12.11.2019 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи №520/14/19
Апеляційне провадження №22-ц/813/6284/19
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
Суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря-Сороколет Ю.С.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач-Головне управління Національної поліції в Одеській області,
третя особа:Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року у складі судді Бескровного Я. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі-ГУНП в Одеській області), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі-ГУ ДКСУ в Одеській області), про стягнення моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивач неодноразово звертався до Київського районного суду м.Одеси з відповідними скаргами на бездіяльність слідчого СВ Київського ВП у м.Одеси ГУНП в Одеській області і ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м.Одеси його скарги задоволені, визнавалась бездіяльність слідчого незаконною, слідчого зобов'язувано вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12015160480007326 від 27 грудня 2015 року відкритому за ознаками ст.384 КК України (завідомо неправдиве показання).
Вказував, що станом на 2019 рік досудове розслідування триває 37 місяців, рішення по справі упродовж розумних строків не прийнято, факт скоєння злочину доведено та підтверджено матеріалами справи, особу яка скоїла кримінальне правопорушення до відповідальності не притягнуто, шкоду завдану злочином не відшкодовано, витяг є Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) не надано, жодної процесуальної дії за його участю не проведено.
Посилаючись на те, що бездіяльністю СВ Київського ВП у м.Одеси ГУНП в Одеській області йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 500 000 грн., позивач просив задовольнити його вимоги на підставі ст.ст.23,1167,1174 ЦК України (а.с.2-5)
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
Справа розглянута у відсутність інших учасників процесу.
Короткий зміст рішення першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року у позові відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що вимоги про стягнення в безспірному порядку з рахунків Головного управління національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. не підлягають задоволенню, оскількитака шкода може відшкодуватись не за рахунок коштів Головного управління національної поліції в Одеській області, а за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (а.с.64-65).
Доводи апеляційної скарги та відзиви на скаргу
В апеляційної скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що:
- ГУНП в Одеській області є державним органом, самостійною юридичною особою, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тому є належним відповідачем у справі;
- до позову додано лист ГУ ДКСУ в Одеській області від 27 листопада 2018 року, із якого видно, що грошові кошти на відшкодування шкоди по аналогічної справі №520/1031/18 безспірно списані з рахунків державного органу. В даній справі ГУ ДКСУ в Одеській області залучено, як третя особа (70-71).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
12 листопада 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява в якій він підтримує апеляційну скаргу, просить розглянути справу у його відсутність.
Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові у їх відсутність (а.с.84-88).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги пред'явлені до ГУНП в Одеській області в той час, як завдана моральна шкода позивачу, пов'язана з неналежним виконанням посадових обов'язків посадовими особами державних органів, має відшкодовуватись за рахунок державного бюджету, із залученням до участі у справі Державної казначейської служби України, відповідно до вимог ст.1174 ЦК України.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, апеляційний суд вважає, що мотиви відмови у позові мають бути викладені в іншій редакції.
Так, судом встановлено, що у СВ Київського ВП у м.Одеси ГУНП в Одеської області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР №12015160480007326, від 27 грудня 2015 року, за ознаками ст.384 КК України, завідомо неправдиве показання.
Позивач посилається на те, що внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб СВ Київського ВП в м.Одеси ГУНП в Одеській області при розслідування кримінального провадження №12014160480007326 йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 500 000 грн. та просить стягнути на його користь в безспірному порядку з рахунків Головного управління національної поліції в Одеській області.
Позивач зазначив, що моральна шкода виражається у душевних стражданнях, нервових стресах, які він переносить у зв'язку із не захищеністю та не поновленням прав від скоєного злочину, порушенням життєво можливих сімейних зв'язків, не притягненням до відповідальності особи яка скоїла кримінальне правопорушення та неможливості відшкодування шкоди заподіяної внаслідок скоєного злочину. А також у зв'язку з тривалою участю в судових засіданнях, на що витрачається особистий час, призначений для виховання немовля, роботи та відпочинку, та взагалі неможливістю працевлаштування у зв'язку з необхідністю присутності при розглядах численних справ.
Досудове розслідування триває понад 37 місяців (три роки), рішення по справі упродовж розумних строків не прийнято, у зв'язку з чим ОСОБА_1 неодноразово звертався до Київського районного суду м.Одеси із скаргами на бездіяльність слідчого у кримінальному проваджені і такі скарги судом задоволено: визнавалася бездіяльність слідчого який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015160480007326, слідчого було зобов'язано вчинити певні дії (а.с.8-35).
У зв'язку із бездіяльністю слідчих органу досудового слідства, які не реагували на низку звернень ОСОБА_1 в рамках вказаного кримінального провадження, Київським районним судом м.Одеси задоволені його скарги.
Зокрема, ухвалами від:
- 18 грудня 2015 року по справі №520/16970/15-к, провадження №1-кс/520/2153/15, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області і зобов'язано слідчого ввести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального порушення за заявою ОСОБА_1 (а.с.9);
- 29 січня 2016року по справі № 520/800/16-к, провадження № 1-кс/520/179/16, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП Одеській області та зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 з винесенням процесуального рішення (а.с.12);
- 06 березня 2017року по справі № 520/2702/17, провадження № 1-кс/520/494/17, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області та зобов'язано слідчого надати ОСОБА_1 постанову про закриття кримінального провадження ( а.с.14);
- 11 травня 2017року по справі № 520/2702/17, провадження № 1-кс/520/985/17, скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 27 вересня 2016 року (а.с.16);
- 22 травня 2017року по справі № 520/5873/17, провадження № 1-кс/520/1192/17, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області та зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2017 року, про що повідомити останнього (а.с.19) ;
- 09 червня 2017 року по справі № 520/5873/17, провадження № 1-кс/520/1358/17, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області та зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26 травня 2017 року, про що повідомити останнього ( а.с.22);
- 27 липня 2017 року по справі № 520/2702/17, провадження № 1-кс/520/1794/17, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області і зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 червня 2017 року, про що повідомити останнього (а.с.25);
- 27 липня 2017 року по справі № 520/2702/17, провадження № 1-кс/520/1795/1, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області та зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року, про що повідомити останнього (а.с.28);
- 04 вересня 2017 року по справі № 520/2702/17, провадження № 1-кс/520/2107/17, скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 25 серпня 2017 року (а.с.30);
- 26 січня 2018 року по справі № 520/5873/17, провадження № 1-кс/520/286/18, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області, яким зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року, про що повідомити останнього (а.с.34):
- 28 грудня 2018 року по справі № 520/2702/17, провадження № 1-кс/520/8220/18, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одеси ГУНП в Одеській області, яким постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано (а.с.35).
У кримінальному провадженні 24 травня 2017 року подано цивільний позов (а.с.36).
Згідно із ч.1ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст.43 Бюджетного Кодексу України (далі-БК України) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Державна казначейська служба України та її територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Держаний бюджет України або державу.
Так, ст.23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п.23-1ст.2 БК України єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державній казначейській службі України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
Положеннями ст.56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
У відповідності до ст.ст.1173,1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, а також вини цієї посадової або службової особи.
Так, ст.1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Фактичною підставою для застосування вказаного виду відповідальності є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, складові якого у сукупності надають право на відшкодування завданої шкоди (шкода, протиправна поведінка, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою).
Органи поліції не належать до суб'єктів відповідальності за нормами ст.ст.1173, 1174 ЦК України, у зв'язку із тим, що не мають статусу органів, які реалізують надані державою функції і повноваження у сфері управління, однак такими органами є державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що завдана позивачам шкода має бути відшкодована не органами ГУНП в Одеській області, а за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Однак такий висновок суду не відповідає вищевказаним нормам закону, оскільки загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені ст.1167 ЦК України, про що зазначено вище, тому при встановленні спричинення шкоди ОСОБА_1 стягнення повинно проводитись не з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ).
Отже, окремі юридичні особи, в тому числі, ГУНП в Одеській області, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та шкода, у разі дійсного його заподіяння, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, а останні зобов'язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2018 року, справа № 520/4116/16, провадження № 61-3767св18.
Разом з тим, правильно визначивши коло учасників цивільного процесу, позивач повинний довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Згідно з ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.
Крім того, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч.1 ст.1 КПК України).
У відповідності до ч.1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Тобто, КПК України встановлена певна процедура подання клопотання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному проваджені, про вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скористався вище визначеною процедурою та оскаржив бездіяльність слідчого ГУНП в Одеській області, та у відповідності до КПК України поновив своє право на зобов'язання слідчого СВ Київського ВП в м. Одеси ГУНП в Одеській області вчинити певні дії.
Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав.
Отже, сам факт визнання бездіяльності слідчого та зобов'язання ухвалами суду зобов'язати його розглянути клопотання, заяви ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не свідчить про протиправність дій посадових осіб ГУНП в Одеській області та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.
Крім того, лише незгода позивача з прийнятими працівниками ГУНП в Одеській області процесуальними рішеннями і діями, які ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.
Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року по справі №199/1478/17.
Згідно ч.ч.5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил ст.303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування; реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача, а передбачена КПК України.
Крім того, як посилається позивач у позові, ним на теперішній час у кримінальному провадженні 24 травня 2017 року подано цивільний позов.
Таким чином, ухвали слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси про задоволення скарг ОСОБА_1 свідчать про реалізацію ним, передбаченого КПК України, права на оскарження процесуальних рішень слідчого і не є, у розумінні ст.1174 ЦК України, безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності посадової особи під час досудового розслідування.
Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи ( ст.23 ч.ч.1,2 ЦК України).
Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про спричинення йому працівниками слідчих органів моральної шкоди у випадках, передбачених ч. 2ст.23 ЦК України.
Таким чином, правові підстави для застосування норм ст.1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.
Бездіяльність органу досудового розслідування (щодо неповноти вчинення слідчих дій) є предметом оскарження відповідно до ст.303 КПК України рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, є правом сторони кримінального провадження і за своєю сутністю є механізмом здійснення судового контролю під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України.
Відповідну правову позицію зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17-ц (провадження № 61-7053зпв18), у постанові від 13 червня 2019 року справа № 554/1870/18-ц, провадження № 61-8385 св 19.
Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2019 року.
Головуючий /підпис/
Судді : /підписи/
З оригіналом згідно,
Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков