Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/5296/14-ц
04 листопада 2019 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - в складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Мигаль Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом в якому просить придбане майно в шлюбі, а саме: в житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1957 га, передану у власність для будівництва житлового будинку, автомобіль марки «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Визнати за нею з урахуванням знаходження на її утриманні трьох неповнолітніх дітей, право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1957 га. передану у власність для будівництва житлового будинку, та автомобіль «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 , стягнувши з неї вартість 1/2 частини автомобіля на користь ОСОБА_2 . Свою заяву обгрунтовує тим, що 18.01.1999 року нею було укладено шлюб з ОСОБА_2 . Від подружнього життя у них народилося троє дітей. В зв'язку з тим, що відносини між сторонами не склалися, жити разом стало неможливо, шлюб між ними розірвано. За час подружнього життя ними було придбано автомобіль марки «MITSUBISHI», житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , закінченим будівництвом. На даний житловий будинок відкритий в сільській раді погосподарський номер на відповідача, в даному житловому будинку зареєстровані вона та троє їхніх неповнолітніх дітей, а також спільним майном подружжя є земельна ділянка, яка була виділена для будівництва житлового будинку і надвірних споруд площею 0,1957 га згідно рішення Тинненської сільської ради №212 від 09.06.2005 року, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №226667, виданий 24.10.2008 року. В зв'язку з тим, що вона та їхні діти позбавлені права користуватися житловим будинком, в добровільному порядку поділити майно між сторонами неможливо, вона змушена звернутися до суду з позовом про поділ майна.
Ухвалою Сарненського районного суду від 02.12.2014 року по дані справі відкрите провадження.
12.12.2014 року за клопотанням позивача судом накладено арешт на легковий автомобіль марки «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований у ВРЕР ДАІ м. Сарни на ім'я ОСОБА_2
12.12.2014 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області було призначено судову експертизу про вартість житлового будинку, земельної ділянки, автомобіля марки «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 та можливість їх поділу.
10.06.2015 року ухвалою Сарненського районного суду було призначено судову експертизу про вартість автомобіля марки «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 .
18.11.2015 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області до участі у справі за клопотанням представника відповідача було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 , за яким зареєстрована на праві власності спірна земельна ділянка.
14.03.2016 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення Сарненського районного суду Рівненської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки і Державного акту право власності на земельну ділянку.
12.07.2019 року ухвалою Сарненского районного суду Рівненської області поновлено провадження у справі про поділ майна подружжя.
04.11.2019 року позивач подала до суду заяву про зміну предмета позову, якою просила скасувати право власності ОСОБА_6 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , визнати спільним майном подружжя житловий будинок по АДРЕСА_1 , автомобіль марки «MITSUBISHI» та визнати за нею право власності на 1/2 частки на вищевказаний житловий будинок та автомобіль.
Головуючий відмовив в долучені до матеріалів справи заяви про зміну предмету позову та повернув дану заяву позивачці на підставі ч.8 ст.83 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, та просили його задовольнити на підставі доводів, які викладені в позовній заяві та заяві про збільшення і уточнення позовних вимог. Позивачка вважає, що земельна ділянка, будинок, який збудований на даній земельній ділянці та автомобіль придбаний під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя і тому можуть бути поділені між сторонами.
Відповідач та його представник просять в позові відмовити, надали заперечення до позову. В запереченнях відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи (належні докази), що підтверджують належність до спільної власності подружжя земельної ділянки та наявність завершеного будівництвом житлового будинку на вказаній земельній ділянці. Наявність згаданого у спорі житлового будинку має бути підтверджено доказами як дозвіл на початок будівництва житлового будинку, архітектурний план, акт прийому житлового будинку в експлуатацію, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Спірна земельна ділянка належить відповідачу на праві особистої власності, оскільки вона була надана йому в порядку спадкування. З Державного акту вбачається, що право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 виникло 24.10.2008 року. У відповідності до норм ст.57 Сімейного кодексу України в редакції від 24.04.2008 року, яка діяла в момент виникнення права власності на землю у ОСОБА_2 , земельна ділянка отримана в процесі приватизації не входила до переліку майна, що є особистою власністю подружжя, тому ОСОБА_2 мав право розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд. Також в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази, які підтверджували б уведення житлового будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права. Позивачем не надано до справи документальних доказів про реєстрацію за позивачем та відповідачем ОСОБА_2 права власності на будь-який об'єкт нерухомості. Запис у погосподарській книзі не може слугувати належним доказом, оскільки дана інформація носить статистичний характер і не входить в перелік документів, які встановлюють чи скасовують, підтверджують чи спростовують право власності конкретної особи на нерухоме майно. Відмітка в паспорті позивача про реєстрацію місця проживання не є тим доказом, який може доводити наявність введеного в експлуатацію житлового будинку та реєстрацію права власності за кимось із сім'ї ОСОБА_7 . Стосовно спірного автомобіля «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 , то даний автомобіль є спільною сумісною власністю позивача та відповідача. Даний об'єкт відноситься до рухомого майна та є неподільною річчю. Відповідач не дає згоди на отримання компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, зазначає, що позивач не вніс відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду, тому дана позовна вимога не підлягає до задоволення. Тому суд має визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.
Вислухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 між сторонами по справі був укладений шлюб 18.01.1999 року.
Відповідно до рішення Сарненського районного суду шлюб між сторонами розірвано.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №226667 земельна ділянка площею 0,1957 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Тинне Сарненського району Рівненської області належить ОСОБА_2 .
Згідно погосподарської книги №17 особовий рахунок № НОМЕР_3 будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2
Довідкою виданою виконавчим комітетом Тинненської сільської ради від 03.06.2015 року №125, підтверджується, що з березня 2010 року за адресою АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд площею АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 становить 135930,70 грн.
Згідно договору дарування від 01.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Токовим В.Г. ОСОБА_2 . подарував ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,1957 га, розташовану в АДРЕСА_1 , що належить дарувальнику на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №226667 виданого 24.10.2008 року.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.04.2015 року проведено реєстрацію об'єкта нерухомого майна за номером 463662356254, а саме земельної ділянки на підставі договору дарування і власником даної земельної ділянки являється ОСОБА_6 .
В довідці від 21.09.2015 року за №270 виданою виконавчим комітетом Тинненської сільської ради зазначено, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 побудований без правовстановлюючих документів.
На розгляді Сарненського районного суду перебувала цивільна справа №572/4418/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: орган опіки і піклування Сарненської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Токов В. Г. про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до рішення Сарненського районного суду від 09.09.2019 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 01.10.2019 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09.07.2019 року залишено без змін. Судом встановлено належність земельної ділянки площею 0,1957 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд, яка виділена ОСОБА_2 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №2267676 від 24.10.2008 року була його особистою власністю. Також судом встановлено, що позивачем не доведено той факт, що на спірній земельній ділянці в момент укладення договору дарування земельної ділянки від 01.04.2015 року розпочато, продовжено, завершено, прийнято в експлуатацію та здійснено державну реєстрацію на ім'я будь-кого з подружжя житлового будинку.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд вважає, що земельна ділянка, яка виділена для будівництва житлового будинку і надвірних споруд площею 0,1957 га та житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 не можуть бути об'єктами поділу, в зв'язку з чим позов в частині визнання спільною сумісною власністю спірного житлового будинку та земельної ділянки та визнання за позивачем право власності на 1/2 частину будинку і 1/2 частину земельної ділянки не підлягає до задоволення.
Що стосується вимог в частині визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 та стягнення на користь відповідача вартість 1/2 частини автомобіля суд встановив.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, згідно із ч. 1ст. 61 СК України.
Згідно із ст.163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, відповідно до ч. 1ст. 69 СК України.
Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Позивач просить визнати автомобіль «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя стягнувши з неї 1/2 частину вартості даного автомобіля на користь відповідача.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований у ВРЕР ДАІ м. Сарни ВДАІ УМВС України в Рівненській області 12.04.2012 року за ОСОБА_2 .
Суд прийшов до висновку, що спірне майно - автомобіль «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 набуте у шлюбі за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
З метою визначення вартості автомобіля «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 судом призначалась автотоварознавча експертиза, однак дана ухвала суду не була виконана через ненадходження оплати за виконання експертизи.
Транспортний засіб марки «MITSUBISHI» державний номерний знак НОМЕР_1 не досліджувався експертом, тому вартість вказаного рухомого майна, на час розгляду справи не визначена.
Позивач, яка просила стягнути з неї вартість 1/2 частини автомобіля на користь відповідача не внесла відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Крім того, відповідач не дає згоди на отримання компенсації вартості 1/2 частки автомобіля.
Отже, у разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених ч. 5 ст. 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, та не має згоди одного з подружжя на отримання такої компенсації, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи, викладене, суд вважає правильним залишити спірний автомобіль у спільній частковій власності сторін, визнавши їх ідеальні частки власності в цьому майні.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення сторін, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідач та третя особа просили стягнути судові витрати понесені ними у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з квитанцій долучених позивачкою до матеріалів справи вона сплатила судовий збір в розмірі 3776 грн. 40 коп.
Відповідачем до матеріалів справи долучений договір №11 від 18 липня 2019 року про надання йому правової допомоги, акт виконаних робіт та акт звірки до договору від
18.07.2019 року відповідно до яких адвокатське бюро надало відповідачу ОСОБА_2 правничу допомогу на загальну суму 13000 гривень.
Також згідно договору про надання правничої допомоги №11а від 18 жовтня 2019 року та акту виконаних робіт третій особі ОСОБА_6 була надана правнича допомога на суму 1500 гривень.
На підтвердження того, що відповідач та третя особа оплатили послуги правової допомоги, суду надані квитанції згідно яких ОСОБА_2 оплатив юридичні послуги передбачені договором №11 від 18 липня 2019 року на рахунок адвокатського бюро «Скрипник і партнери» в розмірі 13000 гривень та згідно квитанції ОСОБА_6 оплатив юридичні послуги до договору №11а від 18 жовтня 2019 року на рахунок адвокатського бюро «Скрипник і партнери» в розмірі 1500 грн.
Таким чином, оскільки суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме однієї з трьох вимог, та враховуючи понесені відповідачем ОСОБА_2 витрати в розмірі 13000 гривень, відшкодуванню підлягає 2/3 від цієї суми, що складає 8666,67 грн. за мінусом 1258,80 грн. - третини від понесених позивачем судових витрат (121,80+3411,00+243,60= 3776,40:3)=1258,80 грн. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 7407,87 грн. (8666,67-1258,80).
З позивача на користь третьої особи підлягають стягненню судові витрати, в розмірі 1500 грн., враховуючи, що в частині позовних вимог, що стосується прав та обов'язків ОСОБА_6 , відмовлено повністю.
На підставі викладеного, ст. ст. 60, 69, 70,71 Сімейного кодексу України, ст. 372 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,) про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки «MITSUBISHI»2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Визнати, що ідеальні частки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спільному майні - автомобіля «MITSUBISHI» 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становлять по 1/2 частині за кожним.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7407 гривень 87 коп. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 3000 гривень судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення буде складене 08.11.2019 року.
Суддя: