Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 205/7902/16-ц
провадження № 61-17756 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року
у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору позики недійсним.
Позов мотивовано тим, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до неї та інших спадкоємців: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з вимогою про стягнення заборгованості спадкодавця, яка виникла на підставі написаних ОСОБА_5 розписок від 17 січня 2007 року та 29 березня 2007 року про отримання
від ОСОБА_2 у борг грошових коштів у загальному розмірі 1 262 500 грн,
за час життя останнього. Проте, на її думку, ОСОБА_5 такі розписки не писав та у борг кошти не отримував, оскільки розписки містять лише підпис, який схожий на його підпис.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215 ЦК України просила суд визнати договори позики, укладені 17 січня 2007 року та 29 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог. Суд першої інстанції послався на висновок експерта від 14 червня 2018 року
№ 28/2.1/316, складеного судовим експертом сектору технічних досліджень Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Репешко І. Ю., у якому зазначено, що два підписи, розміщені у графах « ОСОБА_6 » у розписці
від 17 січня 2007 року про передачу грошових коштів у сумі 757 тис. грн
та у розписці від 29 березня 2007 року про передачу грошових коштів у сумі
505 тис. грн виконані ОСОБА_5 . Крім того, третя особа - ОСОБА_3
у судовому засіданні 10 травня 2018 року підтвердив факт позики грошових коштів у січні 2017 року у розмірі 150 тис. доларів США.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлено обставини справи, доказам надана належна правова оцінка. Зазначив, що факт підписання боргових розписок саме ОСОБА_5 підтверджується висновком судово-технічної експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 07 жовтня 2019 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, чи мав право ОСОБА_2 (кредитор) пред'являти вимоги до спадкоємців після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України. За клопотанням ОСОБА_1 у справі була призначена експертиза, проте вона не була проведена, так як суд у ОСОБА_2 оригінали боргових розписок не витребував. Судово-технічна експертиза була проведена за заявою представника відповідача. Вважає, що її покійний чоловік при житті, про борги їй нічого не повідомляв, він був чесна та порядна людина, а тому вважає договори позики недійсними.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 надав у борг ОСОБА_7 грошові кошти у загальному розмірі
1 262 500 грн, відповідно до боргових розписок від 17 січня 2007 року та
29 березня 2007 року (а. с. 5, 6).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 01 вересня 2014 року
(а. с.7).
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 05 вересня 2015 року держаним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвою Л. В. (а. с. 8-11).
1. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із вимогами частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним
з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб,
а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частини перша стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним
є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.
Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не
є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи»
(статті 215, 216 ЦК України).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши факт підписання боргових розписок саме ОСОБА_5 , згідно
з висновком судовим експертом сектору технічних досліджень Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Репешко І. Ю. від 14 червня 2018 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди не звернули увагу на те, чи мав право ОСОБА_2 (кредитор) право пред'являти вимоги до спадкоємців після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України є безпідставні, оскільки предметом позову
у цій справі є визнання договорів позики недійсними, а не стягнення грошових коштів із спадкоємців.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Д. Д. Луспеник