Справа № 464/4279/19 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 33/811/1119/19 Доповідач: Ревер В. В.
26 листопада 2019 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ревера В.В., з участю ОСОБА_2. та його захисника Винниченка М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 10 жовтня 2019 року,
встановив:
цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм у ТОВ "Фортуна Авто", проживаючого АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення, згідно ст.36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200.00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 384,20 гривень судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 , 01 серпня 2019 року о 21:17 год., будучи особою щодо якої встановлено тимчасове обмеження у праві користування транспортним засобом згідно постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування від 28.02.2019 року (ВП 55564012), здійснював рух автомобілем марки «PEUGEOT Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі Львів-Шегині М-11 на 10 км+200 м., чим порушив п.2.1а ПДР України.
Крім того, ОСОБА_2 , 01 серпня 2019 року о 21 год. 17 хв., на автодорозі Львів-Шегині М-11 на 10 км+200 м. керував автомобілем марки «PEUGEOT Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння (згідно показників приладу Драгер - 1,75 проміле), чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.
На дану постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та постановити нову, якою закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та поновити строк на апеляційне оскарження.
На думку апелянта, суд виніс поспішне рішення, при неповному з'ясуванні обставин справи. Вважає, що постанова суду є незаконною і необґрунтованою з наступних підстав.
Судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, а розгляд справи був поверхневим.
Апелянт в судовому засіданні заперечив керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Вказав, що пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер», однак з показниками «Драгера» (1,75 проміле) не погоджувався, оскільки вживав алкогольні напої напередодні. Також вказав, що працівники поліції не запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, чим порушили процедуру. Поліцейськими порушено порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки у протоколі не зазначено про право відмови від проходження такого огляду, не запропоновано пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я. Зазначає, що після проходження огляду приладом «Драгер», водія не було відсторонено від керування транспортними засобами.
Звертає увагу суду, що судом першої інстанції помилково встановлено, що причиною зупинки транспортного засобу марки «PEUGEOT Partner» 01 серпня 2019 року було порушення водієм ПДР, а саме керування транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки та відсутність полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності. В матеріалах справи відсутні жодні докази даних обставин. Можна прийти до висновку про безпідставну зупинку апелянта працівниками патрульної поліції без жодних наявних допустимих і законних причин та підстав.
Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що доводи апелянта та його захисника про порушення процедури при огляді не заслуговують на увагу суду.
Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що апелянт не погодився з результатами огляду на стан сп'яніння на місці події за допомогою приладу «Драгер», сказавши «такого не може бути, тут щось не те», також на відеозаписі підтверджена відсутність пропозиції працівниками поліції направити до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння, враховуючи незгоду з результатами «Драгера». Таким чином, працівники поліції, не роз'яснивши апелянту його права та ввівши в оману, порушили права ОСОБА_2 .
Доказами по справі є, серед іншого, пояснення свідків. Судом першої інстанції незаконно не враховано покликання захисника на обставину, що свідки, працівники поліції не з'явились в суд для надання пояснень, з метою усунення сумнівів та суперечностей між доказами, які містяться у справі.
Апелянт заявляв клопотання про допит свідків, суд першої інстанції задовольнив таке клопотання, проте не вчинив належних дій для виклику свідків, оскільки, на момент ухвалення постанови, в матеріалах справи були відсутні повідомлення відділу поштового зв'язку про вручення повісток свідкам, що було б підтвердженням належного виклику свідків.
Отже, виклик свідків був формальним (задоволення клопотання про виклик), суд не мав наміру допитати свідків та отримати їх пояснення.
Вважає, що суд першої інстанції не надав змоги ОСОБА_2 скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
Просить звернути увагу суду, що, відповідно до положень КУпАП, обов'язок доказування у справах про адміністративні правопорушення даної категорії лежить на суб'єкті владних повноважень.
Після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу «Драгер», працівниками поліції його не було відсторонено від керування транспортними засобами, а було дозволено продовжувати керувати, що він і зробив. Це підтверджує той факт, що апелянт не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
В даному випадку, огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, а тому вважається недійсним, і не може бути підставою притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи із фабули протоколу про адміністративне порушення, поліцейськими не було дотримано вимог ст.266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, оскільки, відповідно до пунктів 6, 8 вказаного Порядку, поліцейськими не було доставлено водія транспортного засобу до відповідного закладу охорони здоров'я для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Окрім того, відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, свідчить про те, що ОСОБА_2 до закладу охорони здоров'я не скеровувався.
Приймаючи до уваги всі обставини даної справи, а також враховуючи дані про особу ОСОБА_2 , посаду водія як єдине джерело доходу, оплату аліментів на доньку, враховуючи, що це перше притягнення його до адміністративної відповідальності, його позитивну характеристику з місця роботи, вважає, що застосування санкцій в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою, карною мірою, та не може бути застосоване.
Просить визнати причину пропуску строку поважною, зумовленою незалежно від волі та причин апелянта у справі обставин та поновити пропущений десятиденний строк для подання апеляційної скарги на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 10 жовтня 2019 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та виступ захисника Винниченка М.П., які підтримали апеляційну скаргу та просили таку задовольнити, вивчивши матеріали справи №464/4279/19, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про неповноту проведення судового розгляду, порушення норм права, апеляційний суд вважає безпідставними і до уваги не бере.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, суддя повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п.6 розділу І, п.3, п.10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №129509 від 01 серпня 2019 року (а.с.16), ОСОБА_2 власноруч розписався у вказаному протоколі, чим погодився із внесеними у нього даними, та в графі «пояснення особи, яка приягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» написав, що працівники поліції зупинили його на пості Патрульної Поліції в напрямку м. Городок без причини.
Не беруться до уваги доводи апелянта про те, що він не погоджувався з результатом тесту на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий спростовується відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_2 після проходження огляду на стан сп'яніння жодним чином такий не заперечив та не спростував, а лише висловив здивування і сказав, що тут щось не те.
Вказаний результат огляду ОСОБА_2 також підтвердили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в присутності яких проводився огляд на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції були допущені порушення порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки, згідно з ч.3 ст.266 КУпАП, направленню до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння підлягає лише той водій, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або не згоден із його результатами, чого не було у даному випадку.
Щодо доводів про безпідставність зупинки працівниками поліції керованого ним транспортного засобу, то це, на думку апеляційного суду, не впливає на факт вчинення правопорушення і не є тим істотним порушенням законодавства, внаслідок якого судове рішення підлягає скасуванню.
Також апеляційний суд не бере до уваги доводи скарги про те, що ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортними засобами після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, і це спростовує факт перебування в стані сп'яніння, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 129509 від 01 серпня 2019 року вбачається, що у ОСОБА_2 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Даних про те, що йому було дозволено продовжувати керувати транспортним засобом, в матеріалах справи не має.
Покликання ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції безпідставно враховані пояснення свідків, які не з'явилися в судове засідання для надання пояснень не приймаються до уваги, оскільки в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтвердив їх присутність при огляді на стан сп'яніння. В письмових поясненнях, відібраних працівниками поліції, такі лише підтвердили факт проведення огляду те результат такого.
Що стосується відповідальності ОСОБА_2 за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за ч.3 ст.126 КУпАП, то постанова в цій частині не оспорюється.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_2 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, як більш серйозного правопорушення, і є безальтернативним.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення, обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.
З врахуванням наведених підстав пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, суд вважає за необхідне поновити цей строк.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 10 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду В.В.Ревер