20 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/11078/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Андрієвського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
17 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непризначення, непроведення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу ОСОБА_1 , незаконними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 1 жовтня 1999 року по 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Башнафтопроект" в якості помічника бурильника, з 1 квітня 2000 року по 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Башнафтопроект", в якості машиніста бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року по 27 березня 2003 року Коголимського відділу інженерних винаходів ДООО "Башнипинефть", в якості машиніста бурової установки геологічної партії та період роботи з 5 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року в філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" в якості машиніста бурової установки СРП за Списком №2, що дає право на призначення пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 1 січня 1992 року;
- призначити ОСОБА_1 пенсію по віку на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи періоди роботи в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Башнафтопроект" в якості помічника бурильника з 1 жовтня 1999 року по 31 березня 2000 року, в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Башнафтопроект", в якості машиніста бурової установки 5 розряду з 1 квітня 2000 року по 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО "Башнипинефть", в якості машиніста бурової установки геологічної партії та період роботи з 1 грудня 2002 року по 27 березня 2003 року, в філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" в якості машиніста бурової установки СРП з 5 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року за Списком №2, що дає право на призначення пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 1 січня 1992 року та провести перерахунок пенсії з дня звернення;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області взяти до уваги архівну довідку про заробітну плату за періоди роботи на Крайній Півночі в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Баштнафтопроект" від 29 січня 2019 року №18/1-110-02, з підстав протиправних дій відповідача, на думку позивача, щодо відмови йому у зарахуванні до пільгового стажу роботи стажу роботи на посадах, які віднесені до Списку №2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в квітні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (загальний стаж роботи на момент звернення - більше 30 років, в тому числі, стаж роботи за списком №2 - 15 років 2 місяці 4 дні; вік - 55 років). Втім, листом відповідача від 4 квітня 2019 року №1298/04-1 позивачу відмовлено у призначенні даного виду пенсії з посиланням на відсутність належного стажу роботи на роботах, віднесених до Списку №2. Вважаючи у зв'язку з цим свої права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 20 листопада 2019 року на 15:30.
4 листопада 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України надійшов відзив на позовну заяву вих. №34918/08 від 1 листопада 2019 року (а.с.80-83).
У судовому засіданні 20 листопада 2019 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 20 листопада 2019 року проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві. В обґрунтування заперечень пояснив, що згідно з даними трудової книжки у період з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року (6 місяців) позивач працював помічником бурильника в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект». З 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року (2 роки 7 місяців) позивач працював в якості машиніста бурової установки у тому ж відділі. З 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року (3 місяці 27 днів) позивач працював в якості машиніста бурової установки геологічної партії Когалимського відділу інженерних винаходів ДООО «Башнипинефть" ВАТ АНК "Башнефть". Представником відповідача пояснено, що у наданих позивачем для призначення пенсії документах відсутня інформація про те, на яких саме роботах позивач був зайнятий, тобто чи був зайнятий на роботах у польових умовах. З трудової книжки та наданих позивачем документів для призначення пенсії не можливо встановити чи була проведена експертиза та атестація робочих місць. Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, витяги з наказів «Про результати проведених атестацій», а також висновки Державної експертизи умов праці про проведені атестації позивачем представлені не були. Отже право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у позивача відсутнє, у зв'язку з відсутністю необхідних документів, що підтверджують право на пільгову пенсію.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для підтвердження стажу роботи до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивач додав: копію паспорта громадянина України, копію трудової книжки, архівні довідки, платіжні документи про нарахування та отримання заробітної плати, уточнюючі довідки про особливий характер та умови праці, із зазначенням відомостей про роботи, що відносяться до Списку №2.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач відмовив листом від 4 квітня 2019 року №1298/04-1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, яка мотивована тим, що відсутні документи про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та результати атестації робочих місць. Крім того, не представлено за 2011 рік даних про те, що позивач працював в умовах польових робіт. З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.26-28).
Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його право на пенсію, гарантоване йому положеннями статті 46 Конституції України. При цьому, звернув увагу, що надав відповідачу усі необхідні документи, що підтверджують його право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №№1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №№1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №№1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
За період роботи позивача чинним був Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №336/6112/16-а.
Відповідач не заперечував, що професії зазначені у трудовій книжці позивача відносяться до Списку №2, однак за умови, що роботи виконувались у польових умовах. А також за умови, що робочі місця пройшли експертизу та були атестовані.
Відомостями з наявної у матеріалах справи трудової книжки позивача підтверджено, що у період з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року ОСОБА_1 працював помічником бурильника в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект»; у період з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року працював в якості машиніста бурової установки 5 розряду геологічної партії в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект»; у період з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року працював в якості машиніста бурової установки геологічної партії Коголимського відділу інженерних винаходів ДООО «Башнипинефть»: у період з 1 квітня 2004 року до 24 червня 2011 року працював в якості помічника машиніста бурової установки в Київському державному геологічному підприємстві «Геосервіс»; у період з 5 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року працював в якості машиніста бурової установки ЄРП у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат»; у період з 1 січня 2015 року до 28 березня 2018 року працював в якості машиніста бурової установки ЄРП у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «Гірничо-хімічна компанія» (а.с.15-25).
Загальний пільговий стаж по Списку №2 позивача становить 15 років 2 місяці 4 дні.
Підтвердженням того, що вказані періоди роботи ОСОБА_1 виконував у польових умовах є архівні розрахункові відомості заробітної плати за період з 1999 року до 2003 року з яких встановлено, що позивач отримував польові надбавки, а також нараховувався районний коефіцієнт та північні надбавки (а.с.32-42). Коефіцієнт на північні надбавки підтверджується архівною випискою №11-01-34/546 ПАТ АНК "Башнефть" від 24 січня 2019 року (а.с.31).
В архівній довідці про заробітну плату за періоди роботи на Крайній Півночі в Коголимському відділі інженерних винаходів інституту «Баштнафтопроект» від 29 січня 2019 року №18/1-10-02 зазначено мовою оригіналу, що «с указанных сумм производились отчисления в ПФ РФ по установленным тарифам» (а.с.30).
Також з архівної виписки №11-01-34/546 ПАТ АНК «Башнефть» від 24 січня 2019 року встановлено, що робітникам нараховувався районний коефіцієнт у розмірі 1,7 та північна надбавка у розмірі 40%. З архівних розрахункових відомостей по заробітній платі ПАТ АНК «Башнефть» також вбачається розмір районного коефіцієнту та розмір північної надбавки, який застосовувався при нарахуванні заробітної плати.
Згідно з статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Пріоритет міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюється Законом України «Про міжнародні договори України».
Частина 1 статті 19 цього Закону під назвою «Дія міжнародних договорів України на території України» передбачає, що «чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства», а частина 2 цієї статті встановлює правило, згідно з яким «якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».
Це твердження ґрунтується також на статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, учасницею якої є Україна: «...учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
За приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.
Згідно з статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громаді держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий па території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Отже, враховуючи наведені положення законодавства та матеріали справи, суд приходить до висновку про хибність доводів відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивачу за Списком №2 спірних періодів роботи з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Башнафтопроект" помічником бурильника, з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту "Башнафтопроект" машиністом бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО "Башнипинефть" машиністом бурової установки геологічної партії, оскільки роботи на яких працював позивач (машиніст бурової установки) дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 розділ («Гірничі роботи»), підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1994 року №162.
Таким чином, за наявності у позивача пільгового стажу більше 12 років 6 місяців, він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Щодо експертизи та атестації робочих місць суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Як вже зазначалося судом, відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
З наведених норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць виник після 21 серпня 1992 року, його проведення покладено на керівників підприємств і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Суд вважає, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Таким чином, позивач не може нести тягар неналежного виконання обов'язку проведення атестації робочих місць своїм роботодавцем, а несвоєчасне проведення атестації не бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу зазначеного судом періоду роботи до спеціального трудового стажу.
У даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, підтвердженого належними доказами, лише у зв'язку з не наданням документів на підтвердження проведення підприємством, де він працював експертизи та атестації робочих місць, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 липня 2019 у справі №348/2182/16-а та у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року №0940/2496/18.
Відповідно до наказу ПАТ АНК «Башнефть» від 19 листопада 2002 року №460 філіал «Башнефтепроект» ліквідований. Робітники інституту «Башнефтепроект» переведені ДООО «Башнипинефть» який ліквідований 25 квітня 2003 року на підставі наказу №113 АПК «Башнефть». Документи ДООО «Башнипинефть» передані до архіву ПАТ «Башнефть», що підтверджується архівною випискою ПАТ АНК «Башнефть» від 24 січня 2019 року №11-01-34/546 (а.с.31).
Позивач у судовому засіданні пояснив, що він звертався до архіву ПАТ «Башнефть» з письмовою заявою надати йому витягу з наказів про результати проведених атестацій та висновки Державної експертизи умов праці про проведені атестації підприємства. На що отримав відмову в зв'язку з тим, що дані документи відсутні. А тому надати копії витягу з наказів про результати проведених атестацій та висновків Державної експертизи умов праці про проведені атестації підприємства ПАТ «Башнефть» не має можливості.
Отже, невиконання чи неналежне виконання підприємством обов'язків, зокрема, щодо експертизи та атестації робочих місць, не має ставати на заваді для належного та у повному обсязі зарахування пенсійного стажу для призначення пенсійного забезпечення, адже неналежне виконання підприємством обов'язків не є виною працівника і не залежить від його волі.
Щодо зобов'язання зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 5 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року на посаді машиніста бурової установки ЄРП у «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», суд зазначає наступне.
Як встановлено з листа ГУ ПФУ в Житомирській області від 4 квітня 2019 року №1298/04-1, надісланого позивачу за результатами розгляду його заяви про призначення пенсії за зниженням пенсійного віку, то ГУ ПФУ в Житомирській області вказує, що цей період може бути зарахований до пільгового стажу (на звороті а.с.27-а.с.28), з огляду на вказане підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області взяти до уваги архівну довідку про заробітну плату суд вважає цю позовну вимогу такою, що заявлена передчасно, оскільки ще не вирішувалось питання про призначення пенсії позивачу за судовим рішенням і немає змоги встановити її розмір та грошові складові, які будуть враховуватися при призначенні пенсії.
Тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області взяти до уваги архівну довідку про заробітну плату.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 17 жовтня 2019 року №3, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.5, 6).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог - 256,13 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо непризначення пенсії з урахуванням пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 із зарахуванням періодів роботи з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект» помічником бурильника, з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект» машиністом бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО «Башнипинефть» машиністом бурової установки геологічної партії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене 25 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Д.М. Гурін