05 листопада 2019 року м. Херсон
справа № 654/890/19
провадження № 22-ц/819/1281/19
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарПавловська Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , нарішення Голопристанського районного суду Херсонської областіу складі судді Сіянка В.М. від 06 червня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), звернулось до суду з позовом, у якому зазначило, що 22 вересня 2011 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєнання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 03 лютого 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 18 123,81 грн., з яких: 5973,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3841,21 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6569,93 грн - пеня за прострочене зобов?язання, 400 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також 500 грн - штрафу (фіксована частина), 839,23 грн - штрафу ( процентна складова) та судові витрати по справі.
Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2011 року.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 червня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором від 22 вересня 2011 року у сумі 14814 грн. 65 коп. та судові витрати у розмірі 1921 грн., а всього: 16 735 65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.09.2011 року в сумі 14 814,65 грн та 1921 грн судового збору - скасувати, а в іншій частині залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , посилається на те, що позичальник не підписувала Пам?ятку клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, що в сукупності із заявою свідчило б про укладення в належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг, а тому їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі. Також банком не надано доказів, що відповідна Картка була видана відповідачу, відсутні відомості що підтверджують її строк дії, немає доказів зарахування кредитних коштів, відкриття на ім?я відповідача рахунку, виписку по даному рахунку. Крім того позивач пропустив строки звернення до суду з вказаним позовом. З посиланням на правову позицію Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 р. апелянт визнає, що банк має право лише на стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредту.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 вересня 2011 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договоір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1 000 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua./terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 03 лютого 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 18 123,81 грн., з яких: 5973,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3841,21 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6569,93 грн - пеня за прострочене зобов?язання, 400 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також 500 грн - штрафу (фіксована частина), 839,23 грн - штрафу ( процентна складова) та судові витрати по справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві позичальника від 22 вересня 2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за пеню і штрафи (фіксована частина і процентна складова).
Законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у стягненні нарахованого банком штрафу судом апеляційної інстанції не перевіряється, як таке, що в цій частині сторонами не оскаржується.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також варто зазначити, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 вересня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 14 березня 2019 року ), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, в той час, як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведені висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, які згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, а тому колегія суддів не вбачає підстав вважати доведеними обставини щодо встановленої укладеним сторонами кредитним договором неустойки, а вимог про стягнення з відповідача неустойки, встановленої актами цивільного законодавства, позивач в даній справі не заявляв, тому рішення суду в цій частині є незаконним.
Враховуючи, що згідно зі ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, та зважаючи на те, що позичальник, отримавши грошові кошти в кредит, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого допустив заборгованість, колегія суддів вважає, що банк відповідно до ст. 1050,1054 ЦК України правомірно вимагає від позичальника повернення заборгованості по кредиту.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення боргу по тілу кредиту в розмірі 5973,44 грн. та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 3841,21 грн..
Зазначений розмір заборгованості підтверджений належними та допустимим доказами, який відповідачкою не спростований.
Посилання відповідачки на неотримання та невикористання грошових коштів є безпідставними, оскільки банком надана виписка по рахунку грошових коштів позичальника, з якої вбачається, що відповідачка використовувала основну карту, протягом дії договору карта пере випускалася, строк дії картки не закінчився, а тому банк в межах строків звернувся до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості по кредиту.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Враховуючи, що рішення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині відсутні, та зважаючи на те, що заявлені вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають з наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскарженій частині, а саме, щодо визначеного розміру стягнення кредитної заборгованості слід змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2011 року з 14 814,65 грн. до 9814,65 грн. ( 5973,44 грн. по тілу кредиту + 3841,21 грн.. за простроченим тілом кредиту).
Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають перерозподілу стягнуті судом витрати понесені позивачем з 1921 грн. до 1037,34 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 червня 2019 року змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1 Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2011 року з 14 814,65 грн до 9 814,65 грн, судовий збір з 1921 грн до 1037,34 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 25 листопада 2019 року
Суддя Т.Г. Чорна