Справа № 638/17110/19
Провадження № 2-з/638/424/19
14.11.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Подус Г.С.,
при секретарі Коваленко О.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
07.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що 13.10.2011 року в рамках примусового виконання виконавчого листа №2-1254/09 за рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди у розмірі 82535,42 грн., відбулися публічні торги з реалізації майна 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про права власності на житло, видане Комісією з приватизації житлового фонду ВО «ХЗЕА» 29.02.1996 року. За результатами проведених публічних торгів від 13.10.2011 року з реалізації лота № 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , переможцем став ОСОБА_1 19.06.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова прийнято рішення та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
13.11.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про визнання розміру часток, відповідно до якого сторони володіючи на праві спільної сумісної власності квартирою АДРЕСА_1 визначили рівними частки в зазначеній квартирі. 13.11.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 зазначену частку квартири. 23.11.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_2 зазначену частку квартири. Тому ОСОБА_1 вважає, що відповідач знав, що майно, яке він придбав було продано за борги ОСОБА_3 на прилюдних торгах, відповідачем були здійснені маніпулятивні дії зі своїм сином ОСОБА_3 та його другом ОСОБА_5 щодо відчуження даного майна. Ці маніпулятивні дії простежуються за відповідними угодами, що зазначені у заяві, тому виникає необхідність забезпечити позов шляхом накладення арешту.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Отже, закон пов'язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 26 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є достатньою та обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Окрім того, суд враховує, що дії які начебто були вчинені відповідачем мали місце ще у 2013 році.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач не довів реальної загрози подальших незаконних дій відповідача спрямованих на спірне майно.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, не мотивоване та є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова на протязі п'ятнадцяти днів з моменту проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя