справа № 631/1064/19
провадження № 3/631/343/19
19 листопада 2019 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Головного Управління Державної податкової служби у Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянки України, працює головним бухгалтером Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
10 жовтня 2019 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал від Головного Управління Державної податкової служби у Харківській області відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 87 від 01 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ДП «Жовтневе лісове господарство», несвоєчасно подала платіжне доручення на перерахування належних до сплати податків і зборів, а саме рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в сумі 383856,74 гривень по терміну сплати 19.08.2019 року, фактично сплачено 05.09.2019 року, 12.09.2019 року та 13.09.2019 року, чим порушено пункт 257.5 статті 257 Податкового кодексу України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена у встановленому законом порядку. На електронну адресу суду ОСОБА_1 надіслала заяву, зареєстровану за вхідним № ЕП-1035/19-вх., відповідно до якої просила суд відкласти розгляд справи або розглянути справу за її відсутності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обізнана щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 163 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, отже, обставини неявки у судові засідання дають підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 163 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).
Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки (підпункт 257.3.5 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України).
Згідно пункт 257.5 статті 257 Податкового кодексу України Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів «а» і «б» підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працює на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство», на якого покладені обов'язки, встановлені Податковим кодексом України.
Згідно матеріалів справи встановлено, що граничним терміном сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є 19 серпня 2019 року, а головним бухгалтером ОСОБА_2 фактично сплачено 05.09.2019 року, 12.09.2019 року та 13.09.2019 року.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина правопорушника підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 17 від 01 жовтня 2019 року (а. с. 2), копією акту про результати камеральної перевірки № 45/20-40-52-04-36/00993165 від 01 жовтня 2019 року (а. с. 3 - 5) .
Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 163 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
В якості обставини, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає відсутність діючих адміністративних стягнень у ОСОБА_1 .
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.
Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції частини 1 статті 163 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Абзацом 3 статті 7 Закону України № 2629-VІІІ від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 1921 гривня.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 384,20 гривень, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 34, 40-1, 163-2, 245, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 384 гривні 20 копійок судового збору.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області для відома.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (170,00 гривень).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання протягом трьох місяців.
Суддя: Т. М. Трояновська