щодо них. Вказаного позивачем суду не надано.
Дозвіл на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ у позивача відсутній, а тому вказане доводить допущення ним порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу. При цьому суд зазначає, що відповідне повідомлення з аеропорту Сімферополь не є дозволом РДЦ.
Щодо розслідувань порушень порядку використання повітряного простору.
Відповідно до абз. 2 п. 118 Положення про використання повітряного простору України встановлено, що відносно всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування.
Поряд з цим, п. 124, 125 (Положення про використання повітряного простору України) визначено, що для розслідування порушень порядку використання повітряного простору рішенням Державіаслужби призначається комісія із службового розслідування, до складу якої включаються представники заінтересованих державних органів, підприємств, установ та організацій. Комісія із службового розслідування у своїй діяльності керується Повітряним кодексом України, Правилами польотів у повітряному просторі України, Інструкцією про розслідування порушень порядку використання повітряного простору України та цим Положенням.
Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами, фактів порушення порядку використання повітряного простору України покладається на спеціалізовану експертну установу з розслідування авіаційних подій (ч. 8 ст. 4 Повітряного кодексу).
Будь-яке адміністративне, службове, прокурорське, судове розслідування, спрямоване на встановлення вини або відповідальності, повинне проводитися окремо від технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі (ч. 4 ст. 119 Повітряного кодексу України).
Суд погоджується з доводами представника позивача щодо не дотримання відповідачем вимог відносно створення Комісії із службового розслідування, яке є відмінним від технічного розслідування, проте вказане не спростовує обставин порушення позивачем порядку використання повітряного простору України.
Щодо перевірок суд вважає за необхідне зазначити.
Так, згідно з пп. 2.1 «Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» (Міністерство інфраструктури України, № 637 від 26.12.2011) підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням. Протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації. (пп.2.2, 2.3, 2.5 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті).
Факти правопорушень, визначених у статті 127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними своїх посадових обов'язків.
У відповідності до п.6.1 «Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України» (№68 від 09.02.2010) державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.
Таким чином, оскільки позивач не є суб'єктом авіаційної діяльності, який знаходиться на території України (що підтверджується свідоцтвом №032.175 від 21.06.1994), об'єкти авіаційної діяльності (повітряні судна - порушники) розміщені, як за межами України, так і на анексованій Російською Федерацією території України - АР Крим, що в свою чергу унеможливлює проведення перевірки на місці (як того вимагає абз.2 ч.1 ст.16 Повітряного кодексу), суд вважає, що в такій ситуації невидача спеціального завдання на проведення перевірки, як того вимагає законодавство, не є істотним по суті, оскільки фактично відсутня можливість вказати об'єкт та місце перевірки. Разом з тим, відсутність такого завдання, в такій ситуації, на думку суду, не перешкоджає інспектору скласти протокол про правопорушення, що передбачено п.2.5 «Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» (№ 637 від 26.12.2011).
Вказане кореспондується нормам п. 5.6 «Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України» (№ 68 від 09.02.2010) згідно якого, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.
Політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
Вказані вище обставини унеможливлюють проведення належної самостійної процедури перевірки та, відповідно, складення акту. Разом з цим, згідно п.5.3 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті (№ 637 від 26.12.2011) передбачається складення акту відносно суб'єкта авіаційної діяльності. Проте таке, як відносно позивача, з підстав, зазначених вище, так і відносно дій щодо перевірки фактів, є неможливим.
Щодо перевірки факту, правопорушення, то вказані обставини встановлюються під час розгляду справи, проте позивачем не було надано відповідачу доказів, які спростовують обставини порушень в галузі цивільної авіації.
У відповідності до положень п.10.1 «Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» №637 від 26.12.2011 встановлено, що усі матеріали, що стосуються одного правопорушення Суб'єкта або фізичної особи, посадова особа уповноваженого органу з питань цивільної авіації, яка уповноважена розглядати справи про правопорушення та накладати стягнення, формує в одну справу про правопорушення. Справа формується з протоколу про правопорушення, відповідних актів обстеження об'єкта, висновків експертів, письмових пояснень, повідомлень, постанови про накладення стягнення, листування з порушником та інших документів, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа має бути прошита, сторінки пронумеровані та скріплені печаткою, з описом документів, що в ній зберігаються, з указівкою на номер аркуша (сторінки), завіряється підписом особи, яка винесла постанову, і здається на зберігання до архіву Державіаслужби України.
Вказаний пункт знаходиться в розділі «Х» (порядку № 637), який регулює не порядок розгляду справ, а питання діловодства у справах про накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної авіації, та адміністративних правопорушень на повітряному транспорті.
За наслідком розгляду справи суд вбачає відсутність дотримання відповідачем вказаних вимог законодавства щодо ведення діловодства, оскільки відповідних належним чином оформлених справ суду не було надано. Проте вказане не спростовує відсутність наданих відповідачем суду документів, на підставі яких приймалося оскаржуване рішення.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.06.2018р. у справі №826/11572/14 та в постанові від 07.03.2018р. у справі №826/10898/14.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова № 6840 від 15.07.2016р. прийнята Державною авіаційною службою України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для її скасування та задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому, судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська