П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/3378/19
Головуючий в 1 інстанції: Шкамерда К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Запорожана Д.В., Танасогло Т.М.,
при секретарі Чугунові С.О.,
за участю представника позивача-адвоката Главацького Ю.А. та представника відповідача Чабан О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 06.08.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов, -
28.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Управління ДАБК ОМР, в якому просила суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №655/18 від 28.09.2018 року, винесену в.о. начальника Управління ДАБК ОМР Якименком Р.К., про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.96 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках безпідставно проведеної перевірки.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №655/18 від 28.09.2018 року, винесену в.о. начальника Управління ДАБК ОМР Якименко Р.К., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.96 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Управління ДАБК ОМР 16.08.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивачка - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №107368968 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності.
23.08.2018 року до в.о. начальника Управління ДАБК ОМР надійшла заява гр. ОСОБА_2 , в якій останній повідомив, що у сусідній квартирі - АДРЕСА_1 проводяться будівельні роботи з перепланування та переобладнання квартири, з порушенням цілісності конструкції схеми будинку та втручання в несучі конструкції та інженерні комунікації, внаслідок чого, з однієї квартири фактично утворено дві самостійні квартири.
02.07.2018 року наказом в.о. начальника Управління ДАБК ОМР Авдєєв О.Р. уповноважив заступника начальника Управління - начальника інспекційного відділу №1 Якименко Р.К. №01-13/162 направляти головних спеціалістів на проведення позапланових перевірок, а також підписувати направлення на проведення позапланових перевірок протягом 2 півріччя 2018 року.
Заступником начальника Управління ДАБК Якименко Р.К. 05.09.2018 року видано направлення №001145 для проведення позапланового заходу, а саме: позапланової перевірки об'єкта реконструкції - квартири АДРЕСА_1 на дві самостійні, за адресою: АДРЕСА_2 щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
За результатами вказаної вище позапланової перевірки, проведеної з 05.09.2018 року по 14.09.2018 року, посадовими особами Управлінням ДАБК ОМР складено Акт №001145 щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, відповідно до якого виявлено наступні порушення, а саме: ОСОБА_1 виконала будівельні роботи із реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розподілом на дві самостійні квартири - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, без отримання права на виконання таких робіт, чим порушила ч.1 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; не забезпечила здійснення авторського нагляду за будівництвом, чим порушила ч.1 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п.2 Порядку №903 від 11.07.2007 року; не забезпечила здійснення технічного нагляду за будівництвом, чим порушено абз.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п.2 Порядку №903 від 11.07.2007 року.
14.09.2018 року посадовою особою Управлінням ДАБК ОМР відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому, окрім іншого, останню було повідомлено, що справу буде розглянуто 28.09.2018 року у приміщенні Управління ДАБК ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського,6. також в той же день на адресу позивачки було винесено і припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, згідно якого вимагали усунути порушення вимог містобудівної діяльності у термін до 14.11.2018 року, шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або привести об'єкт до первісного стану у відповідності до договору купівлі-продажу №370 від 22.02.2017 року.
В подальшому, т.б. 28.09.2018 року уповноваженою особою відповідача, на підставі матеріалів вказаної вище позапланової перевірки та без участі позивача (або її представника) ухвалено постанову №655/18, якою, позивачку за виконання будівельних робіт без отримання права на виконання таких робіт, визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Не погоджуючись з такими діями та спірною постановою відповідача, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
А як передбачено приписами ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, т.б. з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553), «Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466), ЦК України та іншими законодавчими актами, в редакціях, що діяли на момент проведення спірних перевірки та винесення позивачем оскаржуваних приписів та постанов.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р. встановлює правові і організаційні основи містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, «державний архітектурно-будівельний контроль» - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, приписами п.п.2,5 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (затв. Постановою КМУ від 23.05.2011р. №553) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок за територіальним принципом та з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Пунктом 7 вказаного Порядку №553 передбачено, що «позаплановою» перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставою ж для проведення «позапланової» перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати 5-ти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва (п.9 Порядку №533).
При цьому, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку (п.12 Порядку №533).
Суб'єкт же містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, в свою чергу, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки (п.13 Порядку №533).
А відповідно до приписів п.14 Порядку №533, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Разом з цим, за правилами п.п.16,17,18 Порядку від 23.05.2011 року №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
Керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
Відповідно до п.п.19,20,21 Порядку від 23.05.2011 року №553 припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль направлений на дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також на усунення порушень суб'єктів містобудування у цій сфері.
У разі, зокрема, виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності посадовою особою складаються протокол, акт перевірки та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, вирішити питання про відповідальність суб'єкта містобудування.
При цьому, у відповідності до ч.ч.1,2 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Так, згідно правил ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 визначення категорії складності об'єктів будівництва з урахуванням класу наслідків (відповідальності) здійснюється за характеристиками таблиці А.1. Зокрема, клас наслідків (відповідальності) будинків, будівель, споруд, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури СС2 визначається з урахуванням даних про можливу небезпеку для здоров'я і життя людей, кількість осіб, які постійно перебувають на об'єкті, становить від 300-400; 50-300 осіб в залежності від категорії складності об'єкта будівництва.
Згідно із п. 4.14 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 при розробленні проектної документації на капітальний ремонт частини існуючого об'єкта (приміщень, квартир) без повного призупинення його використання за функціональним призначенням категорію складності об'єкта будівництва за такою документацією визначають без урахування категорії складності об'єкта, що експлуатується.
При виконанні поточного ремонту, перепланування та/або переобладнання окремих приміщень (квартир) без втручання в несучі та огороджувальні конструкції, а також інженерні системи об'єкта, клас наслідків (відповідальності) та категорію складності не визначають.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, об'єкт, відносно якого виявлено порушення позивачем правил містобудівного законодавства, є окремим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 загал .пл.132,7 кв.м , яка належить на праві приватної власності позивачу (договір купівлі-продажу від 22.02.2017р.). Дійсно, позивачкою у даній квартирі проводилися певні ремонтно-будівельних роботи, але при їх проведенні на об'єкті не здійснювалось призупинення використання існуючого об'єкта за функціональним призначенням.
До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, в приміщенні, в якому проводилася спірна перевірка, вже було 2 (два) окремих доступи (входи) та фактично була добудована лише перегородка, яка і розділила квартиру на дві окремих: АДРЕСА_1 - 77,3 кв.м та АДРЕСА_2 - 46,6 кв.м. При цьому, слід зазначити, що в подальшому на ці 2 (дві) квартири органом БТІ були оформлені два окремих тех./паспорти, висновок щодо можливості поділу №1913/12-17 від 06.12.2017р., на підставі яких 13.12.2017р. обидві квартири були зареєстровані за позивачкою на праві приватної власності.
Таким чином, судова колегія зазначає, що у позивачки є право власності на ці 2 окремих квартири, а отже, відповідно, відсутнє «самовільне будівництво».
Отже, враховуючи вказані вище обставини, категорія складності спірного об'єкта будівництва, що належить позивачу, повинна визначатися без урахування категорії складності об'єкта, що експлуатується.
Таким чином, під час визначення класу наслідків підлягають врахуванню самостійні характеристики об'єкта (квартири), на якому здійснюються відповідні роботи.
Так, відповідно до правил ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, зокрема, можлива небезпека для здоров'я і життя людей, кількість осіб, які постійно перебувають на об'єкті, становить від 0-50; 50-100 осіб в залежності від категорії складності об'єкта будівництва, характеризує об'єкт із класом наслідків СС1.
Водночас, відповідно до спірної постанови, контролюючим органом під час виявленого правопорушення застосовано до позивача стягнення, передбачене ч. 6 ст. 96 КУпАП, а саме за виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2).
Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість санкції застосованої до суб'єкта містобудування, її невідповідність вимогам законодавства та неможливість врахування наведених матеріалів під час вирішення питання про наявність в діях суб'єкта містобудування складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне врахувати ще й той факт, що до позивачки Управлінням ДАБК ОМР фактично вже застосовувались аналогічні санкції за той самий поділ квартири з порушенням норм законодавства, однак, постановами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року, 17.08.2019 року та 02.10.2019 року по справах №522/15358/18, №522/3377/19 та 522/3380/19, відповідно, такі санкції були визнанні незаконними та скасовані.
Згідно із положеннями ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також слід зазначити й про те, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Презумпцію невинуватості також встановлено і статтею 62 Конституції України, в якій, окрім іншого зазначено, що обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення містяться і в ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, зі змісту якого видно, що кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Як слідує зі змісту ст.9 КУпАП, «адміністративним правопорушенням» (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Під «складом адміністративного правопорушення» розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. «Суб'єктивна сторона» - це внутрішній бік проступку, це психічні процеси, які відбуваються в свідомості суб'єкта, що характеризують його волю, викривають думки, наміри.
Так, відповідно до вимог ст.10 КУпАП, «вина» є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.
Як вбачається з приписів ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно ж до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як слідує зі змісту положень ст.254 КУпАП, при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається у 2-х екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При чому, як передбачає ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Згідно з ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При чому, необхідно зауважити, що у відповідності до вимог ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 цього Кодексу.
Одночасно, також слід звернути увагу й на те, що відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно із ч.6 ст.96 КУпАП, виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), - тягне за собою накладення штрафу від тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
«Об'єктом даного адміністративного проступку» є суспільні відносини у сфері безпеки будівництва (ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").
Безпосередній об'єкт - встановлений порядок будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд, їх проектування, розміщення та експлуатації.
«Об'єктивна сторона правопорушення» у даному конкретному випадку виражається у таких формах:
2) виконання підготовчих робіт без направлення повідомлення про початок виконання зазначених робіт у випадках, коли направлення такого повідомлення є обов'язковим, а також наведення недостовірних даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт;
5) виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів І категорії складності;
6) виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання;
7) експлуатація об'єктів будівництва, які не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів І категорії складності;Всі склади формальні.
«Суб'єкт адміністративного проступку» - спеціальний (посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності) у чч.3-18 цієї статті; як громадяни, так і посадові особи - у чч.1 і 2 цієї статті.
«Суб'єктивна сторона правопорушення» визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Отже, враховуючи зазначені вище норми діючого у цій сфері законодавства, та приймаючи до уваги правило, встановлене ст.10 КУпАП, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП, визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалось вище, при винесенні оскаржуваної постанови відповідач виходив з того, що вина позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною та підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, т.б. актом перевірки, протоколом та приписом.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачка та її представник послідовно та категорично заперечують як факт вчинення спірного адміністративного правопорушення, так і факт належного сповіщення про розгляд спірних адміністративних матеріалів.
Так, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, з пояснень позивачки вбачається, що в приміщенні щодо якого було проведено перевірку вже було 2 (два) окремих доступів (входів) та була добудована лише перегородка розділяюча приміщення на два окремих і ці роботи, на її переконання не можна назвати реконструкцією будинку, і останні не потребували виготовлення будь-якої дозвільної документації.
Так, склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Відповідно ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
А згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вказані вище норми КУпАП, для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.96 КУпАП, відповідач повинен був встановити: дату та місце скоєння правопорушення; надати беззаперечні докази того, що саме позивачем була здійснена реконструкція; довести що позивач усвідомлював суспільну небезпечність, т.б. по-перше - виконав будівельні роботи із реконструкції житлового будинку, без отримання права на виконання таких робіт, по-друге - передбачав можливість настання негативних наслідків, та бажав настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилася до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
А згідно із приписами статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Так, у відповідності до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1,4 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ст. 74 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Разом з тим, в наданих Управлінням ДАБК ОМР доказах (акт перевірки, протокол) не міститься достовірних даних про вчинення саме позивачем спірного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП.
Крім того, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також вважає, що у даному випадку відсутня і об'єктивна сторона цього правопорушення.
Так, як вже зазначалося вище, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Також, при цьому, ще слід звернути увагу й на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надано судам обох інстанцій належних і беззаперечних доказів фактів своєчасного повідомлення позивачки та її присутності при складанні акту перевірки та протоколу від 14.09.2018р. в яких до речі, в порушення вимог ст.256 КУпАП, не зазначено усіх (повних) даних про особу позивача, яка притягується до відповідальності (та не вірно вказана адреса її реєстрації), відсутні в них і її підписи та відмітки про роз'яснення їй прав і обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП, а також не забезпечено право на захист.
Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про своєчасне сповіщення позивача про розгляд справи, і ці обставини перешкоджають подальшому провадженню у вирішенні питання відносно виявленого правопорушення.
Отже, за таких обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова в.о. начальника Управління ДАБК Одеської міської ради №655/18 від 28.09.2018р. про накладення на позивачку штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: Д.В. Запорожан
Т.М. Танасогло