Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 377/323/16-ц
провадження № 61-25746св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області у складі судді Орла А. С. від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П., від 02 листопада 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі - управління соцзахисту) про відшкодування шкоди.
Позивач зазначав, що у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків з ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) з 26 квітня 1986 року до 1999 року на роботах у зоні іонізуючого випромінювання його здоров'ю було завдано шкоди, внаслідок чого він отримав II групу інвалідності довічно, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 14 січня 1999 року.
Станом на березень 2016 року управління соцзахисту не виплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік за шкоду, заподіяну здоров'ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною четвертою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 6 770 грн на відшкодування шкоди, пов'язаної з невиплатою йому допомоги на оздоровлення за 2014 рік.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на
2014 рік» встановлено, що норми і положення, зокрема статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлена виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та ІІ групи - 120 грн, а тому виплата відповідачем позивачу вказаної суми за 2014 рік є правомірною.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки нормою пункту 6-7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік», яка діяла на час виникнення спору, встановлено спеціальні правила застосування у 2014 році статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої при здійсненні передбачених нею виплат застосовуються їх розміри, встановлені Кабінетом Міністрів України, тобто по-іншому врегульовано спірні відносини шляхом встановлення механізму реалізації вказаної норми закону. Застосуванню у спірних відносинах підлягають норми підзаконного нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки на час здійснення спірної виплати діяла зазначена норма Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виплата відповідачем позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в сумі 120 гривень є правомірною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що особливості відшкодування ядерної шкоди встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який підлягає застосуванню при вирішенні даної справи. Посилання судів на пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, та Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік», як на спеціальні правила застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2014 році є безпідставними. Конституційний суд України в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визначив, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який мотивований незгодою з доводами касаційної скарги та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області. Йому встановлена II група інвалідності з причини профзахворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно із довідкою МСЕК серії КИО - 1 № 077667 від 14 січня 1999 року.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
03 жовтня 2014 році ОСОБА_1 перераховано на поточний рахунок в акціонерному товаристві «Ощадбанк» щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 120 грн.
Відповідно до довідки від 04 січня 2016 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області ОСОБА_1 ., як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліду ІІ групи, щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (у редакції від 19 грудня 1991 року, із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року) не виплачена.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 752/20801/17 (провадження № 14-530цс18) зроблено висновок, що установлена статтею 48 Закону № 796-XII компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення, є гарантованою державою соціальною виплатою і виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Цю виплату проводять відповідні уповноважені державні органи (центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. Спір стосовно виплати компенсації та допомоги, передбаченої
статтею 48 Закону № 796-XII, яку виплачують органи державної влади у встановленому Законом порядку, є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постановах від 05, 10, 12 липня, 16 серпня 2017 року у справах № 6-1094цс17, № 6-1113цс17, № 6-1096цс17,
№ 6-782цс17 відповідно, про те, що з огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, хоч в спорі й бере участь суб'єкт публічного права. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про відшкодування шкоди, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, предметом якого є соціальні виплати, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства».
У справі, що переглядається, позов пред'явлено до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Оскільки спір виник стосовно виплати допомоги, передбаченої
статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку виплачують суб'єкти владних повноважень у встановленому законом порядку, то спір є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю суб'єкта владних повноважень, а тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
При визначені предметної юрисдикції цієї справи, колегія суддів враховує те, що у справі, яка переглядається, Верховним Судом України у постанові
від 05 липня 2017 року (провадження № 6-1094цс17) було зроблено висновок про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 752/20801/17 (провадження № 14-530цс18) відступила від вказаного висновку Верховного Суду України, а тому застосуванню підлягає саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до приписів статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.
З урахуванням викладеного суди помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, неправильно застосувавши норми статей 15, 16, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, у редакції чинній на момент подання позову до суду.
Керуючись статтями 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня
2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 листопада
2017 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди закрити.
Повідомити заявникові, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович