Номер провадження: 22-ц/813/4104/19
Номер справи місцевого суду: 1521/3736/12
Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
12.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
заявник - заступник начальника Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області Захарова Брігіта Юріївна
боржник - ОСОБА_1
стягувач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року у складі судді Бочарова А.І.,
У січні 2019 року заступник начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Захарова Б.Ю. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього відповідно до виконавчого листа, виданого 18.04.2013 про стягнення боргу в розмірі 285 904,14 грн.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року подання задоволено.Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянину України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за виконавчим листом №2/3736/12 виданим 18.04.2013 Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 285 904,14 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні подання заступника начальника Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Захарової Б.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в процесі виконавчого провадження на майно боржника у вигляді житлового будинку, накладено арешт, однак реалізувати його неможливо тому що будинок знаходиться в іпотеці у банка, а ОСОБА_2 не дає згоду на продаж будинку. Рухоме майно, на яке можливо було б накласти арешт, в боржника відсутнє. За таких обставин з пенсії боржника щомісячно виконавча служба відраховує певну суму на користь ОСОБА_2 . За весь цей час відрахування здійснюються регулярно та в строк, боржник ніяким чином не перешкоджає цьому. У 2015 році Овідіопольський районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області вже звертався з аналогічним поданням до Овідіопольського районного суду Одеської області та 15.05.2015 суд помилково задовольнив це подання й обмежив боржника у виїзді за кордон. Однак, 10.12.2015 апеляційний суд Одеської області скасував це рішення суду й визнав, що подання та рішення суду не відповідали вимогам закону. Після цього, Овідіопольський районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області у 2016 році двічі звертався з аналогічними поданнями до Овідіопольського районного суду Одеської області, та йому двічі було відмовлено у задоволені подання. На теперішній час за рішенням Малиновського районного суду м.Одеси відносно ОСОБА_2 також здійснюється примусове стягнення боргу на користь ОСОБА_1 також шляхом відрахування грошей з її пенсії. Тимчасово забороняючи виїзд за кордон, суд послався за ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду громадян України», однак мотивувальна частина ухвали не містить обґрунтувань висновків щодо необхідності тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Згідно Закону України №3857-ХІІ передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань (наявність боргу), а за ухилення від їх виконання. Підставою для задоволення подання про обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України є доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судом. Ухилення полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанню боржником покладених на нього обов'язків. Виконавча служба надала до суду документи з яких вбачається тільки факт наявності боргу, а також факт виконання боржником зобов'язань шляхом відрахувань на користь ОСОБА_2 з пенсії боржника. Доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, виконавча служба суду не надала.
03.09.2019 від ОСОБА_1 надійшов додаток до апеляційної скарги з додатковими доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заступник начальника Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області Захарова Б.Ю. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Заслухавши суддю-доповідача, представників боржника та стягувача, дослідивши доводи наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.04.2013 Овідіопольським районним судом виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ОСОБА_2 в розмірі 285 904,14 грн.
23.04.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення коштів з боржника.
Задовольняючи подання про обмеження боржника у виїзді, суд першої інстанції обмежився твердженням про те, що боржник від виконання зобов'язання ухиляється, не навів жодного обґрунтування на підтвердження таких висновків.
Всупереч вимогам процесуального закону ухвала суду не мотивована та не обґрунтована, що свідчить про її невідповідність вимогам ст. 263 ЦПК України.
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Пунктом 5 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 18 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим підлягає з'ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов'язання, або невиконання зумовлено об'єктивними причинами.
Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
В матеріалах справи наявний лист Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 27.08.2019 з якого вбачається, що постанова про виконавче провадження надіслана боржнику належим чином. В ході примусового виконання виконавчого провадження з'ясовано, що боржник перебуває на обліку як отримувач пенсії, працевлаштованим не значиться. Транспортні засоби не зареєстровані, однак за боржником зареєстровані житловий будинок та земельна ділянка, земельна ділянка є предметом реалізації в процесі виконавчого провадження для погашення боргу ОСОБА_2 (а.с.110).
За доводами ОСОБА_2 перешкодою для реалізації земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , є обтяження за ухвалою суду у справі №509/319/14, разом із тим 27.08.2015 ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області заходи забезпечення позову від 27.01.2014 скасовані, ухвала набрала законної сили (а.с.106), а її нереалізація не може вважатися обставиною, яка залежить від ОСОБА_1 , оскільки об'єктивні ознаки його дій у цьому відсутні.
Звернення третьої особи із позовом до ОСОБА_1 само по собі не може бути безумовною ознакою дій ОСОБА_1 , оскільки наведені на підтвердження таких доводів процесуальні документи свідчать про звернення із вимогами до ОСОБА_1 третіх осіб, і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, звернення інших осіб та арешт не позбавляють ОСОБА_2 права звернення стягнення та реалізації майна, оскільки існує черговість погашення боргу, в якому ОСОБА_2 є стягувачем до виникнення зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 .
Факт звернення із заявою про розстрочку виконання рішення суду не може вважатися ознакою ухилення від виконання рішення, оскільки є процесуальним правом, визначеним законом, і у задоволенні заяви відмовлено (а.с.108).
Також встановлено, що боржник перебуває на обліку, як отримувач пенсії та з пенсії боржника щомісячно стягується 20 відсотків та пропорційно з виконавчим збором перераховується стягувачу, борг частково погашений (а.с.155,157).
Отже, на підставі наданих доказів дійти висновку про наявність свідомих ознак ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду неможливо, відтак висновок суду про ухилення боржника від виконання зобов'язання не підтверджений належними доказами.
Зважаючи на такі обставини, суд першої інстанції не перевірив факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, в мотивувальній частині ухвали не обґрунтував підстав тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тому ухвала суду не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, підлягає скасуванню із постановленням нової про відмову в задоволенні подання з підстав та мотивів, викладених вище.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року скасувати.
В задоволенні подання заступника начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.11.2019.
Головуючий:
Судді: