Провадження № 2/641/357/2019 Справа № 641/6819/18
19 листопада 2019 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді- Колодяжної І.М.
за участю секретаря - Ягодіній М.С.
справа №641/6819/18
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія « Профіт Капітал» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів , визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків нікчемності правочину та повернення сплаченої грошової суми,
Позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить: визнати кредитний договір №833487966 від 11.05.2017 між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» недійсним та повернути сплачені позивачем за кредитним договором №833487966 від 11.05.2017року 2 497,00 грн та визнати кредитний договір №833487966 від 51.05,2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» недійсним.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2017 позивачу надійшов лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство Фактор» щодо наявності у нього заборгованості у розмірі 3 355, 00 грн перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» за кредитним договором №833487966 від 11.05.2017 . 30.11.2017 позивачу надійшов лист від ТОВ «Колекторське агентство Фактор» щодо наявності у позивача заборгованості у розмірі 3355, 01 грн перед Товариством обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за тим самим кредитним договором №833487966 від 11.05.2017. До листів також додавалися роз'яснення щодо вчинення нотаріального напису та копія заяви про відкриття виконавчого провадження щодо майна позивача . У них зазначалося, що ТОВ «Колекторське агентство Фактор» звернулося до Державної виконавчої служби про накладення арешту на все майно позивача , а також на частку у спільній власності сім'ї. Так, представники ТОВ «Колекторське агентство Фактор», уповноважені ТОВ "ФК «Профіт Капітал», постійно телефонували позивачу з вимогою сплатити заборгованість за вказаним кредитним договором, йому погрожували відібрати майно і здійснювали психологічний тиск, намагаючись примусити сплатити заборгованість за договором , про який позивач дізнався від представників ТОВ «Колекторське агентство Фактор» . Позивач та його сім'я знаходилися в постійній психологічній напрузі , були дуже сильно налякані. Злякавшись того, що майно позивача буде арештоване, а також під впливом тиску з боку ТОВ «Колекторське агентство Фактор» позивачем було сплачено окремими платежами грошову суму у розмірі 2 497, 00 грн. на рахунок ТОВ "ФК «Профіт Капітал» . Однак тиск не припинився, телефонні дзвінки продовжувалися, результатом чого став той факт, що мати позивача була госпіталізована зі скаргою на підвищений артеріальний тиск та проходила лікування в стаціонарі . Позивач зазначив, що кредитний договір №833487966 від 11.05.2017 з ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» не підписував і не знав про його існування до моменту надходження листів з вимогою сплатити заборгованість. Примірник договору №833487966 від 11.05.2017 з ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» наданий позивачу не був, зі змістом даного договору позивача також не було ознайомлено, адже позивач його не укладав. Позивач вважає, що у випадку, що став підставою даної позовної заяви, мало місце порушення ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і вимоги щодо обов'язкової письмової форми кредитного договору, що є підставою для визнання договору №833487966 від 11.05.2017 недійсним. Таким чином, позивач вважає, що сплачена окремими платежами грошова сума у розмірі 2497 грн. має бути повернена позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал».
Ухвалою судді від 24 вересня 2018 року позовну заяву було прийнято та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження і справу призначено у підготовче засідання .
22 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» , в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог , посилаючись на те, що ТОВ «ФК Профіт Капітал» дійсно безпосередньо не укладало кредитний договір №833487966 від 11.05.2017 року з позивачем , а набуло право вимоги до позивача по кредитному договору №833487966 від 11.05.2017 року . 11.05.2017 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем укладений договір №833487966 , відповідно до п. 1.1.1 Фінансова установа зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 1000 грн. , на умовах строковості , платності , а позичальник зобов,язується повернути кредит та сплатити за користування кредитом. 02.06.2017року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений договір факторингу №02-06, відповідно до п. 2.1 договору , клієнт зобов,язується відступити фактору права вимоги , зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги , а фактор зобов,язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта та плату на умовах , визначених цим договором. Згідно з п. 1.4. Договору факторингу № 02-06 право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 4.1. Договору факторингу № 02-06 право передбачає вимоги переходить від Клієнта та Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку. Згідно з п. 10 Реєстру прав вимог №4 від 04.08.2017 р. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 по Договору № 833487966 від 11.05.2017 р. включаючи право на нарахування пені в порядку, передбаченому п.п. 1.5.. 4.3. Договору №33487966. Таким чином, кредитний договір №833487966 від 11.05.2017 р. між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ОСОБА_2 не вчинився, а тому такий договір не може бути визнано недійсним з огляду на положення ст.ст. 203. 215 ЦК України та до п. 8 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Вимога про повернення коштів в сумі 2497,00 гри., сплачених ОСОБА_2 по кредитному договору № 833487966 від 11.05.2017 р. також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання кредитного договору недійсним. Позивачем не зазначено, який саме з вимог ст. 203 ЦК України не відповідає кредитний договір № 833487966 від 11.05.2017 р.. укладений між ОСОБА_1 та ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога». В порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано жодних та допустимих доказів недійсності Кредитного договору № 833487966 від 11.05.2017 р.. укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року клопотання представника відповідача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено. Підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представником відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до суду надані письмові пояснення , в яких представник відповідача посилався на те,що договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором , а відтак посилання позивача щодо неналежності форми правочину є нікчемними. Договір правомірно укладався шляхом приєднання клієнта до публічного договору ,який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб сайті товариства з урахуванням особливостей визначений індивідуальною частиною . Тобто, договір укладено в належній формі та з дотриманням норм чинного законодавства. Крім того, позивач посилається на норми ЗУ «Про споживче кредитування», проте ним не враховано той факт , що норми цього закону не розповсюджуються на даний договір .
Ухвалою суду від 16 липня 2019 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
Представник позивача в судове засідання не з.явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити .
Представники відповідачів ТОВ «Фінансова компанія « Профіт Капітал» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в судове засідання не з,явилися, у своїх письмових відзивах та поясненнях просили розглянути справу без їх участі, просили відмовити в позові.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з,ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 11 травня 2017 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем було укладено кредитний договір №833487966, відповідно до умов якого, фінансова установа зобов'язалась надати позичальнику грошові кошти в сумі 1000,00 грн. строком на п'ятнадцять днів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірах, визначених п. 1.4 договору та п 4.1 правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
В пункті 1.2 кредитного договору зазначено, що кредит надається строком на п,ятнадцять днів. Строк дії договору п,ятнадцять днів, але, в будь-якому разі, цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
П. 1.3 Договору визначається, що дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний Позичальником, є датою укладання Кредитного Договору між Фінансовою установою і Позичальником.
Згідно пункту 1.4 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: за ставкою 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.2.1 цього договору.
Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.6).
Згідно графіку розрахунків до кредитного договору № 833487966 (додаток № 1 до договору), сукупна вартість кредиту складає 100,15 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1001,50 грн. Проценти за користування кредитом складають 0.15% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 1,50 грн. у грошовому виразі (а.с. 33-37).
Згідно п. 7.1 договору, його невід'ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: www.moneyveo.ua.
Крім того в пункті 7.4 кредитного договору підписаного позивачем , прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від Фінансової установи до укладення договору, інформації, зокрема, зазначеної в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», з дотриманням вимог законодавства про Захист прав споживачів, яка забезпечує правильне розуміння Позичальника суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Порядок надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у кредит врегульовано Правилами. Так, згідно з пунктами 3.1.-3.3. заявник заповнює заявку на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, позначені в заявці в якості обов'язкових для заповнення. У заявці заявник зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Заповнюючи заявку, заявник у відповідності до розділу 6 цих Правил, надає свою згоду на передачу товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов'язання за договором.
Заповненням заявки позичальник засвідчив (підтвердив) прийняття загальних умов з надання кредиту, як невід'ємних умов кредитного договору, а також засвідчив (підтвердив), що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частиною 2 статі 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та їх зміст, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Кредитний договір укладений сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому не виконав їх. Договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки фіксованого платежу, а також права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов'язань.
Відповідно до відповіді ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 25.07.2019року наданої на ухвалу суду на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошову суму 1000,00 гривень із зазначенням про позику від ОСОБА_3 для зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 833487966 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено дату його укладення, суму кредиту, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
02.06.2017року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений договір факторингу №02-06, відповідно до п. 2.1 договору , клієнт зобов,язується відступити фактору права вимоги , зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги , а фактор зобов,язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта та плату на умовах , визначених цим договором. Згідно з п. 1.4. Договору факторингу № 02-06 право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 4.1. Договору факторингу № 02-06 право вимоги переходить від Клієнта та Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку. Згідно з п. 10 Реєстру прав вимог №4 від 04.08.2017 р. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 по Договору № 833487966 від 11.05.2017 р. включаючи право на нарахування пені в порядку, передбаченому п.п. 1.5.. 4.3. Договору №33487966.
29 червня 2016 року між ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» та ТОВ « Профіт Капітал» укладено договір доручення №2906126 відповідно до умов якого , довіритель доручає , а повірений зобов,язується від імені і за рахунок довірителя вчиняти дії по стягненню простроченої заборгованості з фізичних осіб позичальників довірителя , в тому числі і стягнення з позивача ОСОБА_1
31.03.2017 року на адресу позивача ТОВ «Колекторське агентство Фактор» направлено вимогу про погашення заборгованості у розмірі 3355 грн., до 16.11.2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 14.12.2017, 17.01.2018, 19.02.2018, 19.02.2018, 06.03.2018року в рахунок погашення заборгованості на користь ТОВ «Профіт Капітал» частково сплачена сума заборгованості .
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 833487966 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він не укладав кредитного договору ані з ТОВ «Профіт Капітал» , ані з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» , оскільки, звернувшись до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання кредиту та підписавши договір, ОСОБА_1 засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування і отримав кредит , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 230, 509, 526, 610-612, 628, 638, 641, 644, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», 3,4,5, 12, 13, 43, 76-81, 141,259, 263-265, ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія « Профіт Капітал» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів , визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків нікчемності правочину та повернення сплаченої грошової суми- відмовити .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Профіт Капітал», код 39992082, м. Київ, вул. Набережно -Лугова , 8 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», код 38569246, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 Б кв. 1.
Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2019 ро
Суддя: І. М. Колодяжна