11 листопада 2019 року Справа № 160/8655/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV у розмірі 80 відсотків заробітної плати доходу застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з 11.10.2017 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , недоотримані суми пенсії після перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправну відмову у перерахунку пенсії виходячи з розміру визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Вказує, що посилання на те, що професія позивача - електрослюсар підземний на дільниці «зв'язок» - не відноситься до спеціальностей, на які поширюються норми ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже позивач не має права на отримання пенсії у визначеному законом розмірі, є безпідставними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 30.09.2019 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 54919), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 09.07.2019 року у довільній формі не особисто або через представника, як того вимагає закон, а поштою, на яку надано відповідь - лист "Про розгляд звернення" від 18.07.2019 року № 5131/М-09, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Відповідачем не приймалося рішення щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , отже правовідносини між відповідачем та позивачем з питання здійснення останньому перерахунку пенсії не виникали. Також вказує, що відповідно до довідки від 20.08.2019 року № 369, виданої ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Павлоградське", позивач у період з 27.11.1981 року по 29.03.2010 року працював електрослюсарем підземним на дільниці "зв'язок". До працівників, зайнятих повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", віднесено, зокрема, електрослюсарі підземні на дільниці "зв'язок". Оскільки мінімальний розмір пенсії згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у відсотках до середньої заробітної плати, а працівники, зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням, не займаються видобутком вугілля, то цим особам встановлюється лише мінімальна пенсія у розмірі не менше трьох прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи вище викладене, нарахувати пенсію в розмірі 80% від заробітної плати "шахтаря" не має законних підстав.
10.10.2019 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи відповідачів, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підкріплені жодними належними доказами та взагалі не відповідають нормам чинного законодавства.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.10.1999 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту протоколу УПФУ в м. Павлограді, № 50259 від 06.10.1999 р. вбачається, що відповідачем зараховано стаж роботи позивача за списком №1 (підземні роботи) - 19 років 4 місяці 16 днів. Загальний страховий стаж позивача становить 26 років 0 місяців 27 днів (по 31.08.1999 р.).
За даними розпорядження № 155246 від 01.06.2011 р., зараховано стаж роботи позивача за списком №1 (шахтарі) - 29 років 10 місяців 01 днів. Загальний страховий стаж позивача становить 38 років 05 місяців 00 днів (по 28.04.2010 р.).
Згідно копії довідок ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 227 выд 03.05.2019 р., № 369 від 20.08.2019 р., позивач працював «подземным горнорабочим» та «подземным электрослесарем», «подземным электрослесарем на участке «связь».
09.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою, у якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Листом за № 5131/М-09 від 18.07.2019 р. відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, у зв'язку з тим, що у період з 27.11.1981 року по 29.03.2010 року працював електрослюсарем підземним на дільниці "зв'язок". До працівників, зайнятих повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", віднесено, зокрема, електрослюсарі підземні на дільниці "зв'язок". Оскільки мінімальний розмір пенсії згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у відсотках до середньої заробітної плати, а працівники, зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням, не займаються видобутком вугілля, то цим особам встановлюється лише мінімальна пенсія у розмірі не менше трьох прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи вище викладене, нарахувати пенсію в розмірі 80% від заробітної плати "шахтаря" не має законних підстав.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345-VI (в редакції на момент призначення пенсії позивачу) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Законом № 1066-VIII від 31.03.2016 року (набрав чинності з 1 січня 2017 року) до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345-VI внесено зміни, згідно яким дія Закону № 345-VІ поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року внесено зміни до ст.8 № 345-VІ і передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах.
Згідно списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, у розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» пункт 1.1.а включено: усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Вказана посада також передбачена Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1010100г-19931, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року.
Доводи відповідача, що позивач не є шахтарем, у тому числі в розумінні статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", не є вирішальними, оскільки мінімальний розмір пенсії для позивача прямо встановлений абзацом третім частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.10.2017 року.
Отже, позивач, як електрослюсар підземний на дільниці "зв'язок", має право на отримання пенсії у визначеному законом розмірі.
Щодо періоду з якого повинно здійснювати перерахунок пенсії, суд вважає за необхідне зазначити таке.
З моменту призначення позивачу пенсії та до 11.10.2017 року застосовувалась редакція частини 2 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 11.10.2017 року застосовується редакція статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з внесеними змінами Законом від 03.10.2017 року №2148-VIII, відповідно до частини третьої якої встановлено: мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, суд робить висновок, що з 11.10.2017 року частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена державна гарантія у формі мінімального розміру пенсії працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням визначених осіб.
Разом з тим, наявність обов'язку у відповідача здійснити перерахунок пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права.
За нормами діючого законодавства перерахунок пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з перерахунком, серед яких: подання заяви про перерахунок пенсії з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, підстави для перерахунку тощо.
Суд вважає, що в контексті спірних правовідносин, підлягає врахуванню той факт, що до 09.07.2019 року позивач вчиняв активних дій щодо звернення до відповідача з відповідною заявою.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особисто поданої пенсіонером заяви, також, заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії може бути подано пенсіонером через свого повноважного представника.
З матеріалів справи встановлено, що до відповідача з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 09.07.2019 року, отже саме з цієї дати є підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 107 від 02.09.2019 року.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 384,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV у розмірі 80 відсотків заробітної плати доходу застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність протиправною з дати звернення - 09.07.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію після перерахунку призначеної пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок), сплачені згідно квитанції № 107 від 02.09.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 11 листопада 2019 року.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков