22 листопада 2019 року
Київ
справа № 160/7738/19
провадження № К/9901/32174/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про визнання протиправними дій,
20 листопада 2019 року вказану касаційну скаргу подано до Верховного Суду.
З матеріалів скарги й ухвалених у цій справі судових рішень убачається таке.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 6 вересня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повернув його позовну заяву.
Позивач оскаржив указану ухвалу в апеляційному порядку.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 5 листопада 2019 року повернув без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року.
Не погоджуючись із указаними ухвалами, позивач подав касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у частині оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року, Верховний Суд виходить із нижченаведеного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною п'ятою статті 321, частиною першою статті 328 КАС України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року не переглянута по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження у цій частині необхідно відмовити.
Що стосується оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.
Своєю чергою, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не підлягає застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відтак касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен указати конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі продубльовано текст ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року. Водночас касаційна скарга не містить аргументів її автора щодо неправильного застосування судом або судами конкретних норм матеріального чи процесуального права.
За правилами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України не викладення у касаційній скарзі передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку є підставою для повернення касаційної скарги.
За таких обставин касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року необхідно повернути особі, що її подала.
Керуючись статтями 332, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року у справі №160/7738/19.
2. Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі №160/7738/19.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич