П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1266/18
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Запорожана Д.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інгульського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Інгульського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, згідно якого просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 та не видачі паспорта громадянина України;
- встановити належність до громадянства України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;
- зобов'язати відповідача видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у видачі паспорта громадянина України, чим порушив норми Закону України «Про громадянство України» № 1636-ХІІ від 08.10.1991 року.
Позивач зазначив, що відповідачем порушено процедуру отримання громадянства України, оскільки наданими позивачем документами до заяви-анкети про видачу паспорта громадянина України підтверджується факт проживання ОСОБА_1 з дня його народження (з 13.01.1989 р.) на території України (а саме: АДРЕСА_1 ), а довідкою про реєстрацію місця проживання № 19.01.03-02/1103/17 від 08.08.2017 р. встановлено, що позивач з дня народження внесений в форму А матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідач заявлені вимоги не визнав та зазначив, що на підставі наданих позивачем документів до заяви про видачу паспорта громадянина України, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його заяви та рекомендовано звернутися до місцевого районного суду із заявою про встановлення факту проживання його матері разом з позивачем та в подальшому з рішенням суду звернутись до відповідача для встановлення громадянства та видачі паспорту громадянина України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Інгульського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області щодо не встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 та не видачі йому паспорта громадянина України. Встановлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), належність до громадянства України. Зобов'язано Інгульський районний відділ Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
На зазначене рішення від 09.08.2018 р. Інгульським РВ УДМС України в Миколаївській області 11.09.2018 р. подано апеляційну скаргу. Апеляційна скарга була мотивована тим, що питання встановлення та оформлення належності до громадянства України супроводжується низкою процедур та перевірок, визначених законодавством, яке вирішується спеціально уповноваженим органом та не входить до компетенції суду. У зв'язку з чим апелянт вказував на те, що позовна вимога щодо встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути взагалі предметом судового розгляду та не може бути задоволена судом.
Крім того, було зазначено, що судом першої інстанції було невірно встановлено факт, що нібито Інгульським РВ було відмовлено позивачу в оформленні паспорта громадянина України. Таке твердження не відповідає дійсності та матеріалам справи. Так, особу позивача було встановлено, але не підтверджено його належність до громадянства України, у зв'язку з чим йому було рекомендовано звернутись до суду загальної юрисдикції для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Проте, позивач для встановлення такого факту до суду не звернувся, до органів міграційної служби з судовим рішенням та іншими передбаченими законодавством документами для оформлення паспорту громадянина України не звертався.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу Інгульського РВ УДМС України в Миколаївській області повернуто скаржнику, оскільки не були усунуті недоліки апеляційної скарги - не сплачено судовий збір.
22.05.2019 року управлінням ДМС України в Миколаївській області 11.09.2018 р. подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 року. Апелянт просить скасувати наведене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України у певний час. Разом з тим, наведеним Законом не врегульовано процедуру встановлення громадянства за рішенням суду, а отже не визначено порядок дії органів міграційної служби при ухваленні судами таких рішень, які по своїй суті виходять за межі повноважень судових органів та втручаються у дискреційні повноваження органів митної служби.
Крім того, чинним законодавством повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним ст. 2 Закону. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.
Питання встановлення та оформлення належності до громадянства України передбачає певні процедури та перевірки, визначені законодавством, що вирішується спеціально уповноваженим органом та не входить до компетенції суду.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Інгульського РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області з приводу первинного оформлення паспорта громадянина України (заява-анкета № НОМЕР_2 від 22.12.2017 р.) на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 25.11.2014 р. міським відділом ДРАЦС Миколаївського міського управління юстиції.
За результатами ідентифікації особи та перевірки належності до громадянства України ОСОБА_1 , було з'ясовано, що з 13.01.1989 року по 08.09.1995 рік він був зареєстрований разом з матір'ю, ОСОБА_3 , 1972 року народження, за адресою місця проживання у м. Миколаєві. Батько позивача, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості щодо документування його паспортом громадянина України відсутні.
За таких обставин, з урахуванням норм чинного законодавства, посадовими особами Інгульського РВ було рекомендовано позивачу звернутись до місцевого районного суду із заявою про встановлення факту постійного проживання його матері разом з ОСОБА_1 та у подальшому з рішенням, що набрало законної сили, звернутись до Інгульського РВ УДМС України у Миколаївській області для встановлення громадянства та видачі паспорту громадянина України.
Проте, ОСОБА_1 до місцевого суду для встановлення факту постійного проживання не звертався, до органів міграційної служби в Миколаївській області з метою порушення питання щодо оформлення набуття громадянства України у встановленому порядку та з передбаченими законодавством переліком документів - не звертався.
Разом з тим, звернувся з адміністративним позовом в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 та не видачі паспорта громадянина України; встановити належність до громадянства України ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 .
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватись із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Згідно до п. 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Положеннями ст. 4 Закону України «Про громадянство України» визначено, що питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.
Чинним законодавством України повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним ст. 2 Закону. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.
Проте, вирішуючи справу за позовом, поданим в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції у своєму рішенні встановив факт належності позивача до громадянства України, а також факт постійного проживання на території України, та зобов'язав відповідача видати позивачу паспорт громадянина України.
Дискреційними є повноваження є повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
В свою чергу, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є перевірка легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Зазначене відповідає практиці Європейського суду з прав людини у справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», у яких, серед іншого, зазначено, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів державної влади, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з доводами апелянта та зазначає, що процес встановлення та оформлення належності до громадянства України передбачає певні процедури та перевірки, що визначені законодавством, та вирішується спеціально уповноваженими органами і не входить до компетенції суду.
Крім того, судом першої інстанції під час вирішення справи не було враховано, що відповідач не відмовляв позивачу в оформленні паспорта, останній навіть не звертався до органів міграційної служби в Миколаївській області із належним чином оформленою заявою про видачу паспорта громадянина України та визначеним чинним законодавством переліком необхідних документів. Рішення про відмову в оформленні чи видачі паспорта оформляється окремим документом, який доводиться до відома заявника в порядку та строки, встановлені законодавством, та в якому зазначаються підстави відмови.
З матеріалів справи № 17 про встановлення особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що рішення про відмову в оформленні чи видачі паспорта ОСОБА_1 співробітниками відповідача не приймалось.
Враховуючи встановлені обставини та доводи учасників справи, колегія суддів не вбачає порушення прав позивача з боку відповідача, оскільки позивач не позбавлений можливості реалізувати свої права, надавши усі необхідні документи уповноваженому органу, для видачі паспорту.
Також колегія суддів зазначає, що особу має бути встановлено на підставі документів і такі дії не відносяться до компетенції суду, через що приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно до положень ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року та прийняття у справі № 814/1266/18 нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року - скасувати.
Прийняти у справі № 814/1266/18 нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Інгульського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Запорожан Д.В.