Справа № 666/550/16-ц
н/п 2/766/2363/19
01 жовтня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Красновському В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент - банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
11.02.2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на ту обставину, що 19.10.2010 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ «Акцент-Банк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредитну карту «Універсальна». 09.08.2012 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Gold», відповідно до тарифів якої, відповідач отримав кредит у розмірі 19000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Gold» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 15.01.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 53394,88 грн., яка складається із: 18533,36 грн. заборгованість за кредитом; 30392,72 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1450,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2518,80 грн. штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 53394,88 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 26.02.2016 року відкрито провадження у справі.
У зв'язку з ліквідацією Суворовського, Дніпровського, Комсомольського районних судів м.Херсона та утворенням Херсонського міського суду Херсонської області відповідно до Указу Президента України від 19 січня 2016 року №15/2016 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», зазначена цивільна справа передана до провадження Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2019 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Надав до суду пояснення, згідно якого зазначив, що відповідач дійсно отримував кредитну картку. У Анкеті-Заяві від 19.04.2010 року зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Посилання ОСОБА_1 щодо погашення кредиту є лише словами, які не підтверджені належними доказами по справі. Крім того, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язань, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, ЦК України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. Надали до суду пояснення на позов, згідно якого зазначили, що з позовними вимогами в цілому не згодні та вважають, що підстав для задоволення позову не має. Відповідач не заперечує факт, що 19.04.2010 року ОСОБА_1 дійсно підписав заяву про оформлення картки «Універсальна» та отримав її з кредитним лімітом у 8000 грн. Таким чином, за «договором» від 19.04.2010 року відсотки, якщо і могли б бути нараховані, то лише на суму не більше 8000 грн., які отриманні відповідачем від банку. Зазначили, що доводи позивача про те, що він нарахував на його картку 19000 грн. не відповідає дійсності, адже відповідач жодних заяв не писав, карток не отримував. Позивачем не надано ані підписаної відповідачем заяви на видачу/переоформлення картки, ані будь-якої заяви, з якої вбачається, що він виявив бажання отримати картку з кредитним лімітом в розмірі 19000 грн., ані договору про надання кредиту чи жодних іншим документів. Підписана відповідачем анкета-заява від 19.04.2010 року взагалі не є договором. Самі умови та правила надання банківських послуг, що надані позивачем як доказ, не містять жодних відміток щодо ознайомлення з ними, або підпису ОСОБА_1 . Крім цього, відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Враховуючи зазначене, вважають, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Зазначив, що ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність тривалістю один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вважають, що строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафу минув ще 09.08.2013 року, а загальний строк позовної давності сплив 09.08.2015 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19.04.2010 між сторонами було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою відсотків за користування таким кредитом у розмірі 30,00% на рік на залишок заборгованості за кредитом.
Договір укладено шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент банк» та ознайомлення безпосередньо з вказаними Умовами та Правилами надання банківських послуг в «Акцент банк», пунктами 2.1.5.5 та 2.1.5.6. яких встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі й простроченого кредиту та овердрафту), позичальник зобов'язаний також оплати усі винагороди банку.
Згідно з пунктами 2.1.7.6 вищевказаних Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми договору. Окрім того, відповідач, як власник картки, зобов'язаний був слідкувати за витратами у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
Як встановлено судами, відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.01.2016 року становить 53394,88 грн., яка складається із: 18533,36 грн. заборгованість за кредитом; 30392,72 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1450,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2518,80 грн. штраф (процентна складова).
Так, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Акцент банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та визначених відсотків як плати за отримані кошти.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім суми кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.04.2010 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в Акцент банку як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «АкцентБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, які діяли для всіх, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з умов та правила надання банківських послуг в Акцент банку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.04.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Отже, ці Умови та правила надання банківських послуг в Акцент банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ «АкцентБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ПАТ «АкцентБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18533,26 грн.
Також, відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням викладеного, а також того, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в частині 18533,26 гривень, що складає 34,71% від заявленої позивачем суми заборгованості, що становить 53394,88 гривень, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає, стягненню судовий збір у сумі 478,30 гривень, що відповідає 34,71% від сплаченої позивачем суми судового збору під час звернення до суду - 1378,00 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, ст.ст.207, 526, 530, 599, 633, 634, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент - банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент - банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.04.2010 року в сумі 18533,26 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент - банк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 478,30 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І.Майдан