Справа №505/1765/19
Провадження №1-кп/505/343/2019
22.11.2019 року року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №-12019160180000255 від 27.02.2019 року угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Сінне Балтського району Одеської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не працюючої, заміжньої, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона приблизно в травні - червні 2018 року завагітніла небажаною для неї дитиною. Разом з тим, враховуючи стресовий стан свого самопочуття, який був обумовлений скрутним матеріальним становищем та частими конфліктами в родині, свідомо приховувала факт вагітності.
З цією метою ОСОБА_4 на медичний облік через вагітність у жіночу консультацію не стала, від проходження медичного огляду відмовилася та заперечувала свою вагітність перед родичами, знайомими, та іншими особами, всілякими способами приховуючи даний факт. З цією ж метою приїхала на тимчасове проживання до своєї сестри ОСОБА_8 в с.Липецьке Подільського району Одеської області та стала проживати в будинку родички своєї сестри за адресою: АДРЕСА_2 .
В ніч з 24 лютого на 25 лютого 2019 року близько 00 години 00 хвилин, перебуваючи за вище вказаною адресою, ОСОБА_4 відчула сильні болі в спині та низу ділянки живота і у неї почалася кровотеча. Розуміючи, що наближаються пологи, вона продовжувала залишилася самотньою у вказаному будинку, не бажаючи викликати допомоги.
Надалі ОСОБА_4 усвідомлюючи, що розпочинаються пологи, перебуваючи в ситуації, яка носила для неї довготривалий та психотравмуючий характер, відчуваючи тривогу та страх, внаслідок накопичених негативних емоційних хвилювань вирішила позбавити життя своєї новонародженої дитини відразу ж після пологів.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи свої дії та керуючи ними, народивши живу, доношену, зрілу та життєздатну дитину жіночої статі, вагою 4 кг, з метою доведення свого умислу, спрямованого на умисне позбавлення життя новонародженої дитини, відразу після її народження, не бажаючи залишати її живою, з метою вбивства, самостійно за допомогою приготовлених манікюрних ножиць розрізала пуповину на рівні 1 см від черевної порожнини немовля. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на позбавлення новонародженої дитини життя, ОСОБА_4 знайшла в кімнаті фрагмент тонкого поліетиленового пакету чорного кольору та зробивши з нього грудку, закупорила ним ротоглотку новонародженої дитини, потім накрила її обличчя знайденою у кімнаті носовою хустинкою, обмотала нею голову та правою рукою перекрила їй доступ повітря до дихальних шляхів, а саме носової порожнин та утримувала у такому положенні близько 2-3 хвилин, розуміючи та усвідомлюючи, що дитина задихнеться і помре від цього.
Після цього, ОСОБА_4 , з метою приховання тіла новонародженої дитини, замотала немовля у два фрагменти тканини (пелюшки), та помістила у полімерний пакет з написом «АТБ», який в свою чергу замотала також та закопала у землю за підсобним приміщенням на території двору домоволодіння.
В наслідок вказаних дій ОСОБА_4 , її новонароджена дитина жіночої статі, у зв'язку з асфіксією, внаслідок закупорювання ротоглотки стороннім тілом - грудкою з фрагменту тонкого поліетиленового пакету чорного кольору та повним перекриттям дихальних шляхів для проходження повітря, 25.02.2019р. близько 00год. 30хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, померла.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.117 КК України, як умисно вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів.
На підставі ч.3 ст.474 КПК України під час судового провадження досягнута угода про примирення від 30.09.2019 року, яка укладена між потерпілим ОСОБА_6 , та обвинуваченою ОСОБА_4 , згідно з умовами якої, обвинувачена ОСОБА_4 під час судового провадження повністю визнала свою вину у зазначеному діянні. Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання за ст.117 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки. На підставі ст.ст.75, п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, та покласти на неї обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про примирення, що передбачені ст.476 КПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_4 просить затвердити угоду, в якій вона беззастережно визнала себе винною у вчиненні даного кримінального правопорушення, повідомила суд про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про примирення, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди про примирення, просить указану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком.
Потерпілий ОСОБА_6 також не заперечував проти укладення угоди з обвинуваченою, і розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди про примирення, визначені ст.473 КПК України, та підтвердив суду, що не має до обвинуваченої матеріальних та моральних претензій.
Суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши показання обвинуваченої, потерпілого, думку прокурора, приходить до наступного.
Відповідно ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається зі ст.12 КК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст.117 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини, справа «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №- 9043/05 від 29 квітня 2014 року, зазначено, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Ознайомившись зі змістом угоди, перевіривши виконання вимог ст.471 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди та не вбачає процесуальних перешкод для її затвердження, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують нічиїх прав, свобод та інтересів, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, наявні фактичні підстави для примирення, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом.
Перед затвердженням угоди про примирення суд переконався в тому, що обвинувачена розуміє положення ч.5 ст.474 КПК України та укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим ОСОБА_6 угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди про примирення та наслідки її невиконання.
Оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 , повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченої ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 468, 469, 471, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення від 30.09.2019 року, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №-12019160180000255.
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст.ст.75, п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України звільнитиОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, та покласти на неї обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід відносно засудженої ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, не обирати.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1