13 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 200/21805/17(2-а/200/119/18)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання: Новошицька О.О.
за участю: позивача ОСОБА_1 ;
представників відповідачів: Крупій Вікторії Анатоліївни;
Грінченко Ірини Іванівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2019 (головуючий суддя Яковлев Д.О., повний текст складено 22.07.2019)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Коломієць Тамари Григорівни (відповідач-2), про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів: Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 2 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Коломієць Тамари Григорівни (відповідач-2) з вимогами про:
визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 2 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та зобов'язання включити до страхового стажу для обчислення пенсії ОСОБА_1 періоди навчання у Талліннському морехідному училищі рибної промисловості із 01 вересня 1975 року по 14 лютого 1978 року, період роботи у Владивостоцькій базі тралового рефрижераторного флоту із 10 березня 1978 року по 28 вересня 1979 року та період роботи у Дніпропетровській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» із 01 серпня 2017 року по 06 вересня 2017 року.
Позов (з урахуванням уточненого) обґрунтовано тим, що розпорядженням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (далі - Відповідач-1) від 04 жовтня 2017 року № 810831 йому було здійснено перерахунок пенсії через зміну надбавки замість призначення пенсії за заявою від 15 вересня 2017 року. При цьому його страховий трудовий стаж був суттєво штучно зменшений. Так, загальний стаж (повний) визначено на 31 липня 2017 року, незважаючи на те, що він працював і у серпні і у вересні 2017 року, та працює і на сьогодні, що відображено в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), які наявні у відповідачів та підтверджується листом з додатками Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр земельного кадастру» від 20 листопада 2017 року № 4-2/691. Позивач припускає, що такий стан справ, з урахуванням страхового трудового стажу, можливо було сприйняти з огляду на можливе несвоєчасне надходження інформації, оскільки згідно п. 4.3. «Порядку надання та оформлення документів для призначення пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Разом із тим зазначає, що наступним абзацом цього пункту Порядку визначено, що після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. Незважаючи на неодноразові усні та письмові вимоги щодо дотримання законодавства про врахування страхового трудового стажу, Відповідач-2 рекомендував з цього питання звернутися через 2 роки для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії. Крім того, до його страхового трудового стажу для обчислення пенсії період навчання у Талліннському морехідному училищі рибної промисловості відповідачами зараховано не за даними трудової книжки, а за даними диплому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». З метою усунення помилок у діях Відповідачів позивач звертався з листами від 11 жовтня 2017 року до Відповідача-1 та від 07 листопада 2017 року до Відповідача-2, проте це не сприяло перегляду ними протиправного, штучно зниженого страхового трудового стажу, навіть не зважаючи на належним чином оформлену трудову книжку. Відповідачі не взяли для розрахунку його страхового трудового стажу період його роботи у Владивостоцькій базі тралового та рефрижераторного флоту із 10 березня 1978 року по 28 вересня 1979 року, посилаючись на «...неможливість прочитати назву підприємства на печаті», посилаючись на «Порядок надання та оформлення документів для призначення пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанову Кабінету Міністрів України № 637 та спільний наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників». При цьому, наведений перелік цих нормативних актів стосується випадків, коли виявляється неправильний або неточний запис відомостей про роботу у трудовій книжці. Разом із тим, його трудова книжка у записах № 11 та № 12 не містить ознак неправильності або неточності. Крім того, позивач критично ставиться до порад Відповідача-2 щодо листування із підприємствами, розташованими на території держави-агресора. Відповідачі мотивували відмову зарахувати цей спірний період роботи Позивача до страхового стажу виключно тим, що відомості, зазначені в трудовій книжці є, на їх думку, неправильними та неточними, а він не надав уточнюючу довідку підприємства, як це передбачено п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом (а. с. 68-73).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2019 позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до страхового стажу для обчислення пенсії періоди навчання у Таллінському морехідному училищі рибної промисловості із 01 вересня 1975 року по 14 лютого 1978 року та період роботи у Владивостоцькій базі тралового рефрижераторного флоту із 10 березня 1978 року по 28 вересня 1979 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що під час судового розгляду підтверджено наявність у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідних записів із зазначенням відомостей щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, робота на яких зараховується до страхового стажу роботи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач-1, на якого КАС України покладено обов'язок доказування, не довів необхідність надання додатково уточнюючих довідок при наявності записів в трудовій книжці, які повністю підтверджують право позивача на зарахування до страхового стажу спірних періодів; відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах. При цьому вказано, що відповідачем не надано доказів того, що записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні. Щодо моменту призначення пенсії, та зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи у Дніпропетровській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» із 01 серпня 2017 року по 06 вересня 2017 року, суд першої інстанції виходив з необхідності проведення перерахунку строку страхового стажу для обчислення пенсії позивачу з дня його звернення до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто з 11 жовтня 2017 року, що відповідає положенням п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періодів навчання у Таллінському морехідному училищі рибної промисловості із 01 вересня 1975 року по 14 лютого 1978 року та роботи у Владивостоцькій базі тралового рефрижераторного флоту із 10 березня 1978 року по 28 вересня 1979 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідачів протиправними не підлягають задоволенню оскільки самі по собі дії шляхом надання відповідей на звернення відповідача не свідчать про їх протиправність, тому в цій частині позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині не задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідачів протиправними, тому подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача включити відповідні періоди навчання та роботи до страхового стажу для обчислення пенсій, натомість вважає відмову у визнанні дій відповідачів протиправними такою, що не відповідає обставинами справи. Зазначає, що з приводу цієї позовної вимоги докази досліджувалися у повному обсязі під час слухання справи. Також вказує, що з уточненою позовною заявою ним було надано квитанцію про сплату судового збору у сумі 640грн. вважає, що оскільки ним також була сплачена комісія банку 10 грн., то сума його судових витрат складає 650 грн. проте рішення не містить відомості про віднесення судових витрат на рахунок держави (а.с. 247-251 т. 1).
Позивачем також до суду апеляційної інстанції подано письмові доповнення до апеляційної скарги, згідно яких позивач зазначає про те, що Додатковим рішенням від 23.07.2019 року, повернуто позивачу судовий збір в сумі 640грн., однак додаткове рішення має недоліки, а саме в ньому зазначено, що рішення складено та підписано 22.07.2019, але направлено це додаткове рішення позивачу 22.08.2019 року, при цьому, позивач отримав додаткове рішення 30.08.2019 року. Зазначає, що наведені невідповідності вказують на порушення судом першої інстанції процесуальних строків. Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі відшкодував судові витрати, оскільки 10 грн., які позивач сплатив як комісійний збір банку - не відшкодовані.
Відповідачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін. Посилається на те, що в силу Порядку подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсії, відповідач при прийомі документів перевірив правильність оформлення заяви, відповідність викладених відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж та ін. Зазначає, що перевірялося підтвердження страхового стажу позивача, у зв'язку з чим відповідачем направлявся запит до Державної установи - відділення Пенсійного фонду Російської федерації по Приморському краю щодо надання допомоги у витребуванні уточнюючої довідки на гр. ОСОБА_1 за період роботи з 10.03.1978 року по 28.09.1979 рік та довідки про реорганізацію підприємства. На сьогоднішній день Головне управління ПФУ не отримало довідки, що підтверджує вказаний період роботи позивача. Вважає, що відповідач здійснював правомірні дії щодо нарахування/перерахунку пенсії позивача, які передбачені нормами діючого законодавства, тому вважає доводи позивача про протиправність дій відповідача необґрунтованими.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Суду також пояснив, що додатковим рішення йому повернуто судовий збір в розмірі 640 грн.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про здійснення перерахунку його загального трудового стажу та коефіцієнту у порядку, визначеному чинним пенсійним законодавством, у зв'язку з чим просив здійснити корегування розміру його пенсії (а.с. 15 т. 1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки апеляційна скарга подана лише щодо частини рішення суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні частини позовних вимог, то діючи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не перевіряє частину рішення суду першої інстанції, яка не оскаржується та в силу якої частина позовних вимог задоволена.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнання дій відповідачів протиправними суд першої інстанції зазначив, що самі по собі дії відповідача при наданні відповідей на звернення позивача, не свідчать про їх протиправність.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе погодитися з таким висновком з урахуванням того, що в позові (а.с. 1-5 т. 1), а також в уточненому адміністративному позові (а.с. 68-73 т. 1) позивач не зазначає, які саме дії відповідачів слід визнати протиправними, зокрема,
- які протиправні дії вчинені відповідачем-1 (Центральним об'єднаним управлінням ПФУ в м. Дніпрі, правонаступником якого є - Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області),
- які протиправні дії вчинені відповідачем-2 (начальником відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 2 Головного Управління ПФУ в Дніпропетровській області Коломієць Т.Т.)?
З цього приводу слід зазначити, що в силу ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. При цьому, процесуальний закон не надає правових підстав для уточнення позовних вимог в суді апеляційної інстанції або їх зміни.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач чітко зазначив вимоги щодо зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме щодо включення до його страхового стажу для обчислення пенсії певних періодів навчання та роботи (зокрема, ці вимоги були задоволені).
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення (в частині відмови з задоволенні вимог щодо визнання дій відповідачів протиправними), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи підтверджується, що 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про здійснення перерахунку його загального трудового стажу та коефіцієнту у порядку, визначеному чинним пенсійним законодавством, у зв'язку з чим просив здійснити корегування розміру його пенсії (а.с. 15 т. 1).
На заяву позивача ( ОСОБА_1 ) відповідачем (Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі) була надана відповідь від 25 жовтня 2017 року № П299 (копія відповіді міститься в матеріалах справи).
Так, ОСОБА_1 було повідомлено, що розмір його страхового стажу складає 40 років 7 місяців та 2 дні, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності складає 1,35-0,40583. Для розрахунку його пенсії було використано заробітну плату за період з 01 липня 2000 року по 31 липня 2017 року, де індивідуальний коефіцієнт становить 3,19799, при обчисленні заробітку застосовано показник середньомісячної заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017 рік (1197,91 грн.). Заробітна плата для обчислення пенсії становить: 1997,91 грн.*3,19799 = 3830,90 грн. Загальний розмір пенсійної виплати позивача становить 2152,57 грн., з яких: 2098,87 грн. - розмір пенсії за віком та 53,70 грн. - доплата за понаднормативний стаж за 5 років. Крім того, позивача було повідомлено про те, що Управління повернеться до корегування розміру його пенсії на умовах та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що його буде повідомлено (а.с. 16-17 т. 1).
Також, матеріалами справи підтверджується, що 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся на адресу відповідача-1 із заявою про надання пояснень щодо причин не включення до його страхового стажу періодів, спірні правовідносини стосовно зарахування яких є предметом судового розгляду у цій справі (а. с. 18-19 т. 1).
На дане звернення позивача також була надана відповідь від 25 жовтня 2017 року № П299, якою ОСОБА_1 повідомлено, що розмір його страхового стажу після проведення перерахунку, складає 40 років 10 місяців та 23 дні, індивідуальний коефіцієнт становить 0,40833, при обчисленні заробітку застосовано середньомісячний заробіток 12038,51 грн. Загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 після проведення перерахунку становить 4969,38 грн., з яких: 4915,68 грн. - розмір пенсії за віком та 53,70 грн. - доплата за понаднормативний стаж за 5 років (а. с. 20-22 т. 1).
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
При цьому, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, за підписом першого заступника начальника управління Коломієць Т.Г., позивачу надавалися відповіді; при прийомі документів відповідачем перевірялися правильність оформлення заяви, відповідність викладених відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; в ході перевірки підтвердження страхового стажу позивача, відповідачем направлявся запит до Державної установи - відділення Пенсійного фонду Російської федерації по Приморському краю щодо надання допомоги у витребуванні уточнюючої довідки на гр. ОСОБА_1 за період роботи з 10.03.1978 року по 28.09.1979 рік та довідки про реорганізацію підприємства.
Отже відповідачем-1 вчинялися певні дії у відповідності до норм пенсійного законодавства України. При цьому позивач не зазначає, які саме дії відповідача-1 і які саме дії відповідача-2 слід визнати протиправними.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, враховуючи, що в суді апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни або уточнення позовної заяви, суд апеляційної інстанції вважає за можливе погодитися з висновком суду першої інстанції, що самі по собі дії відповідачів при наданні відповідей на звернення позивача, не свідчать про їх протиправність.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість, виходячи з матеріалів справи, позивачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтується вимога позивача про протиправність дій відповідачів.
Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять Додаткове рішення від 23.07.2019 року, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. (а.с. 241-243 т. 1).
Зазначеним спростовується позиція позивача, що йому не повернуто судовий збір.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу ст. 132 КАС України, не відноситься до судових витрат, витрати, пов'язані з комісією банку.
В разі, якщо в судовому рішенні маються описки і очевидні арифметичні помилки, то статтею 253 КАС України визначені підстави для внесення виправлень в судове рішення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції від 19.07.2019 року, та не оскаржується в апеляційному порядку Додаткове рішення від 23.07.2019 року, то суд апеляційної інстанції не має правових підстав надавати оцінку Додатковому рішенню від 23.07.2019 року.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача не порушено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2019 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 13.11.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13.11.2019.
Повний текст постанови виготовлено 20.11.2019.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова