Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа № 815/7222/15
адміністративне провадження № К/9901/11543/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуКотовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 (суддя - Л.І. Свида)
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 (колегія у складі суддів: І.Г. Ступакова, А.І. Бітов, М.М. Милосердний)
у справі № 815/7222/15
за позовомТОВ «Південний електротехнічний завод»
доКотовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
пpоскасування вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний електротехнічний завод» (далі - Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Котовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ОДПІ), у якому просило скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-0010351702, №Ю-0010311702 та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0010331702, №0010341702.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки на підставі яких прийняті відповідачем оскаржувані рішення безпідставними так як, за два періоди по яким були визначені порушення не нараховувалась заробітна плата, у зв'язку із знаходженням працівників підприємства у неоплачуваній відпустці, а щодо іншого та останнього порушення - суми єдиного внеску були нараховані та сплачені до бюджету країни.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 позов задоволено частково. Скасовано вимогу ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-0010351702 на суму 27320,45 грн. Скасовано рішення ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0010331702 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 13660,23 грн. В іншій частині позовних вимог Товариству було відмовлено.
Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, згідно із яким в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VІ) не нараховувався та як наслідок не сплачувався дійсний розмір єдиного соціального внеску від бази нарахованої заробітної плати за лютий 2013 року та травень 2014 року, розмір якої підтверджується розрахунково-платіжними відомостями. Щодо періоду липень 2014 року, то за вказаний період позивач у відповідності до вимог Закону № 2464-VІ нараховував та сплачував відповідні суми єдиного внеску із нарахованих та виплачених сум заробітної плати працівників Товариства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального права. Вказується, що матеріалами справи підтверджені факти несплати позивачем сум єдиного соціального внеску із нарахованих сум заробітної плати працівників Товариства за лютий 2013 року та травень і липень 2014 року, на які (суми несплати єдиного внеску) нарахована пеня.
В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просить про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін. Переглянувши судові pішення в межах касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку пpо відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ з 20.07.2015 по 14.08.2015 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт перевірки №000062/15-04-22/33455588 від 14.08.2015, де встановлено порушення позивачем ст. 7 розділу III Закону № 2464-VІ, у зв'язку із чим, підприємством занижена база нарахування єдиного внеску у 2013 році (лютий місяць) на суму 4220,50 грн., у 2014 році на суму 92883,80 грн. (за травень - 28020,42 грн.; за липень - 64863,38 грн.), що спричинило заниження суми єдиного соціального внеску у 2013 році на 1777,68 грн., у 2014 році на 39122,66 грн. (за травень - 11802,21 грн., за липень 27320,45 грн.).
На підставі виявлених порушень ОДПІ винесена вимога від 14.08.2015 року №Ю-0010351702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 39122,66 грн. за 2014 рік, вимога від 14.08.2015 №Ю-0010311702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1777,68 грн. за 2013 рік, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 року №0010331702 на суму 19561,34 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 року №0010341702 на суму 888,85 грн.
Не отримавши позитивного результату від оскарження в адміністративному порядку вказаних рішень відповідача, позивач звернувся до суду, який позов задовольнив частково, а саме скасував лише вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій зі сплати єдиного внеску за липень 2014 року, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
За донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (пункт 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI в редакції чинній на час винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій).
З аналізу наведених положень Закону № 2464-VI слідує, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок. При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення аналогічної справи, постанова від 14.08.2018, справа №804/3704/17.
Так, розглядаючи дану справу, судами попередніх інстанцій встановлений факт відсутності заниження позивачем бази для нарахування єдиного внеску із заробітної плати найманих працівників за липень 2014 року.
Вказані висновки були зумовлені дослідженими в судовому порядку звітом про суми нарахованої заробітної плати (64863,38 грн.) та єдиного внеску (27320,45 грн.) за липень 2014 року, який подавався до податкових органів, та випискою від ПАТ «Перший український міжнародний банк», якою підтверджено сплату позивачем нарахованого за липень 2014 року єдиного внеску.
Таким чином, за вказаний період порушень вимог частини другої статті 6, частини п'ятої статті 8, статті 9 Закону № 2464-VI Товариством допущено не було.
Відтак, Верховний Суд вважає, що підстав вважати, що суди попередніх інстанцій невірно надали оцінку вказаним обставинам справи не має. Інших доказів протиправності дії позивача та/або доказів, що можуть спростувати вказані обставини матеріли справи не містять.
При цьому Верховний Суд не буде надавати оцінку судовим рішення попередніх інстанцій в частині в частині визначення боргу та штрафних санкцій зі сплати єдиного внеску за періоди лютий 2013 року та травень 2014 року, так як відповідні рішення були визнані законними, заперечень щодо чого позивач не стадії касаційного провадження не висловив. Окремої касаційної скарги від позивача не рішення судів попередніх інстанцій в названій частині до Суду касаційної інстанції не надходило.
Таким чином, не має сумнівів про неповність чи незаконність вирішення даної справи судами попередніх інстанції.
З огляду на встановлені судами обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується із законністю спірних актів індивідуальної дії.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПOСТАНOВИВ:
1. Касаційну скаргу Котовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 залишити без змін.
2. Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду