Апеляційне провадження № 22-ц/824/15632/2019
справа № 757/55464/18-ц
21 листопада2019 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Тузової Владислави Олександрівни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановлену суддею Григоренко І.В. 20 грудня 2018 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Також, позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню ВП № 5034758 від 02.06.2016, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Жовтневого РВ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Шелковникової Л.В., відкритому на підставі виконавчого напису, вчиненого приватний нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 33 211,11 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2007 та заборони Соборному ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області вчиняти будь - які дії, спрямовані на примусове вилучення майна (коштів) ОСОБА_1 , у тому числі, проведення оцінки зазначеного майна та організації реалізації арештованого майна шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Вказувала, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки у позивача наявні підстави вважати, що в ході розгляду справи її майно буде реалізовано в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 15.01.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрованим в реєстрі за № 349, що здійснюється в межах виконавчого провадження № 5034758, відкритого державним виконавцем Жовтневого районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Шелковниковою Любов?ю Віталіївною.
Заборонено Соборному відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вчиняти будь - які дії, спрямовані на примусове вилучення майна (коштів) ОСОБА_1 , у тому числі, проведення оцінки зазначеного майна та організації реалізації арештованого майна шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представник АТ КБ «Приватбанк» Тузова В.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не обґрунтував, які саме існують обставини, що свідчать про перешкоди, які можуть виникнути на стадії виконання рішення суду.
Крім того, суд прийняв недоведену позицію позивача про начеб-то існування ризику безпідставного стягнення та існування загрози та ускладнення ефективного захисту прав, хоча у процесуальних правах позивач необмежений.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову , оскільки виконавчий напис нотаріуса оспорюється з підстав не безспірності заборгованості та порушення процедури його вчинення.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов?язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Судом установлено, що 13.12.2007 між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов якого, Кредитор надав Позичальнику кредит з кінцевим терміном повернення заборгованості 28.12.2015 року включно.
15.01.2016 приватний нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 349 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 33 211,11 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2007.
02.03.2016 державним виконавцем Жовтневого РВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Шелковниковою Л.В. відкрито виконавче провадження № 5034758 по примусовому виконанню вищевказаного виконавчого напису.
02.03.2016 державним виконавцем Жовтневого РВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Шелковниковою Л.В. у ВП № 5034758 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Як убачається із матеріалів справи, позивач 07.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просила:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15.01.2016, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого за номером 349, за кредитним договором №б/н від 13.12.2007, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк».
Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв?язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову відхиляються судом, як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Тузової Владислави Олександрівни залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 листопада 2019 року.
Суддя - доповідач:
Судді :