Справа № 495/10274/19
Номер провадження 2-з/495/130/2019
про відмову у забезпеченні позову
22 листопада 2019 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши заяву представника Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Мінчева В.О. про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 ЦПК України,
21.11.2019 року представник Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Мінчев В.О. звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 ЦПК України.
Так, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 вивезти за межі земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:019:0228, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0110 га, будівельні матеріали у вигляді металевих та інших конструкцій та зупинити будівельні роботи на території земельної ділянки.
Вказану заяву представник Затоківської СР Мінчев В.О обґрунтовує тим, що між Затоківською СР та ОСОБА_1 01.07.2019 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0110 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0228, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.4 вище вказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування магазину.
Однак, станом на теперішній час ОСОБА_1 не виконує свого зобов'язання щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, ним розташовано на земельній ділянці будівельні матеріали у вигляді металевих конструкцій та проведено підготовчі роботи з будівництва житлового будинку, будівництво якого не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та умовам договору. Крім того, ОСОБА_1 особисто повідомив Затоківську СР про намір протягом місяця збудувати на земельній ділянці житловий будинок.
Разом з тим, заявник зазначає, що протягом 10 днів з дня надходження даної заяви ОСОБА_2 буде пред'явлено до ОСОБА_3 позов про зобов'язання виконати умови договору оренди.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, встановивши обставини, у зв'язку з якими заявник просить вжити заходи забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Відповідно до п.1-3 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; інше.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Однак, як вбачається із заяви представника Затоківської СР ОСОБА_4 В.О. про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 ЦПК України, він просить зобов'язати громадянина ОСОБА_1 вчинити певні дії відповідно до п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України, але в супереч цього не наводить та не підтверджує належними доказами, що невжиття таких заходів до пред'явлення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також, з наявних матеріалів поданої заяви не можливо пересвідчитися, що дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, в порушення пунктів 3,7 ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заявником:
- не визначено належним чином та не підтверджено будь-якими доказами обґрунтування необхідності виду забезпечення позову, який належить застосувати;
- не наведено інших (взагалі будь-яких) відомостей, потрібних для забезпечення позову;
- не подано жодних доказів на підтвердження своїх вимог, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідності до ч. 6 ст.153 ЦПК України, про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши заяву в межах заявлених вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість вимог представника Затоківської СР ОСОБА_4 В.О., у зв'язку з чим його заява про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 ЦПК України задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 149, 150, 151, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви представника Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Мінчева В.О. про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 ЦПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя В.В. Мишко