Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
25 листопада 2019 р. Справа №200/13427/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.11.2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати недоотриманої за життя пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 з 01.09.2017 року;
- зобов'язати виплатити недоотриману за життя пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 з 01.09.2017 року.
Суд звертає увагу, що позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Нормами ст.1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності-входять до складу спадщини.
Нормами ст.46 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
При цьому суд зауважує, що норми ст.46 зазначеного Закону не конкурує зі змістом ст.ст.1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджує можливість їх отримання. При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами Спадкового права зі встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер та є першопочатковим у цьому спорі.
Частиною 3 ст.19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Також, суд зазначає, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04,29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у ст.6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Згідно з ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, та наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки вищезазначений спір має приватноправовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що рішення про відмову у відкритті провадження по справі не обмежує у реалізації його права в порядку цивільного судочинства.
До аналогічних висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 27.03.2019 року у справі №286/3516/16-ц. Також, правова позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Першого апеляційного адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 09.04.2019 року у справі №200/284/19-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі №200/13427/19-а.
Згідно з ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Роз'яснити позивачу, що за загальним правилом, у відповідності до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином позивач має звернутись з даним позовом в порядку цивільного судочинства до місцевого суду загальної юрисдикції за правилами встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.ст. 2, 4, 5, 6, 19, 159, 170, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №200/13427/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 25.11.2019 року.
Суддя Т.В.Загацька