1/290
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 листопада 2019 року № 640/7039/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 33/19, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019р. про збільшення розміру податкового зобов'язання на суму 17 100, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 275, 00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023564205 від 29.03.2019р. про нарахування пені за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 164, 24 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023754205 від 29.03.2019р. про збільшення розміру податкового зобов'язання зі сплати військового збору на суму 1 445, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 361, 25 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023584205 від 29.03.2019р. про застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 259, 20 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023934205 від 29.03.2019р. про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 1 711, 60 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019р. по єдиному внеску в розмірі 8 558, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваних вимоги та податкових повідомлень-рішень.
Зважаючи на викладене, позивач вважає, що прийняті вимога та податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності.
У зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, ГУ ДФС у м. Києві провело перевірку її ж підприємницької діяльності.
Результати перевірки були викладені в акті перевірки № 504/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 04.03.2019р.
За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві дійшли висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 порушено:
- п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п.п. 165.1.31 п. 165.1. ст. 165, п. 177.1 п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями - ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2017 рік на загальну суму 529 100, 00 грн. та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 95 238, 00 грн.;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, а саме несплачено військовий збір у розмірі 7 963, 50 грн.;
- п. 177.10 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями «Фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару»;
- п.1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 3 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010р. № 92664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, подано Таблицю № 1 Додатку № 5 Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік з невірними показниками, єдиний внесок із сум чистого доходу не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету за 2017р. на суму 56 494, 52 грн.;
- ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. № 92664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов'язань, визначених у Звітах «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями»;
- ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. № 92664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов'язань, визначених у Звітах «сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі»;
- п. 203.1 ст. 203 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, не подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2017р., серпень 2017р. та жовтень 2017р.
Не погоджуючись з зазначеними вище висновками, ОСОБА_1 було подано заперечення до акту перевірки № 504/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 04.03.2019р., які отримано ГУ ДФС у м. Києві 19.03.2019р.
28.03.2019р. ГУ ДФС у м. Києві надіслано Лист про розгляд заперечень № 42230/A/26-15-42-05-28.
За результатами розгляду заперечень, поданих ОСОБА_1 на акт перевірки № 504/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 04.03.2019р., ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення викласти висновки акту документальної позапланової перевірки в наступній редакції:
- п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п.п. 165.1.31 п. 165.1. ст. 165, п. 177.1 п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями - ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2017 рік на загальну суму 95 000, 00 грн. та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 17 100, 00 грн.;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, а саме несплачено військовий збір у розмірі 1 445, 00 грн.;
- п. 177.10 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями «Фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару»;
- п.1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 3 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010р. № 92664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, подано Таблицю № 1 Додатку № 5 Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік з невірними показниками, єдиний внесок із сум чистого доходу не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету за 2017р. на суму 8 558, 00 грн.;
- ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. № 92664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов'язань, визначених у Звітах «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями»;
- ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. № 92664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов'язань, визначених у Звітах «сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі»;
- п. 203.1 ст. 203 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, не подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2017р., серпень 2017р. та жовтень 2017р.
На основі цих висновків складено відповідно Податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019р. про збільшення розміру податкового зобов'язання на суму 17 100, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 275, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0023564205 від 29.03.2019р. про нарахування пені за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 164, 24 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0023754205 від 29.03.2019р. про збільшення розміру податкового зобов'язання зі сплати військового збору на суму 1 445, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 361, 25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0023584205 від 29.03.2019р. про застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 259, 20 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0023934205 від 29.03.2019р. про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 1 711, 60 грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019р. по єдиному внеску в розмірі 8 558, 00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення та вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень та вимоги є те, що 01.10.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги. На підставі укладеного договору, 25.11.2016 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 зараховано 95 000, 00 грн. Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.10.2016 року, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.02.2019 року.
26.10.2017 року ОСОБА_1 подано заяву на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, про що внесено запис № 207200600060003763 від 26.10.2017р.
ГУ ДФС у м. Києві вважає, що поворотна фінансова допомога мала би бути повернута до 26.10.2017р., а зважаючи на зворотнє - є доходом, отриманим платником податку як додаткове благо, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності на суму 95 000, 00 грн.
Однак, в цій справі, виходячи зі змісту умов договору, зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги в цій справі є цивільно-правовими за свою суттю і після припинення ФОП ОСОБА_1 своєї діяльності, залишилися за нею як за фізичною особою.
03.09.2018 року ОСОБА_1 повернула 95 000, 00 грн. ОСОБА_5 , що підтверджується розпискою.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення та вимогу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення та вимогу із якою позивач не погодилася, у зв'язку із чим оскаржила її до суду.
В позовній заяві позивач посилається на вимоги п.п. 165.1.131 п. 165.1 ст. 165 ПК України, а саме до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Оскільки сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.10.2016 року є фізична особа-підприємець та фізична особа, до зазначених правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Крім того, недопустимим є застосування відповідачем положень п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 ПК України.
Постановою Верховного суду України за № 3-3947к06 від 09.08.2017р. визначено, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічну позицію щодо відповідальності фізичної особи-підприємця усім своїм майном висловив Верховний суд України у своїй постанові № 6-125цс13 від 04.12.2013 року та № 3-3947к06 від 07.11.2006 року, а саме, відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
З огляду на те, що поворотна фінансова допомога за правилами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а також зважаючи на те, що зобов'язання щодо повернення суми коштів поворотної фінансової допомоги у розмірі 95 000, 00 грн. виконано, що підтверджується розпискою від 03.09.2018р., підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді прийнятих ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень та вимоги, відсутні.
На виконання вимог ухвали суду від 26.04.2019р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти поданого позивачем позову та вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки за результатами перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до валового доходу кошти у сумі 95 000, 00 грн., які надійшли на її ж банківський рахунок 25.11.2016 року як поворотна безвідсоткова фінансова допомога.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України).
Так, відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
П. 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акту перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст.44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акту перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акту (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
За правилами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.131 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 ПК України; до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Постановою Верховного суду України за № 3-3947к06 від 09.08.2017р. визначено, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічну позицію щодо відповідальності фізичної особи-підприємця усім своїм майном висловив Верховний суд України у своїй постанові № 6-125цс13 від 04.12.2013 року та № 3-3947к06 від 07.11.2006 року, а саме, відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
З огляду на встановлені судом обставини, а саме, що поворотна фінансова допомога за правилами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а також зважаючи на те, що зобов'язання щодо повернення суми коштів поворотної фінансової допомоги у розмірі 95 000, 00 грн. виконано ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується розпискою від 03.09.2018р., а відтак позовні вимоги є обґрунтованими у повному обсязі, а тому податкові повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019р., № 0023564205 від 29.03.2019р., № 0023754205 від 29.03.2019р., № 0023584205 від 29.03.2019р., № 0023934205 від 29.03.2019р. та вимога про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення та вимога не в межах приписів, встановлених чинним податковим законодавством, а тому є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0023604205 від 29.03.2019р., № 0023564205 від 29.03.2019р., № 0023754205 від 29.03.2019р., № 0023584205 від 29.03.2019р., № 0023934205 від 29.03.2019р., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019р. - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019р. про збільшення розміру податкового зобов'язання на суму 17 100, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 275, 00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023564205 від 29.03.2019р. про нарахування пені за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 164, 24 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023754205 від 29.03.2019р. про збільшення розміру податкового зобов'язання зі сплати військового збору на суму 1 445, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 361, 25 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023584205 від 29.03.2019р. про застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 259, 20 грн.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023934205 від 29.03.2019р. про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 1 711, 60 грн.
7. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019р. по єдиному внеску в розмірі 8 558, 00 грн.
8. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова