30.10.2019 Єдиний унікальний номер 205/7310/19
Провадження № 2/205/2713/19
30 жовтня 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Шавули В.С.
за участю секретаря Шерекіній А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, ?
Позивач 21 серпня 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-8).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі починаючи з 26.01.2001 року, який розірвано 15.07.2003 року. В період шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2002 року із відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.10.2002 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач нерегулярно та не у повному обсязі сплачував аліментів, у зв'язку із чим, утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2019 року становить 135 253,19 грн..
Посилаючись на викладені обставини позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь неустойку за несплату аліментів у розмірі 135 253,19 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.22).
Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.
Позивач в особі свого представника адвоката Скочко О.А., до суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує щодо того, що відповідач частково погасив заборгованість по аліментам (а.с.49).
Відповідач в судове засідання надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Вимоги позову частково визнає, а саме: не заперечує проти стягнення з нього неустойки по аліментам, але не більше ніж 98 961,98 грн. (а.с.48).
У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі починаючи із 26 січня 2001 року, який розірвано 15 липня 2003 року (а.с.9,10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 (а.с.9).
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2002 року із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів доходів, щомісячно, починаючи з 10.10.2002 року, і до повноліття дитини, на користь матері - ОСОБА_1 (а.с.11-12).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області станом на 01.09.2019 року відповідач має заборгованість по сплаті аліментів у сумі 98 961,98 грн. (а.с.36-38).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм статті 549 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Таким чином, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p =(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року за № 14-37цс18, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Суд бере до уваги розрахунок заборгованості по аліментам від 02.10.2019 року, де загальна сума заборгованості становить 98 961,98 грн., який також приймає позивач в особі свого представника, зазначивши це у своїй заяві (а.с.49). Виходячи із вказаного розрахунку суд приходить до висновку, що дійсно відповідачем нерегулярно сплачувались аліменти на утримання дитини починаючи із березня 2008 року по травень 2019 року, у зв'язку із чим, утворилась заборгованість, та наслідком чого є пеня. Здійснивши власний перерахунок пені по аліментам її загальний розмір становить 37 988,78 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
В частині вирішення спору про стягнення витрат на надання правової допомоги суд прийшов таких висновків.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
За приписами ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у цивільній справі № 372/1010/16-ц.
За матеріалами справи встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема, акту приймання-передачі наданих послуг, на підтвердження наявності підстав для оплати та сплати правничої допомоги у розмір 5 000,00 грн.
За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, відсутні.
Таким чином, оцінивши надані позивачем докази, розглянувши спір в межах заявлених вимог, за своїм власним переконанням суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат відповідно до ст.. 141 ЦПК України, суд враховує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 194, 196 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів за період з березня 2008 року по травень 2019 року в сумі 37 988,78 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн.. 78 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн.. 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 листопада 2019 року.
Суддя В.С. Шавула