Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №361/5596/17
адміністративне провадження №К/9901/4057/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (колегія суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС, та скасувати дане рішення;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком + з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними дії/бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за ненадання даних про відмову в переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів які розміри пенсійних виплат міг отримати позивач при отриманні пенсії за віком, або по пенсії з інвалідності;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області компенсувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі 1 000 гривень, та стягнути з відповідача кошти в розмірі 1 000 гривень за відмову в переведенні на пенсію за віком, компенсувати моральні збитки в розмірі 1 000 гривень, та стягнути кошти в розмірі 1 000 гривень, які підтверджуються тим, що, відповідач зловживаючи службовим становищем, безпідставно відмовив в переведенні позивача на пенсію за віком, в зв'язку з чим позивач зазнав емоційного стресу та тяжких моральних страждань;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області надати позивачу звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком + з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія НОМЕР_2 ; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС.
Зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про переведення останнього на пенсію за віком з 10.08.2017 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
20.06.2018 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про винесення додаткового судового рішення, в якій він просить винести додаткове рішення та поновити право позивача на отримання пенсійних виплат в частині суми отриманої пенсії з розрахунку у розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком. Також просить постановити рішення щодо розподілу судового збору та стягнення з відповідача 50000 грн. витрат, пов'язаних з підготовкою позовної заяви, апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених ст. 252 КАС України для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове про задоволення його вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач має право отримувати мінімальну пенсію за віком та її підвищення на розмір мінімальної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та інших осіб» у розмірі 110% від 3,5 розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС в розмірі 25% мінімальної пенсії, 40% мінімальної пенсії, підвищення інвалідам війни та державну допомогу в розмірі 100 гривень. Крім того вважає, що у відповідача наявний обов'язок відшкодувати судовий збір, а тому просить також розподілити судові витрати. Також вказує, що заяву про ухвалення додаткового рішення повинен розглядати той самий склад суду, що і постановляв судове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 судом ухвалено рішення щодо всіх позовних вимог, які заявляв позивач.
Фактично позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення та в касаційній скарзі просить задовольнити повністю позовні вимоги та не погоджується з постановленим судовим рішенням апеляційної інстанції.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що у разі незгоди з судовим рішення, або, на думку позивача, судом неправильно застосовано норми матеріального права, законодавством передбачено механізм оскарження судового рішення, проте вимоги позивача неможливо задовольнити, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Щодо доводів позивача про відсутність розподілу судового збору шляхом стягнення з відповідача судових витрат в тому числі стягнення витрат, пов'язаних з підготовкою позовної заяви, апеляційної скарги та підготовки до розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь- які докази щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджували б витрати в розмірі 50000 грн. або іншої суми.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав стягнення витрат з відповідача.
Стосовно стягнення з Броварського ОУПФ судового збору, то колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги останнім судовий збір було сплачено.
Стосовно розгляду заяви позивача про ухвалення додатковго судового рішення іншою колегією суддів, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 ухвалена в складі колегії суддів: Шурка О.І., Бабенка К.А., Кузьменка В.В.
Після надходження заяви про ухвалення додаткового рішення протоколом від 20.06.2018 заяву передано раніше визначеному складу суду, тобто Шурко О.І. , Бабенко К. А., Кузьменко В. В .
Відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 03 жовтня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд припинив здійснювати правосуддя.
03 жовтня 2018 року в Газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковане повідомлення про початок роботи новоутвореного Шостого апеляційного адміністративного суду.
Адміністративні справи передавалися до Шостого апеляційного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, остання передана колегії суддів: Василенку Я.М., Кузьменку В.В., Шурку О.І., якими і було розглянуто заяву по суті.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій