вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3462/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скинест Рейл Юей", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 139 760 грн., пені у розмірі 1 134 551,61 грн., інфляційної складової у розмірі 299 354,07 грн., 3% річних у розмірі 95 711,64 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.
Представники:
від позивача: Халупко В.М. ордер серія КС № 280978 від 17.09.2019;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скинест Рейл Юей" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" про стягнення суми основного боргу у розмірі 2139760 грн., пені у розмірі 1 134 551,61 грн., інфляційної складової у розмірі 299 354,07 грн., 3% річних у розмірі 95 711,64 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 38-19042018-ПРО від 19.04.2018 зі сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 18.09.2019.
Ухвалою суду від 18.09.2019 відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.
Представник відповідача, 02.10.2019 надав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій. Щодо вимоги позивача про стягнення пені відповідач зазначив, що п. 10.4 договору, яким передбачено сплату пені покупцем у разі несвоєчасної оплати по рахункам постачальника, не може бути застосований. Оскільки за умовами договору строк оплати товару повинен відліковуватись від дати поставки, а не дати виставлення рахунку. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату товару.
Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційної складової відповідач зазначив, що позивачем допущено арифметичні помилки при виготовленні відповідного розрахунку та наведено власний контррозрахунок.
Ухвалою суду від 16.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.11.2019.
Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
У зв'язку із закінченням строків розгляду справи, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання слід відмовити.
В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 12.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомлено строк складання повного тексту рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скинест Рейл Юей" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" (покупець) було укладено договір поставки № 38-19042018-ПРО від 19.04.2018 (договір).
Відповідно до п. 14.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно з п. 1.1. договору, постачальник постачає, а покупець - приймає та оплачує промислову продукцію та товари для залізничної галузі (товар, продукція), найменування, кількість, асортимент і ціна яких визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Так, на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікації № 1 від 16.05.2018, № 2 від 18.05.2018, № 3 від 01.06.2018, № 4 від 04.06.2018, № 5 від 14.06.2018, № 6 від 26.06.2018, № 7 від 05.07.2018, № 8 від 13.08.2018, № 9 від 20.09.2018, № 10 від 08.10.2018, № 11 від 20.11.2018, № 12 від 07.12.2018. У вказаних специфікаціях сторони визначили асортимент, кількість, якість, ціну, строки поставки, строки оплати продукції.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" товар на загальну суму 11 501 760 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (а.с. 92 - 113).
Відповідно до п. 5.2 договору, умови та строки оплати визначаються сторонами в специфікаціях до цього договору, але в будь-якому випадку строк оплати не може перевищувати 30 календарних днів від дати здійснення поставки.
Специфікаціями № 1 від 16.05.2018, № 2 від 18.05.2018, № 4 від 04.06.2018, № 5 від 14.06.2018, № 6 від 26.06.2018, № 7 від 05.07.2018, № 8 від 13.08.2018, № 9 від 20.09.2018, № 10 від 08.10.2018, № 11 від 20.11.2018, № 12 від 07.12.2018 встановлено, що строк оплати товару, поставленого за цими специфікаціями, 100% по факту отримання товару протягом 20 календарних днів з правом дострокової оплати.
Специфікацією № 3 від 01.06.2018 встановлено, що строк оплати товару, поставленого за цією специфікацією, 100% по факту отримання товару протягом 30 календарних днів з правом дострокової оплати.
З урахуванням зазначених положень договору та специфікацій, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлений товар у встановленому розмірі та строки. Так, відповідачем здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 9 362 000 грн.
Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Скинест Рейл Юей" у розмірі 2 139 760 грн. За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 139 760 грн. слід задовольнити.
Пунктом 10.4. договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати по рахункам постачальника, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки, без обмеження періоду нарахування пені.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 10.4 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 12.06.2018 по 02.08.2019 у розмірі 1134551,61 грн.
Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
А отже, позивачем визначено невірні періоди нарахування пені за певними видатковими накладними. Правильним розрахунком пені за цими видатковими накладними є:
- за видатковою накладною № 74 на суму 468 000 грн. за період з 26.06.2018 по 11.07.2018 - 6 975,12 грн. пені;
- за видатковою накладною № 95 на суму 468 000 грн. за період з 19.07.2018 по 11.09.2018 - 24 746,30 грн. пені;
- за видатковою накладною № 108 на суму 468 000 грн. за період з 14.08.2018 по 11.07.2018 - 25 541,26 грн. пені;
- за видатковою накладною № 122 на суму 312 000 грн. за період з 28.08.2018 по 29.11.2018 - 28 840,77 грн. пені;
- за видатковою накладною № 176 на суму 288 000 грн. за період з 30.10.2018 по 19.02.2019 - 32 098,19 грн. пені.
Під час розрахунку пені за видатковою накладною № 209 на суму 604 800 грн. позивачем помилково було включено до розрахунку дату часткової оплати товару за відповідною накладною.
Правильним розрахунком пені за видатковою накладною № 209 на суму 604 800 грн. є: за період з 28.12.2018 по 11.07.2019 - 115 641,07 грн. пені.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 1 132 054,93 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 496,68 грн. - слід відмовити.
Щодо заперечення відповідача про те, що п. 10.4 договору, яким передбачено сплату пені покупцем, не може бути застосований, оскільки за умовами договору строк оплати товару повинен відліковуватись від дати поставки, а не дати виставлення рахунку, слід зазначити про таке.
Позивачем здійснено нарахування пені з урахуванням дат фактичної поставки товару. Крім того, пункт 10.4 договору не пов'язує нарахування пені за прострочення виконання покупцем грошового зобов'язання з фактичним отриманням останнім рахунку на оплату.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 95 711,64 грн. за загальний період з 12.06.2018 по 02.08.2019 та інфляційну складову у розмірі 299 354,07 грн. за загальний період з липня 2018 по червень 2019.
Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування 3% річних не було враховано вимоги частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
А отже, позивачем визначено невірні періоди нарахування 3% річних за певними видатковими накладними. Правильним розрахунком 3% річних за цими видатковими накладними є:
- за видатковою накладною № 74 на суму 468 000 грн. за період з 26.06.2018 по 11.07.2018 - 615,45 грн. 3% річних;
- за видатковою накладною № 95 на суму 468 000 грн. за період з 19.07.2018 по 11.09.2018 - 2 115,62 грн. 3% річних;
- за видатковою накладною № 108 на суму 468 000 грн. за період з 14.08.2018 по 11.07.2018 - 2 154,08 грн. 3% річних;
- за видатковою накладною № 122 на суму 312 000 грн. за період з 28.08.2018 по 29.11.2018 - 2 410,52 грн. 3% річних;
- за видатковою накладною № 176 на суму 288 000 грн. за період з 30.10.2018 по 19.02.2019 - 2 67485 грн. 3% річних.
Під час розрахунку 3% річних за видатковою накладною № 209 на суму 604 800 грн. позивачем помилково було включено до розрахунку дату часткової оплати товару за відповідною накладною.
Правильним розрахунком 3% річних за видатковою накладною № 209 на суму 604800 грн. є: за період з 28.12.2018 по 11.07.2019 - 9 743,08 грн. 3% річних.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково в розмірі 95 151,03 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 56,61 грн. - слід відмовити.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахувань не було враховано, що в розрахунок мають включатися періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, позивачем нараховано, зокрема:
- за видатковою накладною № 47 на суму 268 000 грн. за період липень 2018 - 1876 грн. інфляційної складової;
- за видатковою накладною № 77 на суму 1 148 160 грн. за період липень 2018 - 8 037,12 грн. інфляційної складової;
- за видатковою накладною № 82 на суму 468 000 грн. за період з липня 2018 по серпень 2018 - 3 276 грн. інфляційної складової.
При цьому, фактично суми інфляційної складової за визначені періоди становлять суми зі знаком "-", тобто мала місце дефляція. А отже, заборгованість відповідача має навпаки зменшуватись на відповідні суми. Разом з тим, позивач у розрахунку зазначив суми інфляційної складової за вищепереліченими накладними зі знаком "+" та навпаки збільшив суму заборгованості у відповідному розмірі.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової слід задовольнити частково в розмірі 272 975,83 грн. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 26 378,24 грн. - слід відмовити.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" (місцезнаходження: 50106, Дніпровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд. 2; ідентифікаційний код: 38280327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скинест Рейл Юей" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, б. 32Б, оф. 3; ідентифікаційний код: 40433290) суму основного боргу у розмірі 2 139 760 грн., пеню у розмірі 1 132 054,93 грн., інфляційну складову у розмірі 272 975,83 грн., 3% річних у розмірі 95 151,03 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 54 599,13 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 496,68 грн., інфляційної складової у розмірі 26 378,24 грн., 3% річних у розмірі 560,61 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2019.
Суддя Ніколенко М.О.