21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 640/2306/19
адміністративне провадження № К/9901/30218/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 640/2306/19 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу держаної служби в системі правосуддя, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та рішень, скасування таких рішень,
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року та прийнято нову постанову, якою клопотання Комісії з питань вищого корпусу держаної служби в системі правосуддя про скасування заходів забезпечення адміністративного позову задоволено, внаслідок чого, скасовано заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 01 листопада 2019 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини другої цієї ж статті у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Аналіз положень статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що перелік судових рішень, які підлягають оскарженню у касаційному порядку, є вичерпним.
За змістом указаної статті касаційному оскарженню підлягають, зокрема, ухвали суду першої інстанції, за умови їх перегляду судом апеляційної інстанції, якими забезпечений позов або замінені вжиті раніше заходи забезпечення, та ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову.
Водночас постанови суду апеляційної інстанції про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом першої інстанції, до переліку судових рішень суду апеляційної інстанції, які підлягають окремому касаційному оскарженню, не відносяться.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване у цій справі судове рішення не може бути переглянуте Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ КАС України, то згідно з частиною другою статті 339 КАС цього Кодексу, касаційне провадження підлягає закриттю як помилково відкрите.
Керуючись статтями 13, 328, 333, 339, 355, 359 КАС України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 640/2306/19, як помилково відкрите ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов