14 листопада 2019 р.Справа № 520/5819/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Старосуда М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, по справі № 520/5819/19
за позовом ОСОБА_1
до Харківського міського голови Кернеса Геннадія Адольфовича
про визнання рішення, дій (бездіяльності) незаконними,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського голови Кернеса Геннадія Адольфовича (далі - відповідач), в якому просив суд визнати рішення, дії (бездіяльність) виконавчих органів державної влади - глави м. Харкова, Геннадія Адольфовича Кернеса - щодо відмови від дій по ліквідації аварії електрообліку та електропостачання, укладення договору - такими, що порушують Конституційні права і свободи позивача, що є невід'ємною властивістю володіння, розпорядження, користування (проживання) житловим будинком - незаконними.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 19.08.2019 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 19.08.2019 року у справі №520/5819/19 та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не було по суті розглянуто позовні вимоги. Також зазначає про недослідження судом першої інстанції наявності повноважень Харківського міського голови Кернеса Г.А. на ліквідацію аварії і відновлення постачання електроенергії в житловий будинок, та не дослідження дій (бездіяльності) відповідача щодо надання місця проживання в осінньо-зимовий період 2018-2019 роки та на даний час.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2005 р. році позивачем придбано житловий будинок. Позивач 27.08.2018 р. звернувся до Центрального РОЕ Харенерго з проханням перенести електролічильник в безпечне місце. Працівником Центрального РОЕ м.Харкова було знято електролічильник та встановлено інший. Встановлений Центральним РОЕ лічильник виявився непрацездатним, у зв'язку з чим ОСОБА_3 опинився без електрики. Позивач звертався до АТ «Харківобленерго» про ліквідацію аварії і відновлення електропостачання, однак безрезультатно.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити дії, примусити АТ «Харківобленерго» виконати Закони України та забезпечити безперебійну подачу електроенергії житлового будинку позивача (а.с.16).
Листами від 15.02.2019 р., 22.04.2019 р. позивача повідомлено, що за інформацією АТ «Харківобленерго» за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Харків, відкрито особовий рахунок на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору про користування електричною енергією від 07.07.2010 р. Позивачем до товариства не надано документа, яким визначено право власності на 1/2 частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 , з якою укладено договір, щодо вирішення питань не зверталась. Також повідомлено, що 30.08.2018 р. працівниками товариства проведено планову заміну розрахункового приладу обліку за вказаною адресою (а.с.20, 17).
Не погоджуючись з вказаними діями /бездіяльністю, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача повноважень щодо ліквідації аварії електро - обліку та електропостачання, укладення договору, дії чи бездіяльність яких позивач просить визнати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР.
Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити дії, примусити АТ «Харківобленерго» виконати Закони України та здійснити ліквідацію аварії електро - обліку та електропостачання, забезпечити безперебійну подачу електроенергії житлового будинку позивача (а.с.16).
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Колегія суддів зазначає, що Акціонерне товариство "Харківобленерго" не є підприємством, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, а отже, здійснення Харківської міською радою відповідних контролюючих дій обмежено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 67 Господарського кодексу України зазначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Відповідно до ст. 19 Конституції України та п. 3 ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 6 та ст. 23 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини суб'єктів господарської діяльності на території України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено повноваження сільського, селищного, міського голови.
Відповідно до ч. 4 вищевказаної статті сільський, селищний, міський голова:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (ч. 5 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Виходячи з аналізу приписів ст. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", колегія суддів дійшла висновку, що до повноважень відповідача не входить укладення договорів в інтересах інших осіб щодо надання послуг з електропостачання, а також дії щодо ліквідації аварії електрообліку та електропостачання.
Разом з тим, відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 ( далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії):
Споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів;
Споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до п. 2.3.6 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку. Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача. У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.
Згідно листів Департаменту комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.02.2019 р., 22.04.2019 р., колегією суддів встановлено, що на звернення позивача було роз'яснено, що згідно наданої інформації від АТ «Харківобенерго» договір на споживання електричної енергії з АТ «Харківобленерго» з позивачем за адресою: пров. 2-й Прудний, буд.7, м. Харків не укладено, а тому вказано про неможливість надання послуг з електропостачання. Також зазначено про можливість надання вказаних послуг в разі звернення гр. ОСОБА_4 , з якою укладено договір №1993107 за вищевказаною адресою, та порядок укладення окремого договору із позивачем (а.с.17, 20).
Отже, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено повноважень відповідача на укладення договорів в інтересах інших осіб щодо надання послуг з електропостачання, а також дій щодо ліквідації аварії електрообліку та електропостачання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо не вчинення таких дій протиправними.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 .
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи судом першої інстанції не по суті заявлених позовних вимог про примусове позбавлення житла діями (бездіяльністю) Харківським міським головою Кернесом ОСОБА_6 . ОСОБА_7 по ліквідації аварії і відновлення властивостей житла позивача, виходячи з наступного.
Так, згідно позовної заяви ОСОБА_8 ним було заявлено такі позовні вимоги: визнати рішення, дії (бездіяльність) виконавчих органів державної влади - Глави м.Харкова, Геннадія Адольфовича Кернеса - щодо відмови від дій по ліквідації аварії електрообліку та електропостачання, укладення договору - такими, що порушують Конституційні права і свободи позивача, що є невід'ємною властивістю володіння, розпорядження, користування (проживання) житловим будинком - незаконними.
Зі змісту рішення суду першої інстанції, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу за заявленими ОСОБА_9 позовними вимогами.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недослідження судом першої інстанції наявності повноважень Харківським міським головою ОСОБА_10 на ліквідацію аварії і відновлення постачання електроенергії в житловий будинок, оскільки згідно мотивувальної частини суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вказаних повноважень у відповідача.
Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недослідження судом першої інстанції дій (бездіяльності) відповідача щодо надання місця проживання в осінньо-зимовий період 2018-2019 роки та на даний час, оскільки згідно змісту наявної в матеріалах справи заяви позивач не просив забезпечити його житлом на осінньо-зимовий період 2018-2019 роки та на даний час, доказів іншого звернення із вказаним проханням до відповідача в матеріалах справи відсутні та позивачем згідно вимог не оскаржується.
Колегія суддів зазначає, що згідно апеляційної скарги та позовної заяви ОСОБА_3 фактично не погоджується з діями Акціонерного товариства "Харківобленерго" щодо ліквідації аварії електрообліку та електропостачання його житлового будинку, при цьому, з вказаним позовом ОСОБА_3 звернувся саме до Харківського міського голови Кернеса Г.А. та наполягає на порушенні його прав саме діями (бездіяльністю), рішенням відповідача щодо відмови в ліквідації аварії електрообліку та електропостачання його житлового будинку.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року у справі №520/5819/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року по справі №520/5819/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко М.І. Старосуд
Повний текст постанови складено 22.11.2019 року