Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 175/2986/15
провадження № 61-18690 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представники відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
третя особа - Волоська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року у складі судді Шабанова А. М. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунсі Н. Є.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Волоська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов?язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2013 року вона придбала у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221481500:01:037:0003, площею 0,1652 га, та розташований на цій земельній ділянці житловий будинок, загальною площею 390,1 кв. м.
Зазначала, що рішенням сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19 серпня 1998 року № 52 вказана земельна ділянка була передана першому власнику - ОСОБА_7
Суміжна земельна ділянка, площею 0,1435 га, по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Вважала, що відповідач порушує її законні права та інтереси щодо вільного користування та розпорядженням земельною ділянкою, кадастровий номер 1221481500:01:037:0003, площею 0, 1652 га, оскільки він побудував огорожу, що займає частину площі належної їй земельної ділянки, тим самим зменшивши площу належної їй земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов'язати ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою у розмірі 0,0064 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221481500:01:037:0003, площею 0,1652 га, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2659; зобов'язати відповідача знести самовільно збудовану огорожу у вигляді сітки рабиця, встановлену на її земельній ділянці; стягнути з ОСОБА_3 на її користь 5 284 грн 20 коп. на відшкодування майнової шкоди та 9 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 09 вересня 2016 року № 1564-16, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що ОСОБА_3 користується своєю земельною ділянкою фактично у тих межах, які встановлено його державним актом. Огорожа, встановлена ним у відповідністю з межами згідно з його державним актом на право приватної власності на землю, а накладання на його земельну ділянку земельної ділянки позивача відбулось унаслідок технічної помилки при приватизації земельної ділянки ОСОБА_7 . Тобто, помилка, яка виникла внаслідок зміни конфігурації межі з рівної на ламану лінію, допущена з боку першого власника - ОСОБА_7 , а не з боку ОСОБА_3 , а спірна огорожа збудована ним ще 1994-1995 роках разом з побудовою у 1993 році його житлового будинку. Таким чином судом не встановлено порушень ОСОБА_3 прав ОСОБА_1 та факту самовільного встановлення ним огорожі між земельними ділянками.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 09 вересня 2016 року № 1564-16, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що ОСОБА_3 користується своєю земельною ділянкою фактично у тих межах, які встановлено його державним актом. Огорожа, встановлена ним у відповідністю з межами згідно з його державним актом на право приватної власності на землю, а накладання на його земельну ділянку земельної ділянки позивача відбулось унаслідок технічної помилки при приватизації земельної ділянки ОСОБА_7 . Тобто, помилка, яка виникла внаслідок зміни конфігурації межі з рівної на ламану лінію, допущена з боку першого власника - ОСОБА_7 , а не з боку ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 175/2986/15-ц із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з висновками судового експерта встановлено, що земельна ділянка, якою вона фактично користується, займає менше площу, ніж визначено у правовстановлюючому документі (0, 1588 га замість 0,1652 га) через незаконне, на її думку, встановлення огорожі відповідачем на частині її земельної ділянки. Вважала, що наявність технічної помилки при виготовленні технічної документації на земельну ділянку першому власнику - ОСОБА_7 належними та допустимими доказами не доведено.
Крім того, посилалась на те, що у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 175/2481/15-ц за позовом ОСОБА_3 до Волоської сільської ради Дніпропетровського району, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи: Управління Держземагенства у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, в якому ОСОБА_3 заявив вимоги про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Волоської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19 серпня 1998 року № 52 «Про передачу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в частині визнання в результативній частині остаточного розміру земельної ділянки 0,1652 га, замість 0,12 га, встановлених в рішенні виконавчого комітету. Зазначений позов також вважала безпідставним.
У серпні 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, які ним не підписані, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 грудня 2013 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221481500:01:037:0003, площею 0,1652 га, та розташований на цій земельній ділянці будинок, загальною площею 390,1 кв. м, житловою площею 141,7 кв. м.
Рішенням сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19 серпня 1998 року № 52 вказана земельна ділянка була передана першому власнику - ОСОБА_7
Суміжна земельна ділянка, площею 0,1435 га, АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Також, судом встановлено, що 02 вересня 1998 року були встановлені в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , про що складено акт та план земельної ділянки з описом суміжних меж, який є невід'ємною частиною акту. Межові знаки не встановлювались, так як межі збігаються з огорожею.
На підставі рішення виконавчого комітету Волоської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області увідповідності з актом встановлення меж 03 вересня 1998 року ОСОБА_3 одержав від Волоської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів під № 1674, підписаний головою Волоської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області та завірений круглою печаткою.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 09 вересня 2016 року № 1564-16, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, площа земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_3 , за результатами топографо-геодезичної зйомки становить 0,1424 га, що на 0,0011 га менше ніж визначено правовстановлюючим документом (державним актом на право приватної власності на землю від 08 вересня 1998 року). При цьому межа земельної ділянки із суміжним користувачем ОСОБА_1 проходить як пряма лінія, як і при передачі земельної ділянки ОСОБА_3 у власність та згідно із зображенням на плані зовнішніх меж земельної ділянки державного акта на право приватної власності на землю від 08 вересня 1998 року.
У зв'язку з цим ОСОБА_3 користується земельною ділянкою відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 08 вересня 1998 року та документації із землеустрою, що стала підставою для її видачі. ОСОБА_3 займає частину земельної ділянки ОСОБА_1 , загальною площею 0,0064 га, у зв'язку з виникненням накладання земельних ділянок на час видачі державного акта на право приватної власності на землю від 08 жовтня 1998 року ОСОБА_7 , оскільки при приватизації земельної ділянки, видачі державного акта на право приватної власності на землю від 08 жовтня 1998 року по АДРЕСА_1 , була здійснена технічна помилка, а в подальшому вказана земельна ділянка у тих же розмірах, конфігурації, межах перейшла у власність ОСОБА_1 . При виготовленні Інститутом землеустрою Дніпропетровської філії документації із землеустрою по передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 не враховано, що суміжна земельна ділянка ОСОБА_3 вже приватизована і межа земельної ділянки з його сторони повинна проходити як пряма лінія. Згідно з висновком експерта усунути перешкоди земельної ділянки можливо без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто за згодою сторін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 17 ЗК України 1990 року, чинного на час передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 , передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Відповідно до пункту 5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Держкомзему України від 15 лютого 1993 року № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1993 року № 7, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням рад народних депутатів. Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, остаточний розмір площі таких ділянок, визначається радою народних депутатів.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи спір, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 09 вересня 2016 року № 1564-16, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що ОСОБА_3 користується своєю земельною ділянкою фактично у тих межах, які встановлено його державним актом, а спірна огорожа встановлена ним відповідно до меж, визначених у його державному акті на право приватної власності на землю, а накладання на його земельну ділянку земельної ділянки позивача відбулось унаслідок технічної помилки при приватизації земельної ділянки ОСОБА_7 . Тобто, помилка, яка виникла внаслідок зміни конфігурації межі з рівної на ламану лінію, допущена з боку першого власника - ОСОБА_7 , а не з боку ОСОБА_3 . Спірна огорожа збудована ним ще 1994-1995 роках разом з побудовою у 1993 році його житлового будинку. Таким чином судами не встановлено порушень ОСОБА_3 прав ОСОБА_1 та факту самовільного встановлення ним огорожі між земельними ділянками.
Посилання касаційної скарги на те, що земельна ділянка, якою вона фактично користується, займає менше площу, ніж визначено у правовстановлюючому документі через незаконне, на її думку, встановлення огорожі відповідачем на частині її земельної ділянки безпідставні, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року, що набрало законної сили, у справі № 175/2481/15-ц за позовом ОСОБА_3 до Волоської сільської ради Дніпропетровського району, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи: Управління Держземагенства у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, зокрема, визнано частково недійсним рішення виконавчого комітету Волоської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19 серпня 1998 року № 52 «Про передачу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в частині визнання в резолютивній частині остаточного розміру земельної ділянки 0,1652 га, замість 0,12 га, встановлених у рішенні виконавчого комітету; зобов'язано державного реєстратора прав внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим № 1221481500:01:037:0003, розташовану по АДРЕСА_1 , номер запису 3901163; зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу у Дніпровському районі Головного Управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 1221481500:01:037:0003 за фактичним її використанням по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що придбала її у власність згідно з договором купівлі-продажу, провести виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру щодо перетину цією ділянкою земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 , розташовану по АДРЕСА_1 .
Тобто судом у вказаній справі встановлено порушення прав ОСОБА_3 при оформленні права власності на суміжну земельну ділянку, першим власником якої була ОСОБА_7 .
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта