Справа № 640/18234/18
про залишення апеляційної скарги без руху
22 листопада 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксененко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції представником апелянта було отримано 13 вересня 2019 року, згідно наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому, апеляційну скаргу Київським обласним військовим комісаріатом подано 13 листопада 2019 року, про що свідчить штамп на конверті, в якому було надіслано вказаний документ до суду першої інстанції.
Отже, апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.
Разом з тим, до своєї апеляційної скарги відповідачем додано клопотання на поновлення строків, в якому апелянт просить суд поновити йому пропущений строк для подачі апеляційної скарги, посилаючись як на причину такого пропуску, на неналежне фінансування з боку держави та як результат такого фінансування, не змогу сплатити вчасно судовий збір за подачу даної апеляційної скарги.
Перевіривши клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частини 3 статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 КАС України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та не подано доказів їх поважності.
В своєму рішенні по справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Враховуючи вище викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року.
Крім того, відповідно до вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
В силу вимог частини 1 статті 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1 762,00 грн.
Згідно з матеріалами справи, позовна заява подана в листопаді 2019 року.
При подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за кожну позовну вимогу.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру, тому розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, в даному випадку, становить (1762*2)*150% = 2 114, 40 грн.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_3 до своєї апеляційної скарги як доказ сплати судового збору додано платіжне доручення № 3076 від 30 жовтня 2019 року в сумі 1 152,60 грн.
Тобто, судовий збір апелянтом при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено не в повному обсязі.
З огляду на вище викладене апелянту необхідно доплатити не сплачену частину суми судового збору, а саме - 961,80 грн. (2 114,40 - 1 152,60 = 961,80).
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тому, у зв'язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без руху та запропонувати усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання до апеляційного суду:
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності;
- оригіналу документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку за наступними реквізитами:
отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101;
код отримувача (ЄДРПОУ) - 38004897;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
код банку (МФО) - 899998;
номер рахунка - UA658999980000034312206081055;
код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відповідно до вимог частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 283, 298, 328 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року - залишити без руху.
Встановити Київському обласному військовому комісаріату строк для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У разі не усунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя: Оксененко О.М.