Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2019 р.м. Харків Справа № 922/2244/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши заяву Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду по справі
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Харківської області, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Фізичної особи - підприємця Салоід Олексій Юрійович, м. Харків
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі - продажу недійсним, зобов'язання повернення майна
за участю:
прокурора - Клейн Л.В.
представника відповідача 1 - Цуварев О.Ф.
представника відповідача 2 - не з'явився
представника відповідача 3 - не з'явився
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи - підприємця Салоід Олексій Юрійович (відповідачі) згідно якої просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати п. 9 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017 №757/17;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.01.2018 № 5542-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Салоідом Олексієм Юрійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №10, скасувавши його державну реєстрацію;
3) зобов'язати ФОП Салоіда Олексія Юрійовича повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-:-5, 1а, 1б, 4а, загальною площею 132,5 кв.м. та нежитлове приміщення 1-го поверху №7, площею 44 кв.м., у нежитловій будівлі літ. "Ж-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, 13;
4) судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Харківської області вказує, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та повинен бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
28 жовтня 2019 року до господарського суду Харківської області надійшла заява Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№25752). В обґрунтування поданої заяви 1-ий відповідач посилається на те, що прокурором не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді, зокрема, відсутні докази направлення прокурором повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про намір звернення до суду з даним позовом. Крім того, 1-ий відповідач звертає увагу на те, що прокурором не обґрунтовані підстави вважати, що питання відчуження комунального майна може чимось порушувати права та зачіпати інтереси держави, а тому на думку 1-го відповідача наявні правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Прокурор, через канцелярію суду 12.11.2019 за вх.№ 27249, надав письмові заперечення на заяву Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду, в яких вказував, що у даній справі відсутні будь-які підстави для залишення позову без розгляду та наявні всі підстави для задоволення позовних вимог прокурора.
Суд, розглянувши заяву Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду, вважає за необхідне у її задоволенні відмовити з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно з статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Пункт 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”).
Аналіз частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У другому випадку має бути відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі №587/430/16-ц також викладено правову позицію, зокрема у п. 37: "Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.".
В обґрунтування наявності права на звернення до суду у якості позивача прокурор зазначив, що орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах відсутній, оскільки Харківська міська рада, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, у даному випадку виступає у якості відповідача і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради.
Також, прокурор зазначає, що його звернення до суду з даним позовом спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності.
Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно із ст. 327 ЦК України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальна громада і створені нею органи місцевого самоврядування.
В Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.ст. 19, 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
В даній справі спір стосується розпорядження майном, що перебуває в комунальній власності, а тому територіальна громада міста Харкова як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, отож саме цей орган місцевого самоврядування (Харківська міська рада) є органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 5 п. 5 мотивувальної частини вказаного рішення в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Отже, Харківська міська рада не має повноважень на скасування спірного рішення, враховуючи, що відповідно до його приписів виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією 3-им відповідачем суб'єктивного права на викуп спірного майна.
За таких обставин, прокурор є органом, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах.
Також, суд зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В поданій до суду позовній заяві прокурор зазначає, що недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України.
Вказані вище обставини складають позицію прокурора щодо наявності порушення інтересів держави спірним рішенням, якому судом буде надана оцінка під час розгляду справи по суті з урахуванням дослідження всіх обставин справи.
Отож, приймаючи до уваги те, що поняття "інтереси держави" є оціночним, та прокурором визначено в позовній заяві в чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів, у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, та те, що судом перевірено наявність підстав для подання прокурором даного позову при прийнятті позовної заяви та відкритті провадження у даній справі, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.
Крім того, суд зазначає, що в даному випадку прокурор звернувся з позовом, у зв'язку з тим, що орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах відсутній, а відтак не потребують доведенню обставини не здійснення захисту суб'єктом владних повноважень або здійснення ним захисту неналежним чином та в такому випадку прокурор не зобов'язаний попередньо повідомляти 1-го відповідача про свій намір звернення до суду з відповідним позовом.
За таких обставин заява Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.11.2019.
Суддя А.М. Буракова