"20" листопада 2019 р. Справа № 363/2563/19
Іменем України
20 листопада 2019 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді кримінальне провадження № 12018100000001116 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт складений у вказаному кримінальному провадженні старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , затверджений прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.06.2019 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12018100000001116, щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушенні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку за можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, за участю прокурора та обвинуваченого.
Захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту у зв'язку з його невідповідності вимогам КПК України.
Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор заперечував поти задоволення даного клопотання, вказавши, що підстав для повернення обвинувального акту не має.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не належним чином викладено формулювання обвинувачення.
Так, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина 1 статті 91 КПК України передбачає, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню серед іншого подія кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
А тому формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину.
Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, указує на те, що при складанні обвинувального акту слідчим, прокурором не було дотримано цих вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення. Крім того, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення за своїм змістом не є тотожними поняттями оскільки формулювання обвинувачення хоча і повинно певною мірою дублювати фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме які вказують на подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), форма вини, мотив, мету вчинення кримінального правопорушення, його наслідки та інші обставини, які охоплюються складом конкретного кримінального правопорушення у вчинення якого обвинувачується особа у даному випадку кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Але замість формулювання обвинувачення вказано, що встановлено досудовим розслідуванням.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), № 25444/94, п. 52 та рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Відповідно до статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.
Отже, без висунутого конкретизованого обвинувачення щодо ОСОБА_5 , у випадку постановлення судом будь-якого виду вироку за результатами розгляду обвинувального акту у даному кримінальному провадженні у тому вигляді, в якому поданий обвинувальний акт до суду, зазначені дії призведуть до порушення гарантованих законом процесуальних прав обвинуваченого, зокрема права на захист, а ухвалення судового рішення буде незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог процесуального права.
Враховуючи вище зазначене та беручи до уваги, що органами досудового розслідування не дотримано вимог ст. 291 КПК України, а саме відсутності формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, при направленні до суду обвинувального акту, суд вважає що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, 315, 376 КПК України, суд, -
ухвалив:
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100000001116 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 25.11.2019 року о 16-30 год.
Суддя ОСОБА_1