20 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/7781/19
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010801305 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1257,35 грн та штрафною санкцією на суму 314,33 грн;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010831305 за платежем військовий збір на суму 104,78 грн та штрафною санкцією на суму 26,20 грн;
- вимогу ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2019 №Ф- 0010741305 на сплату єдиного внеску в сумі 1536,77 грн;
- рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0010811305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 307,35 грн;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010791305 за платежем податок на додану вартість на суму 992,00 грн та штрафною санкцією на суму 248,00 грн;
-податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010821305 за платежем податок на додану вартість - штрафна санкція на суму 75039,00 грн.
- рішення № 0010751305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та складено акт від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/ НОМЕР_1 .
Податковим повідомленням-рішенням від 03 травня 2019 №0010801305 позивачу збільшено платіж з податку на доходи фізичних осіб на суму 1257,35 грн та застосовано штрафну санкцію на суму 314,33 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 03 травня 2019 №0010831305 позивачу збільшено платіж з військового збору на суму 104,78 грн та застосовано штрафну санкцію на суму 26,20 грн. 03.05.2019 ГУ ДФС у Житомирській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 0010741305 на сплату єдиного внеску в сумі 1536,77 грн. Рішенням ГУ ДФС у Житомирській області № 0010811305 від 03.05.2019 до позивача застосовано штрафні санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 307,35 грн. Вказані рішення прийняті на підставі висновків податкового органу про завищення витрат в сумі 6985,30 грн, пов'язаних з отриманням доходу в частині: медичного огляду працівників підприємства в сумі 1805,26 грн, навчання працівників (перевірка знань операторів котельні прийомів та методів безпечного обслуговування та експлуатації котельних установок) в сумі 275 грн, телефонних розмов та інтернет-послуг в сумі 702 грн, підписки на журнал «Все про бухгалтерський облік» в сумі 4193,04 грн. Вважає такі висновки неправомірними, оскільки наведені витрати відповідають вимогам пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, згідно якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, прямо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг та вони підтверджені належними первинними документами. Податковим повідомленням-рішенням від 03 травня 2019 №0010821305 до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 75039,00 грн за платежем податок на додану вартість, оскільки позивачем не зареєстровано у ЄДРПН податкові накладні від 29.12.2017 №28, від 29.12.2017 №29, від 27.12.2017 №26, від 28.12.2017 №27 на суму податку на додану вартість 149086 грн. Водночас, згідно приписів п.201.10 ст.201 ПКУ, реєстрація податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Виходячи з цієї норми закону, вище визначені податкові накладні, які були виписані з 27 по 29 грудня повинні бути зареєстрованими в ЄДРПН до 15 січня 2018 року. Податкові накладні від 27.12.2017 та від 28.12.2017 подавались на реєстрацію 04.01.2018, податкові накладні від 29.12.2017 подавались на реєстрацію 12.01.2018, проте не були прийняті контролюючим органом з причини, що ФОП не був платником ПДВ 04.01.2018 та 12.01.2018 відповідно. Крім того, листом ДФС від 12.11.2015 № 24136/6/99-99-19-03-02-15 роз'яснено, що застосування штрафних санкцій, визначених пунктом 120-1 статті 120 ПКУ до осіб, яких виключено з реєстру платників ПДВ здійснюється у загальновстановленому порядку крім випадків, коли від дати складання податкової накладної до дати виключення з реєстру платників ПДВ не минуло 15 календарних днів. Податковим повідомленням-рішенням від 03 травня 2019 №0010791305 позивачу збільшено платіж з податку на додану вартість на суму 992,00 грн та за штрафною санкцією на суму 248,00 грн на підставі висновку податкового органу про те, що придбані товари (матраци «аврора» 2 шт. та стільці «ізонеро» 3 шт.) не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності та відсутні в складі залишків матеріалів та сировини станом на 31.12.2017 і не відображені в ЄПРН. Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки при реалізації 2 шт. матраців «аврора» відбулась описка в назві матраца, замість «аврора» написано «агат», а при реалізації 3 шт. стільців відбулась описка в назві і замість «офісний Ізонеро» написано офісний. Наведене підтверджується даними книги обліку доходів і витрат за 2017 рік і накладними про реалізацію товарів за спірний період. Рішенням ГУ ДФС у Житомирській області № 0010751305 від 03.05.2019 до позивача застосовано штрафну санкцію, передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170,00 грн внаслідок неподання до звіту за 2018 рік таблиці 2. Проте наведене рішення є неправомірним, оскільки у позивача відсутній обов'язок подавати додаток до звіту у формі таблиці 2 як страхувальника, у якого відсутні робочі місця, робота на яких зараховується до спеціального стажу.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
27.06.2019 ГУ ДФС в Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому відповідач вказує, що обставини, викладені позивачем у позові не спростовують висновків акту перевірки, на підставі яких прийнято спірні рішення, а відтак необхідно відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив від 01.07.2019 позивач виклав аргументи, наведені у позовній заяві.
29.07.2019 в судовому засіданні судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники позивача у проведених судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з мотивів, зазначених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзиви, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено планову документальну виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/ НОМЕР_1 .
Актом перевірки зафіксовано наступні порушення, допущені ОСОБА_1 :
1) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, пп. 177.2, пп.177.4.1., п.177.4, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 року завищено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом на загальну суму 6985,30 грн, що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 6985,30 грн, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1257,35 грн;
2) п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010,в результаті чого встановлено заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі (22%) на загальну суму 1536,77 грн;
3) пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 6985,30 грн, що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 104,78 грн;
4) п.189.1 ст.189. п.198.5(г) ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України: не зареєстровано у ЄДРПН податкові накладні від 29.12.2017 №28, від 29.12.2017 №29, від 27.12.2017 №26, від 28.12.2017 №28 на суму податку на додану вартість 149086 грн;
5) абз. «г» п.198.5(г) ст.198, п.189.1 ст.189, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 992 грн, в т.ч. за грудень 2017 року у сумі 992 грн, а також не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну;
6) п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010: не подано в 2018 року до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік №9304058767 таблицю 2.
Не погодившись із такими висновками, ОСОБА_1 подав заперечення до акта перевірки, розглянувши які, Головне управління ДФС у Житомирській області листом від 02.05.2019 № 5471/14/06-30-13-05 висновки акту перевірки від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/2302415115 залишило без змін та одночасно, у зв'язку із допущеною опискою, виклало висновок акту перевірки, порушення 4), в наступній редакції:
1) п.189.1 ст.189, п.198.5(г) ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України: не зареєстровано у ЄДРПН податкові накладні від 29.12.2017 №28, від 29.12.2017 №29, від 27.12.2017 №26, від 28.12.2017 №27 на суму податку на додану вартість 149086 грн.
Інші порушення залишились незмінними.
На підставі вказаних порушень, 03.05.2019 податковим органом винесено наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення №0010801305 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1257,35 грн та штрафною санкцією на суму 314,33 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0010831305 за платежем військовий збір на суму 104,78 грн та штрафною санкцією на суму 26,20 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2019 №Ф-0010741305 на сплату єдиного внеску в сумі 1536,77 грн;
- рішення № 0010811305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 307,35 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0010791305 за платежем податок на додану вартість на суму 992,00 грн та штрафною санкцією на суму 248,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0010821305 за платежем податок на додану вартість - штрафна санкція на суму 75039,00 грн.
- рішення № 0010751305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170,00 грн.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.12.2017 перебував на загальній системі оподаткування , з 01.01.2018 по 31.12.2018 перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 група єдиний податок, основною діяльністю якого є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.
Як вбачається з акту перевірки та відповіді відповідача від 02.05.2019 № 5471/14/06-30-13-05 за результатами розгляду заперечень, висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України встановлені на підставі наступного.
Щодо рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0010811305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 307,35 грн; податкового повідомлення-рішення №0010801305 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1257,35 грн та штрафною санкцією на суму 314,33 грн; податкового повідомлення-рішення №0010831305 за платежем військовий збір на суму 104,78 грн та штрафною санкцією на суму 26,20 грн; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2019 №Ф-0010741305 на сплату єдиного внеску в сумі 1536,77 грн (порушення 1,2,3)).
В ході перевірки встановлено, що позивач з 01.01.2017 по 31.12.2017 занизив чистий оподаткований дохід на загальну суму 6985,30 грн, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1257,35 грн, заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі (22%) на загальну суму 1536, 77 грн, заниження в даному періоді військового збору в сумі 104,78 грн.
А саме, в порушення п.177.2, пп.177.4.4 ст.177 ПК України, безпідставно віднесено до складу інших витрат витрати, які не пов'язані з веденням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 6985,30 грн:
- витрати на медичний огляд працівників підприємства в сумі 1805,26 грн, (акт здачі-приймання робіт (наданих послуг ) від 19.12.2016 Бердичівська центральна міська лікарня), в якому не ідентифіковано працівників підприємства;
- витрати на навчання працівників (повторна перевірка знань операторів котельні прийомів та методів безпечного обслуговування та експлуатації котельних установок) в сумі 275 грн;
- витрати на телефонні розмови та інтернет-послуги в сумі 712 грн, ПАТ «Укртелеком» Житомирська філія ПАТ «Укртелеком» (акт№ 180307000008400 від 31.01.2017 за телекомунікаційні послуги за січень 2017 року - 190,34 грн, акт № 180307000008400 від 28.02.2017 за телекомунікаційні послуги за лютий 2017 року- 180,94 грн, акт№180307000008400 від 31.03.2017 за телекомунікаційні послуги за березень 2017 року - 174,25 грн, акт № 180307000008400 від 31.03.2017 за телекомунікаційні послуги за квітень 2017 року 166,47 грн);
- витрати на підписку на журнал «Все про бухгалтерський облік» в сумі 4193,04 грн, акт надання послуг від 31.12.2017, отриманих від Редакції газети «Все про бухгалтерський облік».
Перевіряючи правомірність таких висновків та прийнятого на їх підставі податкових рішень, слід зазначити наступне.
Відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України, тут і по тексту в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Згідно із п.177.2 ст.177ПК України, об'єктом оподаткування (ПДВ - прим.суду) є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3).
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, до яких належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу)(177.4.2);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (177.4.3);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг(177.4.4).
У відповідності до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177, не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст.1Закону № 996-X1Vпервинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Досліджуючи питання, чи пов'язані витрати на медичний огляд працівників підприємства та на навчання працівників з господарською діяльністю позивача та підтвердженість їх належними первинними документами, а відтак правомірність віднесення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, суд вказує на наступне.
Згідно ст.17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчій влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N846/14113 затверджено Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок №246).
У відповідності із п 2.2, п.2.3 Порядку №246, заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щорічно за заявкою роботодавця (його представника), за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначають категорії працівників. які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та до 1 грудня складають Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1.
На підставі Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, за формою, зазначеною у додатку 2 на паперовому та електронному носіях, узгоджує їх у санітарно-епідеміологічній станції. Один примірник списку залишається на підприємстві (у відповідальної за організацію медогляду посадової особи), другий - надсилається до закладів охорони здоров'я, третій - до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий - до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Згідно п.2.8 Порядку №246, проведення попереднього (періодичних) медичного огляду здійснюється комісією з проведення медичних оглядів закладів охорони здоров'я (далі - Комісія). Комісію очолює заступник головного лікаря або уповноважена головним лікарем особа, який має підготовку з професійної патології.
Комісія має право доповнювати види та обсяги необхідних обстежень і досліджень з урахуванням специфіки дії виробничих факторів і медичних протипоказань.
До складу Комісії входять обов'язково терапевт, лікарі, які пройшли підготовку з профпатології. При відсутності окремих лікарів до проведення медичних оглядів залучаються на договірній основі спеціалісти з інших закладів охорони здоров'я. Комісія забезпечує проведення необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень.
Пунктом 2.9 Порядку №246 визначено, що на підставі списку працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров'я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби.
У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників (далі - Заключний акт) за формою, зазначеною у додатку 9, який складається у шести примірниках - один примірник залишається в закладі охорони здоров'я, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду (п.2.17).
Згідно ст.19 Закону України «Про охорону праці», суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 затверджений перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов'язково включаються до складу витрат, це:
1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо:
- механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин;
- захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок;
- безпечного виконання робіт на висоті;
- діючого технологічного та іншого виробничого обладнання;
- систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях;
- систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо;
- систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів;
- виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів;
- впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.
2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.
4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.
5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).
6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.
7. Проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.
Матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № 92 від 28.11.2016 з Бердичівською центральною лікарнею в особі головного лікаря Бабікової Лариси Миколаївни про надання наступних медичних послуг (п.2.1): попередній медичний огляду при прийнятті на роботу та періодичний профілактичний медичний огляд працівників, які працюють зі шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі (огляд лікарем-невропатологом, лікарем-отоларингологом, лікарем-хірургом, лікарем-офтальмологом, лікарем-дерматовенерологом), загальний аналіз крові поширений, ЕКГ, аналіз крові на РВ, спірометрія, онкологічний огляд жінок, динамометрія, - загальною вартістю 2585,30 грн.
На виконання договору позивачем було затверджено список працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам у 2016 році у кількості 18 чоловік з вказівкою їх прізвищ, імені, по батькові, професії і посади, назви шкідливих та небезпечних факторів, назви робіт і вказівки на норму, яка передбачає обов'язковість попереднього медогляду. Зокрема, це робота перерахованих працівників з поліефірами, вимушена робоча поза (п.2.4.9, п.6.1.4 Порядку №246), робота з рослинними пилом, виробничим шумом (п.3.10, п.5.4 Порядку №246), фізичне навантаження (п.6.1.4, п.6.1.5 Порядку №246), робота операторів котелень (додаток 5 п.6 Порядку №246).
Актом здачі-приймання робіт від 19.12.2016 № 117 підтверджено виконання послуг за договором № 92 від 28.11.2016 на суму 2585,30 грн.
За результатами періодичного медичного огляду комісією з проведення медичних оглядів закладів охорони здоров'я було оформлено заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників від 25.01.2017 у кількості 18 чоловік, з них 6 жінок, підписаний головою комісії, лікарями, роботодавцем, представником дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві га професійних захворювань.
Таким чином, наведені документи спростовують твердження податкового органу про відсутність підстав для включення до витрат підприємця витрат на медичний огляд працівників, оскільки з них чітко вбачається нормативні підстави проведення такого огляду щодо кожного працівника, передбачені Порядком № 246, кількість працівників (поіменно перерахованих) щодо яких проведено огляд та результати огляду.
Відтак, наведені витрати правомірно включені ФОП ОСОБА_1 до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, у відповідності до п.177.4 статті 177 ПК України та п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994.
Щодо витрат на навчання працівників позивача.
Згідно наказу ФОП Коренівського № 17 від 24.04.2012 та наказу № 14 від 17.11.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переведено на посаду оператора котельні на період опалювального сезону з 24.04.2012 та 17.11.2015 відповідно. Наведене також підтверджується штатним розписом на 2017 рік, згідно якого у позивача обліковується 2 працівника за посадою оператор котельні.
12.09.2017 між ФОП Коренівським (замовник) та ОКП «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради (виконавець) укладено договір-рахунок № 4031/6, яким останній взяв на себе зобов'язання з навчання працівників позивача у кількості 2 чоловік за професією машиніст-кочегар котельних (повторна перевірка знань) вартістю наданих послуг у сумі 300 грн.
Посвідченнями № 54630-к та № 54631-к від 17.11.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію 2 розряд - допускається до обслуговування парових котлів з Р пари не більше 0,7 кГс/см куб. та водогрійних котлів з температури води не вище 115 градусів по Цельсію на твердому паливі. Також зазначено: повторна перевірка знань проведена згідно протоколу № 270 від 11.10.2017.
Таким чином, наведені документи спростовують твердження податкового органу про відсутність підстав для включення до витрат підприємця витрат на навчання працівників, оскільки вони безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, у відповідності до п.177.4 статті 177 ПК України та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994.
Щодо витрат на телефонні розмови та інтернет-послуги в сумі 712 грн.
Як вже зазначалось судом, пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України чітко визначено, що до складу інших витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності, відносяться витрати на послуги зв'язку.
Згідно Конвенції, що засновує Європейську Організацію Супутникового Зв'язку "EUTELSAT" (дата набуття чинності: 27.12.1993), поняття «послуги зв'язку загального користування» означає послуги зв'язку зі стаціонарними або рухомими об'єктами, які можуть надаватися за допомогою супутників, і які доступні для загального користування, такі як телефонія, телеграфія, телексний зв'язок, факсимільний зв'язок, передача даних, відеотекст, передача радіо- і телевізійних програм між затвердженими земними станціями, які мають доступ до космічного сегмента EUTELSAT, для наступної передачі для загального користування; в будь-якій із цих служб можуть використовуватись багатофункціональні передачі та
орендовані канали.
Згідно ст.1 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.
В спірний період ФОП ОСОБА_1 було отримано телекомунікаційні послуги від ПАТ «Укртелеком», Житомирська філія ПАТ «Укртелеком», що підтверджено:
- рахунком-актом № 1803070000008400.1.2017 від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 190,34 грн (без ПДВ);
- рахунком-актом № 1803070000008400.2.2017 від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 180,94 грн (без ПДВ);
- рахунком-актом №1803070000008400.3.2017 від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 174,25 грн (без ПДВ);
- рахунком-актом № 1803070000008400.4.2017 від 30.04.2017 за квітень 2017 року 175,50 грн (без ПДВ).
Суд зазначає, що господарська діяльність безумовно передбачає використання суб'єктами господарювання послуг зв'язку, в тому числі стаціонарним телефоном, мобільним зв'язком, інтернет-зв'язком. ФОП ОСОБА_1 підтверджено наведеними рахунками - актами отримання послуг зв'язку від Житомирської філії ПАТ «Укртелеком».
За таких обставин, позивачем доведено правомірність включення до складу витрат послуг телекомунікаційного зв'язку до складу інших витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності, у відповідності до пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України.
Щодо витрат на підписку на журнал «Все про бухгалтерський облік» в сумі 4193,04 грн, які підтверджені актом надання послуг від 31.12.2017, отриманих від Редакції газети «Все про бухгалтерський облік».
Штатним розписом, введеним в дію з 02.01.2017, та у відповідності до наказу № 16 від 01.09.2005 у ФОП ОСОБА_1 в 2017 році працював бухгалтер в кількості 1 чоловік - ОСОБА_4 .
Відповідно до пп. 16.1.2 п.16.1ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Як вбачається із інтернет-ресурсу vobu.ua/ukr/, журнал "Все про бухгалтерський облік" - це всеукраїнська професійна бухгалтерська газета.
На думку суду, витрати на підписку фізичної особи-підприємця, в штаті якого працює найманий працівник за посадою бухгалтер, на професійне видання, яке висвітлює актуальні, проблемні питання ведення бухгалтерського обліку, порядок його ведення тощо, належить до витрат позивача, що пов'язані з веденням його господарської діяльності, оскільки така господарська діяльність неможлива без належного бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємця та постійного вдосконалення професійних знань у цій сфері.
Суд також вважає, що у платника податків є свобода розсуду у питанні необхідності підписки на той чи інший інформаційний ресурс, а у податкового органу - право ставити під сумнів пов'язаність таких дій (підписку) з необхідністю ведення господарської діяльності. Водночас, якщо такий інформаційний ресурс допомагає у веденні господарської діяльності фізичної особи-підприємця/підприємства і є тим засобом, який сприяє вдосконаленню і розвитку підприємницької діяльності, вирішенню певних практичних проблем підприємницької діяльності, зокрема є актуальним виданням в сфері податкового законодавства, безпосередньо пов'язаний з діяльністю фізичної особи-підприємця/підприємства (як у даному випадку висвітлює, в тому числі, порядок обліку доходів і витрат), витрати на його оплату/придбання можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності.
Підсумовуючи все вищенаведене, відповідачем не доведено правомірність порушень ОСОБА_1 в частині заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 6985,30 грн, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1257,35 грн, заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі (22%) на загальну суму 1536, 77 грн, заниження в даному періоді військового збору в сумі 104,78 грн у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Отже, податкові повідомлення-рішення №0010831305, № 0010811305, №0010801305 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2019 №Ф-0010741305 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення повідомлення-рішення №0010821305 за платежем податок на додану вартість - штрафна санкція на суму 75039,00 грн (порушення 4)).
В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано у ЄДРПН податкові накладні від 29.12.2017 №28, від 29.12.2017 №29, від 27.12.2017 №26, від 28.12.2017 №27, на суму податку на додану вартість 149086 грн.
Перевіряючи правомірність таких висновків та прийнятого на їх підставі податкового рішення, слід зазначити наступне.
Сторонами не оспорюється, що датою анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника ПДВ є 31.12.2017.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано на реєстрацію наступні податкові накладні:
- від 29.12.2017 №29 12.01.2018, проте згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних остання ДФС України не прийнята внаслідок наступної причини: порушення вимог п.201.8 та п.201.10. ст.201 ПКУ, а саме продавець не був платником ПДВ 12.01.2018. Дата анулювання реєстрації платника ПДВ 31.12.2017;
- від 29.12.2017 №28 12.01.2018, проте згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних остання ДФС України не прийнята внаслідок наступної причини: порушення вимог п.201.8 та п.201.10. ст.201 ПКУ, а саме продавець не був платником ПДВ 12.01.2018. Дата анулювання реєстрації платника ПДВ 31.12.2017;
- від 27.12.2017 №26 04.01.2018, проте згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних остання ДФС України не прийнята внаслідок наступної причини: порушення вимог п.201.8 та п.201.10. ст.201 ПКУ, а саме продавець не був платником ПДВ 04.01.2018. Дата анулювання реєстрації платника ПДВ 31.12.2017;
- від 28.12.2017 №27 04.01.2018, проте згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних остання ДФС України не прийнята внаслідок наступної причини: порушення вимог п.201.8 та п.201.10. ст.201 ПКУ, а саме продавець не був платником ПДВ 04.01.2018. Дата анулювання реєстрації платника ПДВ 31.12.2017.
Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.
Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПКУ Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
Анулювання реєстрації здійснюється на дату:
подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;
зазначену в судовому рішенні;
припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;
що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.
При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 29 грудня 2010 р. № 1246 (Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (п.13 Порядку № 1246).
Згідно з пунктом 184.5 статті 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що анулювання реєстрації платником податку на додану вартість у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті, позбавляє таку особу права на складення податкових накладних та, відповідно, їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У цих спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 склав податкові накладні в період з 27.12.2017 по 29.12.2017, тобто до анулювання реєстрації платника ПДВ, проте намагався їх зареєструвати вже після анулювання - 04.01.2018 та 12.01.2018. Внаслідок спроб реєстрації накладних в ЄПРН після анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ ДФС України їх не прийняло та не зареєструвало, застосувавши штраф, передбачений пунктом 120-1.2 ст.120 ПК України у розмірі 50% сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначених у таких податкових накладних.
Суд не може погодитись із правомірністю застосування таких штрафних санкцій, оскільки згідно п.201.10 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.2 ст.120 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Отже, за змістом наведених норм, штраф, визначений пунктом 120-1.2 ст.120 ПК України, може бути застосований виключно до платника податку, який порушив граничні строки реєстрації податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
В даному випадку відсутній склад правопорушення, передбачений пунктом 120-1.2 ст.120 ПК України, так як він може бути застосовний тільки до платника податку з ПДВ, який перебував в такому статусі в період граничних строків реєстрації складених податкових накладних.
Слід також зазначити, що позивач намагався зареєструвати такі накладні до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (04.01.2018 та 12.01.2018), тобто в граничні строки.
Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено штрафних санкцій у випадку, коли реєстрація податкових накладних не відбулась у строк, що є меншим за 15 календарних днів з моменту складання податкових накладних платником ПДВ і до анулювання реєстрації особи як платника ПДВ. Також в ПК України відсутнє зобов'язання зареєструвати податкову накладну в такому випадку (коли з дня складання податкової накладної до дня анулювання реєстрації платника ПДВ минуло менше 15 календарних днів) в день анулювання реєстрації особи як платника ПДВ/до спливу 15 к.д. до моменту анулювання та настання відповідальності у вигляді штрафних санкцій за недотримання такого обов'язку.
Фактично, статус платника ПДВ позивача був анульований через 4 дні після складення першої податкової накладної від 27.12.2017 та через 2 дні після складення останньої податкової накладної 29.12.2017, а отже він був позбавлений права на граничні строки реєстрації податкових накладних, які передбачені п.201.10 ПК України.
Підсумовуючи наведене, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення №0010821305 за платежем податок на додану вартість - штрафна санкція на суму 75039,00 грн.
Щодо рішення № 0010751305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170,00 грн (порушення 6)).
Перевіряючими встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано в 2018 році до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік № 9304058767 таблицю 2.
Позивач, не погоджуючись із таким порушенням вказує, що в нього відсутні робочі місця, робота на яких зараховується до спеціального стажу, тому звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (реєстраційний №9304058764, а не № 9304058767 як вказано в акті перевірки) подано правильно без таблиці 2.
Перевіряючи правомірність такого висновку та прийнятого на його підставі рішення, слід зазначити наступне.
14.01.2019 позивачем, який в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 перебував на спрощеній системі оподаткування, подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (реєстраційний №9304058764, додаток 5) із додатком до нього у вигляді таблиці 1.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).
Згідно п.1 розділу 4 Порядку № 435, звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 2 розділу 3 Порядку № 435 передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
У відповідності до п.11 розділу 4 Порядку № 435, таблиця 7 додатка 4 та таблиця 2 додатка 5 до цього Порядку формуються та подаються страхувальниками в разі визначення страхувальниками періодів (строків) трудової або іншої діяльності, що відповідно до законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від умов загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховуються при визначенні права на відповідну пенсію, а також періоди страхового стажу, не пов'язані з трудовою та/або професійною діяльністю.
Якщо у страхувальника відсутні робочі місця, робота на яких зараховується до спеціального стажу, таблиця 7 додатка 4 та таблиця 2 додатка 5 не формуються і не подаються до органу доходів і зборів.
Код підстави для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до чинного законодавства зазначається у вигляді восьмирозрядного коду, що складається з чотирьох частин.
Для кодування підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства використовуються серійно-порядкові коди із довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, наведеного в додатку 3 до цього Порядку.
В акті перевірки не наведено жодних обставин, доказів, дослідження яких призвело до висновку податкового органу про необхідність подання ФОП ОСОБА_1 таблиці 2 додатка 5, а саме наявність у позивача робочих місць, робота на яких зараховується до спеціального стажу.
Порушення пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» лише констатовано контролюючим органом без будь-якого обґрунтування.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідачем не доведено правомірність рішення № 0010751305 від 03.05.2019, а тому воно підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010791305 за платежем податок на додану вартість на суму 992,00 грн та штрафною санкцією на суму 248,00 грн (порушення 5).
В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по товарам, які придбані та в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків та відсутні в складі залишків матеріалів та сировини станом на 31.12.2017 залишки меблів в сумі 4957 грн ПДВ 992 грн, в т.ч.:
- матрац «Аврора» 200x160 станом на 01.01.2017 в залишку 6 шт. на суму 12960 грн (без ПДВ), реалізовано 4 шт. на суму 8640 грн (без ПДВ), отже 2 матраци «Аврора» на суму 4320 грн (без ПДВ) відсутні в залишках та не відображені в ЄПРН;
- стілець офісний «Ізонеро» станом на 01.01.2017 в залишку 6 шт. на суму 1275 грн (без ПДВ), реалізовано 3 шт. на суму 638 грн (без ПДВ), отже 3 стільці офісних «Ізонеро» на суму 637 грн (без ПДВ) відсутні в залишках та не відображені в ЄПРН.
З приводу наведеного порушення, слід зазначити наступне.
Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1).
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7).
Аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі - Наказ № 481).
Згідно п.5 Наказу № 481, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Пунктом 6 Наказу № 481 передбачено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;
4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);
5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;
6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;
7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;
8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо;
9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Матеріалами справи встановлено, що матраци «Аврора» розміром 200x160 були придбані позивачем 02.12.2016 у ВТФ «Велам» згідно видаткових накладних №10230 у кількості 2 шт. на загальну суму 5184 грн (ПДВ 864 грн) та №10231 у кількості 4 шт. на загальну суму 10368 грн (ПДВ 1728 грн).
Згідно видаткової накладної № 57 від 09.03.2017 (податкова накладна № 7 від 09.03.2017) ФОП ОСОБА_1 продано матрац «Агат» розміром 200x160 на загальну суму 3370 грн.
Згідно видаткової накладної № 120 від 22.05.2017 (податкова накладна № 15 від 22.05.2017) ФОП ОСОБА_1 продано матрац «Агат» розміром 200x160 на загальну суму 3370 грн.
Згідно видаткової накладної № 142 від 14.06.2017 (податкова накладна № 12 від 14.06.2017) ФОП ОСОБА_1 продано матрац «Аврора» розміром 200x160 на загальну суму 3370 грн.
Згідно видаткової накладної № 333 від 18.12.2017 (податкова накладна № 18 від 18.12.2017) ФОП ОСОБА_1 продано матрац «Аврора» розміром 200x160 на загальну суму 3370 грн.
Згідно видаткової накладної № 340 від 22.12.2017 (податкова накладна № 23 від 22.12.2017) ФОП ОСОБА_1 продано матрац «Аврора» 2 шт. розміром 200x160 на загальну суму 6740 грн.
Крім того, згідно видаткової накладної № 335 від 20.12.2017 (податкова накладна № 23 від 20.12.2017) ФОП ОСОБА_1 продано матрац «Агат розміром 190x160 на загальну суму 3313 грн.
У відповідності до граф 1,5,9 книги обліку доходів і витрат позивачем отримано чистого оподатковуваного доходу в спірний період:
- 09.03.2017 в сумі 1118,54 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної №10231 від 02.12.2016 Велам;
- 22.05.2017 в сумі 1762,94 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної №10231 від 02.12.2016;
- 14.06.2017 в сумі 648,33 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної №10231 від 02.12.2016;
- 18.12.2017 в сумі 1634,89 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної №10231 від 02.12.2016;
- 22.12.2017 в сумі 1656,9 грн за рахунок понесених, витрат згідно накладної №10230 від 02.12.2016.
З наведеного вбачається, що весь товар - 6 матраців «Аврора» розміром 200x160, придбані по накладним №10230 та №10231 від 02.12.2016, - були реалізовані ОСОБА_1 в період з березня по грудень 2017 року, а отже були використані у його господарській діяльності.
Стільці «Ізонеро» придбані позивачем за видатковими накладними: від 02.09.2016 № 352 в кількості 10 шт.(Стілець/ІSO blаск/С-11 на рамі); від 03.11.2016 № 834 в кількості 10 шт. (Стілець ІSO blаск С-26 на рамі).
6 стільців (залишок на 31.12.2017) були реалізовані ФОП ОСОБА_1 :
20.01.2017 (податкова накладна №14, видаткова накладна №16) стілець офісний; 21.02.2017 (податкова накладна №18, видаткова накладна № 47) стілець офісний; 23.06.2017 (податкова накладна №19, видаткова накладна №152) стілець офісний; 11.08.2017 (податкова накладна №11, видаткова накладна № 201) стілець ізонеро 2шт.;
15.11.2017 (податкова накладна №13, видаткова накладна № 294) стілець ізонеро.
У відповідності до граф 1,5,9 книги обліку доходів і витрат позивачем отримано чистого оподатковуваного доходу в спірний період:
- 20.01.2017 в сумі 518,30 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної №352 від 02.09.2016;
- 21.02.2017 в сумі 3291,47 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної №352 від 02.09.2016;
- 23.06.2017 в сумі 472,77 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної № 834 від 03.11.2016;
- 14.08.2017 в сумі 6417,80 грн за рахунок понесених, в тому числі, витрат згідно накладної № 834 від 03.11.2016;
- 15.11.2017 в сумі 12157,22 грн за рахунок понесених, витрат згідно накладної № 834 від 03.11.2016 та № 834 від 03.11.2016.
З наведеного вбачається, що весь товар - 6 стільців ізонеро (залишок), придбані по накладним №352 від 02.09.2016, - були реалізовані ОСОБА_1 в період з січня по листопад 2017 року, а отже були використані у його господарській діяльності.
При цьому необхідно відзначити, що лише некоректне зазначення назви реалізованого товару в накладних не може свідчити про відсутність факту реалізації спірного товару без дослідження інших первинних документів.
Податковим органом не досліджено в акті перевірки первинної документації, на підставі якої зроблено висновок про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 992 грн, а лише констатовано таке порушення.
Відтак, недоведеність порушення абз. "г" п.198.5(г) ст.198, п.189.1 ст.189, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2019 №0010791305 за платежем податок на додану вартість на суму 992,00 грн та штрафною санкцією на суму 248,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із вказаним, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області сплачений товариством судовий збір в сумі 5378,80 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень та рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 року №0010801305 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1257,35 грн та штрафною санкцією на суму 314,33 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 року №0010831305 за платежем військовий збір на суму 104,78 грн та штрафною санкцією на суму 26,20 грн.
Визнати протиправним та скасувати вимогу від 03.05.2019 №Ф-0010741305 Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 1536,77 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0010811305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 307,35 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010791305 за платежем податок на додану вартість на суму 992,00 грн та штрафною санкцією на суму 248,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010821305 за платежем податок на додану вартість - штрафна санкція на суму 75039,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 0010751305 від 03.05.2019 Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області судовий збір в сумі 5378,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова