Дата документу 18.11.2019 Справа № 335/9133/19
Провадження № 11-сс/807/1101/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 335/9133/19 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, громадянина України, який не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 187 КК України,
задоволено клопотання начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 та продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на один місяць - до 18 листопада 2019 року, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання, з продовженням строку дії обов'язків, передбачених п. 3, п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України,
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого про продовження йому строку домашнього арешту до 18 листопада 2019 року включно, скасувати повністю та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого про продовження йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що під час розгляду клопотання прокурор не довів наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України та ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України.
Також апелянт послався на те, що:
-на час оголошення у розшук, подання та після подання клопотання про застосування запобіжного заходу - до 17 години 00 хвилин 2019 року - він не був підозрюваним, оскільки йому не було повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, хоча його місцезнаходження було встановлено, проте, не було вжито жодних заходів для вручення повідомлень у спосіб, передбачений КПК України, так як вони були направлені до м. Вільнянська, де він не проживав і не проживає; він не був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;
-на час подання та розглядів клопотань про продовження йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не існувало обставин, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема, які свідчать про те, що заявлений ризик існував, не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують домашній арешт;
-дії слідчого та інших поліцейських щодо проникнення до житла та іншого володіння особи, обшуку за адресою по АДРЕСА_2 Запорізької області, без попереднього дозволу суду, були незаконними, отже, обшук є недопустимим доказом в розумінні ст. 87 КПК України.
Крім того, з метою надання показань щодо зазначених вище обставин ОСОБА_7 просить допитати в якості свідків: старшого слідчого слідчої групи ? старшого слідчого в особливо важливих справах ГУНП ОСОБА_9 ; слідчого суддю Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 ; слідчого суддю Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_11 ; суддю судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_12 .
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, врахувавши, що в ході розгляду клопотання прокурором доведено, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, що, на думку слідчого судді, виправдовує подальше тримання підозрюваного під домашнім арештом, дані про особу підозрюваного, його соціальне становище, наявність обставин, встановлених в ході розгляду клопотання, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також, що стороною захисту не надано даних щодо зміни обставин підозри чи зменшення існуючих при застосуванні запобіжного заходу ризиків, та не встановлено відповідних обставин слідчим суддею й протягом розгляду клопотання, дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 18 листопада 2019 року включно, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання, з продовженням строку дії обов'язків, передбачених п. 3, п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким рішенням слідчого судді погоджується й колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту, для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та умови, за яких таке продовження можливе.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_7 не погоджується з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 187 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість пред'явленої підозри, колегія суддів виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в якому суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя встановив, що зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доданих до клопотання доказів, а також правильно визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього застосованого обмежувального заходу.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з огляду на наведені у клопотанні дані, у слідчого судді, всупереч доводам підозрюваного, були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 187 КК України.
Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 187 КК України, вбачає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, з огляду на таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі у справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими, а саме, за ч. 4 ст. 296 КК України, санкцією якої передбачено покарання від трьох до семи років позбавлення волі, та за ч. 2 ст. 187 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, що свідчить про те, що підозрюваний, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому, у тому числі, тяжкі злочини, тобто, про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення зазначених кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового слідства або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Крім того, колегія суддів враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 187 КК України, та, зокрема, специфіку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Отже, наявність зазначеного ризику у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанцій, є суттєвим та наразі не зменшився, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, йому неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім цілодобового домашнього арешту, що спростовує довід апелянта про те, що під час розгляду клопотання прокурор не довів наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України та ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає неспроможними такі доводи апелянта: що до 17 години 00 хвилин 20 червня 2019 року, він не був підозрюваним, йому не було повідомлено про підозру у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, його місце знаходження було встановлено, проте, не було вжито заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень, оскільки вони направлялися до м. Вільнянська, де він не проживав та наразі не проживає, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено ст. 135 КПК України, згідно з якою особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Частиною 1 статті 136 КПК України передбачено, що належним підтвердженням отримання особою повідомлення, є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування було дотримано.
Як вбачається з матеріалів провадження, 20 червня 2019 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 було складено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України.
20 червня 2019 року, як зазначено у матеріалах доданих до клопотання, ОСОБА_7 у зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 було оголошено у розшук, а копію повідомлення про підозру було надіслано за відомою адресою місця реєстрації ОСОБА_13 : АДРЕСА_1 , де було отримано під підпис його батьком - ОСОБА_14 , що не спростовано підозрюваним.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2019 року було задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 та наданий дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_13 , якого 01 серпня 2019 о 06 годині 31 хвилини було затримано в порядку, передбаченому ст. 191 КПК України, та 02 серпня 2019 року доставлено до суду з метою розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Після відкладення судового засідання за ініціативою захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_15 у встановлений слідчим суддею строк після направлення повісток про виклик та повідомлення про це захисника - адвоката ОСОБА_15 та підозрюваного ОСОБА_7 , останні о 09 годині 00 хвилин 06 серпня 2019 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для продовження слухання клопотання про обрання запобіжного заходу не з'явились, при цьому про поважність причин неявки не повідомили, у зв'язку з чим, слідчим суддею було постановлено винесено ухвалу про привід підозрюваного до суду на 06 серпня 2019 року о 16 годині 00 хвилин.
Під час виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про привід підозрюваного до суду, батько підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_14 відмовився отримувати для ознайомлення ухвалу слідчого судді про привід підозрюваного до суду та заборонив підозрюваному ОСОБА_7 будь-яке спілкування з працівниками поліції, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді про привід підозрюваного до суду не було виконано.
Через неявку підозрюваного ОСОБА_7 до суду без повідомлення поважних причин, а також у зв'язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_7 під час спроби вручення повісток та виконання приводу не було встановлено, останнього 06 серпня 2019 року було оголошено у розшук в порядку ст. 281 КПК України.
У судовому засіданні 06 серпня 2019 року, після встановлення невиконання ухвали про привід підозрюваного ОСОБА_7 , стороною обвинувачення було заявлено клопотання про винесення ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було задоволено,при цьому, як вбачається зі змісту цієї ухвали, слідчим суддею були перевірені обставини, на які, у тому числі, посилається апелянт, а саме, щодо перебування ОСОБА_7 у розшуку, виконання слідчим вимог ст. 276-279 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень та ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
08 серпня 2019 року, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 було затримано в порядку, передбаченому ст. 191 КПК України, та 09 серпня 2019 року доставлено до суду з метою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
09 серпня 2019 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя постановлено ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто, до 20 серпня 2019 року включно.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінений запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт на строк до 20 жовтня 2019 року, який ухвалою слідчого судді цього суду від 18 жовтня 2019 року був продовжений до 18 листопада 2019 року.
Отже, виходячи з викладеного, повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, 20 червня 2019 року було вручено дорослому члену сім'ї - батьку підозрюваного ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , тобто, з цього часу ОСОБА_13 набув статусу підозрюваного відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України.
Посилання апелянта на те, що дії слідчого та інших поліцейських, які полягають у незаконному проникненні до житла, іншого володіння особи, у проведенні незаконного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а також заявлення апелянтом клопотання, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, про визнання недопустимим доказом та невикористання при прийнятті рішення, як це зазначено у ч. 2 ст. 86 КПК України, протоколу цього обшуку, не можуть бути предметом розгляду на даному етапі досудового розслідування - під час вирішення питання про продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Крім того, з урахуванням того, що колегія суддів вважає законною та обґрунтованою ухвалу слідчого судді від 18 жовтня 2019 року, то не вважає за доцільне, як того просить апелянт, здійснювати допит в якості свідків: старшого слідчого слідчої групи ? старшого слідчого в особливо важливих справах ГУНП ОСОБА_9 ; слідчого суддю Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 ; слідчого суддю Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_11 ; суддю судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_12 , виходячи з того, що допит свідків - це право, а не обов'язок суду, і здійснюється за наявності для того підстав, що у цьому випадку не має місця.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, дослідивши при розгляді клопотання прокурора всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, дійшов вмотивованого висновку про наявність підстав для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року по доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 задоволено клопотання начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 та продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на один місяць - до 18 листопада 2019 року, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання, з продовженням строку дії обов'язків, передбачених п. 3, п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: