04 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10576/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чернової Г.В.,
секретар судового засідання Климчук К.О.,
за участю: представника позивача Гарапюка С.В.,
представника відповідача Москаленка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, та, з підстав неправомірної відмови відповідача у виплаті індексації, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати невиплати йому за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Ухвалою судді від 27 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №240/10576/19 за правилами спрощеного позовного провадження.
04 листопада 2019 року до суду надійшло клопотання Міністерства оборони України, в якому відповідач просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що на момент подання позову до суду 20 вересня 2019 року вже сплив місячний строк звернення до суду.
Адміністративну справу №240/10576/19 призначено до судового розгляду на 04 листопада 2019 року о 10:00.
04 листопада 2019 року до суду з'явились представник позивача - Гарапюк С.В. та представник відповідача - Москаленко А.О.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, що сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Представник відповідача підтримав своє клопотання з підстав викладених у клопотанні.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляд, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про виплати йому за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, при зверненні до суду з зазначеними позовними вимогами, строк звернення встановлюється іншим законом, зокрема ч.2 ст.233 КЗпП України, якою передбачено право працівника на звернення з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив: « індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вимоги про стягнення належних позивачу сум індексації грошового забезпечення не обмежено будь-яким строком звернення до суду.
Посилання відповідача на частину 5 статті 122 КАС України, як на підставу для залишення без розгляду позовної заяви, суд вважає необґрунтованим, оскільки, невиплата сум грошового забезпечення за час проходження військової служби не є тотожним поняттю проходження, звільнення чи перебування на військовій службі.
З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії без розгляду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова
інше У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Повний текст ухвали складено 19.11.2019