ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/8902/19
Господарський суд міста Києва у складі:
судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.
за участю представників сторін:
від позивача: Большакова К.А.;
від відповідача: Ковтонюк Ю.А., адвокат;
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»
до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії
08 липня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (позивач) надійшла позовна заява № 1001вих-19-2830 від 03.07.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку: стягнути заборгованість на суму в розмірі 136 696, 89 грн. за порушення господарського зобов'язання за договором та зобов'язати відповідача виконати умови договору № 1603000457 від 18.03.2016 року, зокрема, в частині виконання в натурі зобов'язання щодо надання відповідного обсягу послуг з оформлення земельних ділянок державної форми власності, та передати за результатами виготовлену відповідну документацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про закупівлю послуг № 1603000457 від 18.03.2016 року, зокрема, відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за договором та порушив строки надання послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року позовну заяву № 1001вих-19-2830 від 03.07.2019 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху. Надано Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
2 липня 2019 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» надійшла заява про усунення недоліків № 100/вих-19-3091 від 19.07.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи № 910/8902/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/8902/19 призначено на 14.08.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 року повідомлено сторін про оголошену в підготовчому засіданні перерву на 04.09.2019 року.
23.08.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву.
05.09.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла Відповідь на відзив.
25.09.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву.
15.10.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 року повідомлено сторін про призначення справи № 910/8902/19 до судового розгляду по суті на 06.11.2019 року.
28.10.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшло Клопотання про розподіл судових витрат.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (нині - Акціонерне Товариство «Укртрансгаз») в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничим підприємством «Агроресурссистеми» (далі - Відповідач, Виконавець) укладено договір №1603000457 від 18.03.2016 р. про закупівлю послуг (далі - Договір).
За вказаним договором Відповідач зобов'язався надати послуги інженерні (Послуги по виготовленню технічної документації із землеустрою (право земельного сервітуту) та розробку робочого проекту землеустрою щодо технічної та біологічної рекультивації земель та виготовлення агрохімічних паспортів по об'єкту: «Капітальний ремонт газопроводу Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса БК 700,800 на ділянці Шебелинка- Дніпропетровськ, км 34.7-38.7» (далі - послуги), а Позивач - прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 5.2. Договору, послуги повинні надаватись у відповідності до узгодженого Виконавцем і Замовником Календарного плану, що є невід'ємною частиною договору (додаток №2) за змістом розділу XII Договору, у якому визначено строки надання послуг.
За узгодженим сторонами Календарним планом та відповідно до п.5.1 Договору (у редакції додаткової угоди №4 від 26.01.2018 р. до договору) послуги мали бути надані у строк до 30.06.2018 р. у повному обсязі, загальна вартість яких згідно з п. 3.4 Договору визначена у кошторисі (додаток №3), що є невід'ємною частиною договору та значиться у переліку невід'ємних додатків, зокрема у розділі XII Договору, складає суму в розмірі 1 216 151,98 грн. Крім того, Виконавець згідно з п.6.3.1 Договору зобов'язався надати послуги у строки, встановлені цим договором.
Календарним планом передбачалось, що Виконавець забезпечить у строк до 30.06.2018 р. надання послуг за Етапом 1 «Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту ПАТ «УКРТРАНСГАЗ». Землевпорядні роботи з встановлення меж обмеженого користування та оформлення права постійного користування. Реєстрація права обмеженого користування та права постійного користування», який включає наступний склад послуг:
- послуги за Етапом 1 «Підготовчі та вишукувальні роботи» в частині п. 1.5 «Підготовка матеріалів для отримання дозволу на виконання робіт на землях держвласності, які не внесені в ДЗК» - вартістю 24 343,20 грн., які не виконані;
- послуги за Етапом 2 «Землевпорядні роботи та встановлення меж обмеженого користування та права постійного користування» щодо:
- земельних ділянок приватної форми власності, відносно яких вартість послуг визначена в сумі 217 651,01 грн. (за 69 земельних ділянок по кошторису). Вказані послуги прийняті за актом №4 від 21.12.2018, відповідно до якого виконані в меншому обсязі (40 земельних ділянок) на загальну суму 173 435,18 грн., що підтверджується складеним до акту виконавчим кошторисом №2., які надані з порушенням встановленого строку (до 30.06.2018 р.).
- земельних ділянок державної форми власності - вартістю 212 070,61 грн. (за 16 земельних ділянок по кошторису), які не виконані.
- послуги за Етапом 3 «Реєстрація права обмеженого користування та права постійного користування» вартістю у 271 632,00 грн. Як вже зазначалось, Відповідач виконав свої зобов'язання щодо оформлення земельних ділянок приватної форми власності, зокрема, актом №4 від 21.12.2018 також прийнято від Відповідача частину виконаного зобов'язання за цим етапом в сумі 102 720,00 грн. (за 40 земельних ділянок), які також 21.12.2018 надані з порушенням встановленого строку (до 30.06.2018 р.). Невиконаним залишилось зобов'язання за цим етапом з надання послуг вартістю у 36 480,00 грн. щодо оформлення земельних ділянок державної форми власності.
Господарським зобов'язанням, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612. ІДК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, чинним законодавством передбачено, зокрема у ст. 526 ЦК України, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі самі положення закріплені у ч. 1 статті 193 ГК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 7.2 договору встановлена відповідальність за порушення господарського зобов'язання, зокрема, за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах ніж передбачено цим Договором, відмову від надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, Виконавець виплачує Замовникові пеню в розмірі ОД відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідач має нести відповідальність за порушення зобов'язання, зокрема пунктом третім частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки. Частиною першою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічні положення відтворені у ст. 216 ГК України, згідно з якою відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Датою початку порушення зобов'язання, відповідно до умов договору від 18.03.2016 р. № 1603000457 є - 30.06.2018 р. Таким чином строк нарахування пені для зазначених вище сум - з 30.06.2018 р. по 30.12.2018 р.
Суд звертає увагу, що Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №4 від 06.01.2018 року до Договору №1603000457 від 18.03.2016 року, Договір набирає чинності з дати його укладення та діє по 28.12.2018 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто в даному випадку строк позовної давності закінчується 28.12.2019 року.
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 08.07.2019 року, тобто в межах строку позовної давності.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів, а саме: пені в розмірі 95702,46 грн., штрафу в розмірі 38 433,33 грн., відповідно до самостійно здійсненого розрахунку штрафних санкцій судом.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Відповідача виконати умови договору, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
У відповідності до ст. 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Згідно з ст. 843, ч. 1-3 ст. 844 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За умовами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, унормовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача виконати роботи, позивач зазначає конкретний етап і суму, на яку, на його думку, зобов'язання не виконано.
Однак, протягом часу, в який здійснювалось виконання робіт по даному договору відбулися зміни в діючому законодавстві. Зокрема, були внесені зміни в Земельний кодекс України, закон України "Про землеустрій", Порядок ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Ці зміни призвели до зміни порядку виконання та складу робіт по даним договорам.
Таким чином, на сьогоднішній день відпала необхідність в виконанні частини робіт передбачених Технічним завданням та Кошторисними розрахунками до Договору №1603000457, але в той же час з'явилася необхідність в виконанні видів робіт, які взагалі не були передбачені Технічними завданням та Кошторисним розрахунками до Договору №1603000457. Тобто, етапи та види послуг, які необхідно фактично надати для досягнення результату, не відповідають умовам даного Договору.
Оскільки умовами договору та додатками до нього не встановлено нових видів послуг що передбачені законодавством та які повинні виконуватись для досягнення результату, не можливо спонукати відповідача до виконання робіт на конкретну суму, яка не погоджувалась сторонами.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Таким чином, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Заявлена позивачем вимога стосується захисту прав позивача шляхом спонукання відповідача примусово виконати взяті на себе за договором зобов'язання в натурі, що узгоджується із способом захисту порушеного права, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України.
Однак, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, перевірка відповідності способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Проте позивачем необґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача виконати роботи у не визначені строки, зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного права (інтересу) та не визначено механізм реалізації (виконання) рішення, у разі задоволення позову. Заявлена позовна вимога за своїм змістом стосується примусового виконання відповідачем комплексу робіт по етапам із зазначенням конкретних сум, на які такі роботи мають бути виконані.
При цьому позивачем не доведено, що саме на визначену суму відповідач не виконав зобов'язання по конкретному етапу.
Суд зазначає, що резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, зокрема конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Разом з цим, обраний позивачем спосіб захисту не призведе до захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог, такий спосіб захисту унеможливлює примусове виконання.
Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на положення статті 849 Цивільного кодексу України згідно, якої замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже замовник може відмовитись від договору підряду, якщо вбачає неможливість виконання робіт у визначений договором строк, або внести зміни в договір щодо строку виконання зобов'язань.
За таких обставин, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача примусово виконати взяті на себе за договором зобов'язання в натурі щодо виконання робіт по етапам із зазначенням конкретних сум не підлягає задоволенню.
Окрім цього, Відповідачем подано до суду Клопотання про розподіл судових витрат, у якому Відповідач просить суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування поданого клопотання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» посилається на те, що в межах даної господарської справи, Відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., що підтверджується Договором № 03-09/2019 про надання правової допомоги від 03.09.2019 року; Додатковою угодою № 3 від 04.09.2019 року; Актом №3 року приймання-передачі виконаних послуг від 24.10.2019 року; квитанцією до прибуткового касового ордера.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником Відповідача не дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме до заяви додано квитанцію до прибуткового касового ордера, відповідно до якої отримувачем, головним бухгалтером та касиром є Шипіцин О.В., та за таких обставин суд не може вважати зазначену квитанцію належним доказом сплати Відповідачем адвокатських послуг .
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Відповідача про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів, а саме: пені в розмірі 95 702,46 грн., штрафу в розмірі 38 433,33 грн., та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача виконати умови договору.
Судові витрати Позивача по сплаті судового збору в сумі 2 012,17 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 450, код ЄДРПОУ 23723132) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (61001, м. Харків, вул. Культури, 20 А, код ЄДРПОУ 25698645) грошові кошти саме: пені в розмірі 95 702,46 грн. (дев'яносто п'ять тисяч сімсот дві грн. 46 коп.), штрафу в розмірі 38 433,33 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять три грн. 33 коп.) та судовий збір у розмірі 2 012,17 грн. (дві тисячі дванадцять грн. 17 коп.).
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 листопада 2019р.
Суддя М.В. Данилова