Провадження № 11-кп/803/3136/19 Справа № 206/5502/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12019040700000819 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 22 березня 2018 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. ст. 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 310 КК України,
за участю :
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року повернуто прокурору обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12019040700000819 відносно ОСОБА_6 , для усунення недоліків.
Судом першої інстанції встановлено невідповідність викладених в обвинувальному акті обставин вчинення злочину кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 .
Так, органом досудового слідства умисні дії ОСОБА_6 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 310 КК України, тобто незаконний посів та незаконне вирощування конопель, у кількості більше п'ятдесяти рослин.
Відповідно до викладених обставин у обвинувальному акті ОСОБА_6 інкримінується вирощування 12 кущів рослин роду коноплі.
За диспозицією частини першої ст. 310 КК України, відповідальність настає за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості від ста до п'ятисот рослин чи конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в обвинувальному акті правильного формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи, що є некоректним і незрозумілим та унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду та повернути обвинувальний акт для розгляду по суті у іншому складі в суді першої інстанції.
В обґрунтування зазначає, що підстави на які посилався суд, а саме неконкретне формулювання обвинувачення та кваліфікація вчиненого злочину не є такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду та за наявності об'єктивних причин, можуть бути виправлені безпосередньо під час судового розгляду. Більш того, перед розглядом питання призначення судового розгляду, він звернувся до суду з клопотанням про визнання винуватості у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України. Згідно цієї угоди, обвинувачений та захисник підтвердили викладені фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив зрозумілість пред'явленого йому обвинувачення.
Прокурор також зазначив, що в оскаржуваній ухвалі судом не було вказано місце народження та проживання обвинуваченого, а також не зазначений строк та порядок набрання ухвалою законної сили.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в апеляційній інстанції підтримав доводи та вимоги апеляції прокурора.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення апеляції прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Суд при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК.
Повернення обвинувального акту прокурору передбачає таку невідповідність його вимогам закону та наявність таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту. Частиною другою цієї статті визначений певний перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Сам обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення особі, підозрюваній у вчиненні злочину.
Відповідно до положень п. 5 ч 2 ст. 291 КПК України та правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 24.11.2016 року у справі № 5-328-кс 16 обвинувальний акт має містити обов'язкові три складові: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); формулювання обвинувачення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень п.(а) ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.
Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Аналіз змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_6 дає підстави вважати правильним висновок суду першої інстанції про його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону, оскільки за формулюванням обвинувачення слідує, що ОСОБА_6 обвинувачується за незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості 12 кущів, тоді як його дії кваліфіковані за ч.1 ст. 310 КК України, як незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості більше 50 кущів.
Таким чином, визначена в обвинувальному акті правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 суперечить викладеним в ньому фактичним обставинам вчинення інкримінованого злочину. Як наслідок, за відомостями даного обвинувального акту є незрозумілим в чому саме конкретно обвинувачується ОСОБА_6 як незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості 12 кущів чи більше 50 кущів.
Отже, формулювання обвинувачення не узгоджується із правовою кваліфікацією саме того кримінального правопорушення, диспозиція якого відповідає фактичним обставинам кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Таке викладення суті обвинувачення є незрозумілим, оскільки відсутні факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.
За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального Кодексу, недоліки якого унеможливлюють призначення судового розгляду.
Саме по собі посилання прокурора в апеляції на визнання обвинуваченим своєї вини, укладення угоди про визнання винуватості та про ймовірність можливості у прокурора усунути в подальшому дані недоліки, не спростовує вищенаведених встановлених обставин і висновків, оскільки у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Окрім того, ухвалою цього суду від 15 жовтня 2019 року в затвердженні угоди про визнання винуватості було відмовлено.
За вказаною вище практикою Європейського суду з прав людини, наявність будь-яких суперечностей і незрозумілостей при пред'явлені обвинувачення тягне за собою порушення права обвинуваченого на захист.
Щодо стверджень прокурора в апеляції на порушення судом вимог статті 372 КПК України, з посиланням на те, що суд не вказав місце народження та проживання обвинуваченого, строку та порядок набрання ухвалою законної сили, то колегія суддів, хоча і констатує відсутність в оскаржуваній ухвалі вказаних відомостей, проте, не вважає їх істотними і такими, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення суду, а тому і підстав для скасування ухвали суду з цих мотивів не вбачає.
Рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору не суперечить вимогам закону, є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, а наявність обставин, які є підставою для повернення, позбавляють можливості суд першої інстанції належним чином провести судове засідання і прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, невідповідність обвинувального акту вимогам закону позбавляє суд в подальшому розглянути кримінальне провадження по суті з дотриманням прав обвинуваченого на адекватний захист, прийняти законне та обґрунтоване рішення у відповідності до закону, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12019040700000819 відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4