Справа № 203/1729/19
2/0203/855/2019
18 листопада 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Дикаленко А.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 Є.В ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він є рідним сином ОСОБА_4 , яка була власницею Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була приватизована та на підставі свідоцтва про право власності від 14.11.2007 року Ѕ частина квартири належала йому, а Ѕ частина його матері. Він з матір'ю постійно проживали та були зареєстровані в квартирі. 14.03.2016 року він продав належну йому Ѕ частину квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. За життя остання заповіт не складала. Після смерті матері він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, 07.10.2016 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії -видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру. З метою отримання дублікату свідоцтва про право власності на квартиру він звертався до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, однак йому було відмовлено у видачі дублікату через те, що він не є власником квартири. З урахуванням наведеного, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, але не має можливості реалізувати свої спадкові права за відсутності правовстановлюючого документу на квартиру, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 , право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача під час підготовчого засідання проти позову заперечував. В призначене судове засідання, будучі повідомленим належним чином, не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., в наданій заяві просила розглядати справу без її участі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є рідним сином ОСОБА_4 , що підтверджується копіює свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданому повторно 01.06.2016 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 04.02.2008 року за позивачем та його матір'ю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 14.11.2007 року, було зареєстровано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (на теперішній час м.Дніпро).
Також вказаною інформацією підтверджено викладені в позовній заяві обставини, щодо відчуження позивачем належної йому Ѕ частини квартири за договором купівлі-продажу від 14.03.2016 року на користь іншої особи - ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, після її смерті відкрилась спадщина, до якої увійшла належна їй Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .
З довідки про склад сім'ї та копії паспорту позивача вбачається, що останній та його мати ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали в квартирі АДРЕСА_1 на день смерті останньої.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 заповіт не складала; після смерті останньої інші особи до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини не звертались.
27.01.2016 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. з заявою про прийняття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщи-ну, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом під час дослідження матеріалів справи, у т.ч. спадкової справи, ОСОБА_4 за життя заповіту не складала, позивач ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину у передбаченому законом порядку, фактично проживаючи із померлим спадкодавцем на момент її смерті та подавши у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.
Також суд вважає належним та допустимим доказом інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка підтверджує належність ОСОБА_4 на момент смерті права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
При цьому, суд враховує, що згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
З постанови приватного виконавця Фаст Л.Д. від 07.10.2016 року вбачається, що позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності померлого спадкодавця на Ѕ частину спірної квартири.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач та приватний нотаріус Л.Д. в рамках спадкової справи звертались до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, однак їй було відмовлено у видачі дублікату через те, що позивач не є власником квартири, яка зареєстрована за іншою фізичною особою.
Вказане свідчить про те, що позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права у передбачений Законом України «Про нотаріат» та ЦК України спосіб та отримати свідоцтво про право власності на спадщину за законом, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу та відмову нотаріуса, в зв'язку з цим, у видачі відповідного свідоцтва.
Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З урахуванням наведених вище обставин та положень законодавства, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог і визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що підставою звернення до суду позивача стало неможливість оформлення своїх спадкових прав у позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючих документів на спадкову квартиру, що свідчить про відсутність порушення прав позивача зі сторони відповідача, який залучався до участі у справі відповідно до положень ст.60 Закону України «Про місце самоврядування в Україні».
А тому понесені позивачем судові витрати суд покладає на останнього.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1218,1268,1269,1270 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року.
Суддя С.Ю.Казак