Справа № 472/1123/19
Провадження №2/472/419/19
"18" жовтня 2019 р. смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Кучерявенко С.С.,
при секретарі Чорної О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на праві приватної власності їй належить будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31.07.1997 року. Відповідно до будинкової книги на будинок АДРЕСА_1 у вказаному будинку зареєстрована відповідач, ОСОБА_2 .
Однак, відповідач не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере. Крім того, у зв'язку з її реєстрацією, відсутністю інформації про її роботу, доходи, позивач не може скористатися житловою субсидією.
Відповідач не є членом родини позивача, а ні будь яким родичем, Відповідач була дружиною сина позивачки - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дітей у відповідачки та ОСОБА_5 не було.
У зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду для визнання відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в тому ж обсязі та з тих же підстав.
Відповідач ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_3 заперечували про задоволення позову та просили відмовити.
Крім того, ОСОБА_3 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність будь - яких перешкод у володінні та користуванні будинком, які б могли бути підставою для виселення відповідачки зі спірного будинку.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачкі ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 11/.
Відповідно до реєстраційного посвідчення до документу про право приватної власності № НОМЕР_1 від 18.08.1997 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований бюро технічної інвентаризації на право приватної власності за ОСОБА_4 .
Згідно акту від 15.06.2019 року складеного в присутності: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку висилитися з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . Факт проживання відповідачки в спірному будинку також підтверджується листом начальника Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Кузнєцова В.В. №3151/60-2017 від 05.05.2018 року та листом В.о. начальника Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Філь С.М. №5372/60-2017 від 28.08.2017 року.
Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбачених законом.
Статтею 33 Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам гарантована свобода пересування і вільний вибір місця проживання, тому сама по собі наявність чи відсутність прописки (реєстрації) не може бути підставою як для визнання права користування житловим приміщенням за собою, так і для відмови в цьому.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. При цьому, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку, що визначено ст. 72 цього ж Кодексу.
Відповідно до довідки Веселинівської селищної ради Веселинівського району №1543 від 30.09.2019 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає в АДРЕСА_1 з 2008 року. Вище викладене підтверджує свідок ОСОБА_9 .
Згідно зі ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сімї права користування займаним приміщенням. Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сімї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, а саме за обставин коли такі особи систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Звертаючись до суду з позовною заявою про визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, жодних із переліченних умов для виселення ОСОБА_2 , позивачка не надала, а в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження дій, які б могли призвести до її виселення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилається на ст. 405 ЦК України відповідно до якої, член сімї власника житла втрачає право користування цим житлом в разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З представлених же відповідачем доказів, а саме документів реагування правоохоронних органів, довідки селищної ради про місце проживання відповідачки, вбачається, що між сторонами виникають суперечки щодо проживання в одному будинку.
Також в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка перешкоджає позивачці користуватися власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб.
Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюються нормами Цивільного кодексу України.
На думку суду в данному випадку власник повинен звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні правом власності, а не про визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим будинком, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоленні позовних вимог ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2019 року.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС. С. Кучерявенко