номер провадження справи № 34/142/19
26.11.2019 Справа № 908/3197/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви вих. № 2629 від 14.11.2019 про видачу судового наказу
заявника: Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7”, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11)
до боржника: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 40867332 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4)
за вимогою про стягнення суми 22 226,70 грн,
Без повідомлення(виклику)заявника і боржника
Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7” звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою № 2629 від 14.11.2019 (вх. № 3433/08-07/19 від 18.11.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 22 226,70 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 18.11.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3197/19 та визначено до розгляду судді Науменку А.О.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) боржника; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту заяви, поданої КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7”, слідує, що заявник просить стягнути з боржника суму 22 226,70 грн, яка виникла за договором оренди нежитлового приміщення №120/9/Г-8 від 18.03.2014, а саме: заборгованість зі сплати 70% орендної плати в розмірі 15125,62 грн та штрафні санкції в розмірі 453,76 грн на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя, а також заборгованість зі сплати 30% орендної плати в розмірі 6453,71 грн та штрафні санкції в розмірі 193,61 грн на користь заявника.
До заяви додано копію зазначеного договору з протоколом розбіжностей, додатком 3 до договору, додатковими угодами до договору від 10.04.2017, 22.08.2017, 01.10.2018, а також розрахунки заборгованості станом на 01.11.2019 та штрафних санкцій від 14.11.2019, якими, як зазначено в тексті заяви, підтверджуються вимоги до боржника.
Інших доказів на підтвердження орендних правовідносин сторін у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.
Суд зазначає, що боржником за заявою визначено Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 40867332, проте згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним ідентифікаційним кодом боржника значиться юридична особа Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Тобто зазначене в заяві найменування боржника не відповідає відомостям, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, відповідно до п. 2.1 договору оренди нежитлового приміщення № 120/9/Г-8 від 18.03.2014 орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписанні сторонами договору та акту прийому-передачі майна (додаток № 2 до договору).
Заявник не надав суду акт прийому-передачі майна, яким би підтверджувалась передача майна в оренду боржнику та відповідно - виникнення підстав для нарахування заявником орендної плати, починаючи з квітня 2014 року (як зазначається в розрахунку).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати до місцевого бюджету заявник нарахував орендну плату за період з квітня 2014 року по жовтень 2019 року в сумі 56681,14 грн, зазначив про сплату орендної плати в сумі 41555,52 грн та визначив заборгованість у розмірі 15125,62 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати на користь заявника нараховано орендну плату за період з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року в сумі 6453,71 грн, яка пред'явлена до стягнення.
Суд зазначає, що сам по собі розрахунок основного боргу, без доказів на його обґрунтування не є належним доказом на підтвердження виникнення заявленої до стягнення заборгованості. Тому відомості, які зазначені заявником у розрахунках заборгованості, мають бути підтверджені відповідними доказами.
Так, у розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати до місцевого бюджету наведені відомості про часткову сплату боржником заборгованості за липень 2014 року в сумі 1377,43 грн, з грудень 2014 року в сумі 1959,14 грн та за березень 2019 року в сумі 38218,95 грн, проте докази здійснення боржником цих оплат до заяви не додані. Крім того, заявник не зазначив у розрахунку та заяві, куди були зараховані ці оплати та за які конкретно місяці та роки виникла заборгованість в сумі 15125,62 грн., яка заявлена до стягнення.
Суд також зауважує, що відповідно до додаткової угоди до договору від 22.08.2017 сторони погодили, що за базовий місяць оренди майна (лютий 2017 року) орендна плата складає 1105,95 грн згідно з додатком №3 до договору, яка сплачується з 18.02.2017. Однак у розрахунку заборгованості до місцевого бюджету за лютий 2017 року зазначена сума нарахування орендної плати в розмірі 677,45 грн, що не узгоджується з погодженим розміром орендної плати за лютий 2017 року.
Також заявник у заяві посилається на те, що в додатковій угоді до договору від 10.04.2017 боржник визнав суму боргу з орендної плати станом на 01.04.2017 в розмірі 18049,48 грн. Однак з розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати не вбачається, як зміна умов договору щодо розміру орендної плати згідно з додатковою угодою до договору від 22.08.2017, дія якової визначена сторонами з 18.02.2017, відобразилася на розрахунку цієї орендної плати.
Враховуючи викладене, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.
Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7” у видачі судового наказу про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 22 226,70 грн.
Додаток на адресу заявника: оригінал платіжного доручення № 507 від 09.10.2019 про сплату судового збору у розмірі 192,10 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржнику в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 6 аркушах).
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.
Ухвала підписана 26.11.2019.
Суддя А.О. Науменко