Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 813/3773/16
адміністративне провадження № К/9901/20582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/3773/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Святецький В. В., Гудим Л. Я., Шинкар Т. І.) від 23 травня 2017 року,
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді.
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного Управління Національної поліції у Львівській області та Атестаційної комісії № 20 ГУ Національної поліції у Львівській області щодо проведення атестування ОСОБА_1
Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії № 20 ГУ Національної поліції у Львівській області від 23 вересня 2016 року, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом ОП № 15.00036581.0091747 від 23 вересня 2016 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ № 313 о/с від 25 жовтня 2016 року Головного Управління Національної поліції у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону.
Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського Залізничнного відділу поліції ГУНП, з 26 жовтня 2016 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 4674,09 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 3240,00 грн. постанова суду виконується негайно.
3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишено без задоволення.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 . 213,33 грн. витрат на правову допомогу.
4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року в частині відшкодування понесених витрат на правову допомогу, стягнувши з відповідача 5400,00 грн., в решті рішення судів - залишити без змін.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 12 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 813/3773/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.).
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 525/0/78-19 від 30 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо розміру витрат на правову допомогу, що підлягає стягнення з відповідача, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі у цій частині.
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
15. Предметом спору у цій справі під час касаційного розгляду є розмір витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу.
16. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
17. Частиною 2 статті 16 КАС України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) установлено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
18. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
19. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
20. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
21. Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
22. Водночас, КАС України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) не передбачав, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами.
23. За приписами частини 3 статті 90 КАС України законом установлюється граничний розмір компенсації таких витрат.
24. Зокрема, статтею 1 Закону «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
25. Задовольняючи частково клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Законом № 4191-VI передбачена компенсація за годину участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи. Згідно з ч.1 ст. 45 КАС України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол. Оскільки, в матеріалах справи відсутні протоколи про вчинення окремих процесуальних дій, а тому компенсації підлягають тільки витрати на участь представника позивача в судових засіданнях та під час ознайомлення з матеріалами справи. Журналами судових засідань підтверджується участь представника позивача у судових засіданнях лише апеляційного суду: 04 квітня 2017 року 1,25 хв., 25 квітня 2017 року 5,35 хв., 23 травня 2017 року 3 хв., а всього 10 хв. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що відшкодування витрат визначених у розрахунку витрат на правову допомогу, крім участі у судових засіданнях, не передбачено чинним законодавством, оскільки такі дії не відносяться до окремих процесуальних дій.
26. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає компенсація за участь в судових засіданнях в розмірі 213 грн. 33 коп.(3200 грн. х 40% х 10 хв. = 213,33 грн.).
27. При цьому, зазначені висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на нормі статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
28. Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки норми зазначеного вище Закону спрямовані саме на встановлення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу. При цьому, даний Закон не дає визначення поняттю «правова допомога», а перелік видів правової дороги, які підлягають відшкодуванню, наведений у статті 1, не є вичерпним, а лише визначає види правової допомоги, відносно яких встановлено обмеження стосовно суми відшкодування суб'єктами владних повноважень.
29. Визначальним в адміністративному судочинстві за статтею 6 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.
30. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
31. Колегія суддів зауважує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
32. Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.
33. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує на передчасність висновків апеляційного суду щодо часткового задоволення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.
34. При цьому зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
35. Натомість, апеляційним судом не було досліджено та надано належної оцінки зібраним у справі доказів, які належить врахувати при ухваленні судового рішення у справі щодо стягнення витрат на правову допомогу.
36. За таких обставин, судом апеляційної інстанції не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
37. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
38. З урахуванням зазначеного, судом апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
39. Тому, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині щодо стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу.
40. Відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року № 455/2017 1 ліквідовано Львівський апеляційний адміністративний суд та утворено Восьмий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську та Тернопільську області, з місцезнаходженням у місті Львові.
41. З огляду на результат касаційного розгляду, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 813/3773/16 в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 213 грн. (двісті тринадцять) грн. 33 коп. витрат на правову допомогу скасувати.
Справу в частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов