Справа № 348/633/19
21 листопада 2019 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Шпитко М.І.,
з участю представника позивача, адвоката - Капака В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Києві про поновлення строку оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м.Києві про поновлення строку оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В судовому засіданні представник позивача вимоги ОСОБА_1 підтримав з підстав, наведених в адміністративному позові. Просив поновити строк оскарження та скасувати постанову серії ЕАВ №851515 від 11.01.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. по справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в м.Києві в судове засідання повторно не прибув.
Про дату, час та місце розгляду даної справи відповідач повідомлявся судом заздалегідь та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи, про причини неявки свого представника суд не повідомив.
Вислухавши представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.77 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, беручи до уваги обставини отримання позивачем копії оскаржуваної постанови, суд прийшов до висновку про поважність причин пропуску ним терміну на оскарження зазначеної постанови та необхідність його поновлення, а також про можливість задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно 11.01.2019 року ОСОБА_1 повертався з відрядження на т/з, який використовується для перевезення пального. По дорозі під час руху в лобове скло т/з попав камінь та залишив невеликий слід на склі, зі сторони водія в самому низу.
Коли позивача зупинив поліцейський він надав йому вичерпні пояснення та зазначив, що п.31.5. ПДР передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
ОСОБА_1 зазначив поліцейському, що якраз рухається до місця стоянки де буде проведено подальший ремонт.
Як перевірено судом, будь-яких пояснень позивача щодо дослідження обставин справи інспектором не було взято до уваги та винесено постанову.
З'ясовано також, що 21.03.2019 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком отримано копію постанови серії ЕАВ № 851515 від 11.01.2019 року, що підтверджується копією поштового конверту.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 11.01.2019 року в м.Києві на проспекті Перемоги, 145 позивач керував т/з «Рено Преміум», д.н.з. НОМЕР_1 (бензовоз), на лобовому склі якого в зоні роботи двірників була тріщина більша ніж 50 мм, чим водій порушив п.31.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.121 КУпАП.
У відповідності до ч.2 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_1 керував т/з «Рено Преміум», д.н.з. НОМЕР_1 (бензовоз), який використовується для перевезення палива, а не для надання послуг з перевезення пасажирів.
Враховуючи наведене, поліцейський при винесенні постанови повинен був вказати ч.1 ст.121 КУпАП.
Разом з тим судом встановлено наступне:
Випадки заборони експлуатації транспортних засобів з технічними несправностями передбачені п.31.4. ПДР України. Проте у вказаному пункті відсутня заборона експлуатації транспортного засобу за наявності тріщин на лобовому склі в зоні роботи склоочисників.
Пунктом 6.8.5. ДСТУ 3649:2010 передбачено, що на вітровому склі транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Однак у постанові про адміністративне правопорушення не має посилань на порушення цього пункту ДСТУ 3649:2010.
Крім того, інспекторами патрульної поліції можуть бути винесені постанови відносно водіїв саме за порушення ПДР України, а не за порушення ДСТУ, оскільки порушення ДСТУ дають тільки підстави для відмови у проходженні технічного огляду у випадках прямо передбачених законом.
Таким чином, Правилами дорожнього руху України не заборонено керування транспортними засобами за наявності тріщин в зоні роботи склоочисників на вітровому склі, у зв'язку з чим таке посилання відповідача у постанові було безпідставним.
Крім того, в постанові зазначено, що тріщина має розмір більше 50 мм., при цьому не зазначено за допомогою якого приладу поліцейський визначив її розміри, оскільки як встановлено в судовому засіданні, заміри не проводились.
Отже, відповідачем не надано доказів, які свідчать про те, що під час руху автомобіля позивача була наявна та виявлена тріщина на лобовому склі більше 5 см в зоні роботи склоочисників і вона обмежує оглядовість при керуванні транспортним засобом, так як в постанові в графі «до постанови додається» нічого не вказано.
Крім того, як видно з оскаржуваної постанови, до неї не долучено жодних доказів, не встановлено свідків події, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Також, під час складення постанови, поліцейський, не задавав жодних запитань позивачу, не слухав його пояснення та не роз'яснив права та обов'язки, у відповідності до вимог ст.268 КУпАП.
Таким чином, при винесенні даної постанови та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектором поліції допущено ряд порушень вимог чинного законодавства та допущено його довільне трактування.
ОСОБА_1 , як особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності, оспорював правопорушення, на яке вказував поліцейський, однак працівником поліції не виконано обов'язок щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Відповідно до науково-консультативного висновку за зверненням ученого секретаря Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України щодо наявності неоднозначної практики застосування судами положення статті 258 КУпАП згідно з яким, працівники національної поліції не мають права виносити постанови про накладення штрафу на учасників дорожнього руху без складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою, другою, та третьою статті 122 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 1271-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (частина друга статті 276 КУпАП).
Суб'єкти владних повноважень мають право виносити постанови про адміністративне правопорушення, не передбачене ч.1 ст.258 КУпАП за місцем його вчинення, попередньо склавши протокол про адміністративне правопорушення. У випадках не складання такого протоколу постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, обов'язково складається протокол про адміністративне правопорушення.
Внаслідок неналежного виконання службових обов'язків при фіксуванні факту адміністративного правопорушення, невстановлення всіх визначених законом обставин, які підтверджують чи спростовують вину особи, інспектор патрульної поліції виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що розгляд справи та складання постанови інспектором проводилося у відсутність ОСОБА_1 , оскільки постанова останньому не була надана на місці зупинки, а направлена поштовим зв'язком та отримана лише 21.03.2019 року. крім того в постанові відсутній підпис правопорушника, а відповідно до Інструкції у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків, однак поліцейським не було зроблено і такого запису в постанові, що є грубим порушенням з боку інспектора та порушує права та законі інтереси позивача.
Зазначені обставини в судовому засіданні не спростовані відповідачем по даній справі - представником Управління патрульної поліції в м.Києві.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних, згідно яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної зідповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, до постанови не додано жодного доказу в розумінні ст.251 КУпАП, а відсутність таких доказів свідчить про недослідження обставин справи.
Зі змісту ст.77 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.2 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.77 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання суду, в судовому засіданні не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.121 КУпАП, а в даній дорожній обстановці ОСОБА_1 діяв не всупереч ПДР України, а у відповідності до них.
Таким чином, на підставі наведеного, оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що постанова інспектора УПП у м.Києві, лейтенанта поліції Харковенка В.В., серія ЕАВ № 851515 від 11.01.2019 року, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.38, 268 КУпАП, ст.ст.77, 121, 210, 211, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити строк на оскарження постанови, як такий, що пропущений з поважних причин.
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Києві про поновлення строку оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.
Постанову інспектора УПП у м.Києві, лейтенанта поліції Харковенка Василя Васильовича, серія ЕАВ № 851515 від 11.01.2019 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.4 ст.286 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Грещук Р.П.