Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №826/23742/15
адміністративне провадження №К/9901/34883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року у складі судді Шулежка В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., Парінова А.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної Марини Анатоліївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - Фонд);
- зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду, у тому числі шляхом внесення змін до такого переліку, та подати їх до Фонду;
- визнати протиправною бездіяльності Фонду щодо невжиття заходів до включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника публічного акціонерного товариства "Златобанк", який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами було залишено поза увагою те, що постановою правління НБУ від 04 грудня 2014 року №777/БТ, якою віднесено ПАТ "Златобанк" до категорії проблемних, імперативно було встановлено обмеження, зокрема щодо проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Разом з тим, за спірною угодою з позивачем така операція була здійснена, оскільки відбулась операція з перерахування кошів з поточного рахунку юридичної особи на рахунок позивача. Джерелом походження спірної суми коштів у розмірі 200000 грн. є перерахування останньої в безготівковій формі з поточного рахунку юридичної особи на підставі договору позики, а відтак вказаний правочин є нікчемним згідно пунктів 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України. Наголошено на тому, що позивач не є вкладником у розумінні положень вказаного Закону, оскільки кошти не були залучені банком від позивача, а є такими, що надані як фінансова позика від ТОВ "Альфамет". Перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку, тобто кошти надійшли внаслідок "дроблення" рахунку іншого клієнта. При цьому вказані дії мають ознаки кримінального правопорушення, у зв'язку з чим за заявою Уповноваженої особи було розпочате досудове розслідування за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною другою статті 190 КК України.
Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Златобанк" укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір поточного рахунку) від 28.11.2014.
Відповідно п. 2.1 угоди Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача, кошти у розмірі 200 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 зараховано 01.12.2014 з поточного рахунку юридичної особи з призначенням платежу "перераховано позику згідно договору №2014-12 від 31.10.2014.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 13.02.2015 прийнято рішення №30 про запровадження з 14.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк". Тимчасова адміністрація запроваджена строком до 13.05.2015.
Постановою Правління Національного банку України №310 від 12.05.2015 відкликано банківську ліцензію АТ "Златобанк". Рішенням №99 від 13.05.2015 Виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру Ліквідації АТ "Златобанк". Наказом № 156 від 13.05.2015 призначено Славінського В.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" строком на 1 рік з 13.05.2015 по 12.05.016 включно.
У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 13.05.2015 №99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", із змінами внесеними згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.05.2015 №100, Фондом з 20.05.2015 розпочато виплати коштів вкладникам АТ "Златобанк".
В газеті "Голос України" № 86 (6090) від 19.05.2015 опубліковано повідомлення про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк".
Дізнавшись про відсутність позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду, позивач звернувся суду.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи не було виявлено, а відповідачем не було доведено, що спірний договір має ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначено, що чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом є кошти, внесені безпосередньо вкладником. В той же час, позовні вимоги, заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегії суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
На дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" на поточному рахунку ОСОБА_1 відповідно до угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування (договору поточного рахунку) від 28 листопада 2014 року було зараховано суму 200 000 грн.
Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція №492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки.
Кошти на поточний рахунок позивача у сумі 200 000 грн. були зараховані 01 грудня 2014 року, тобто до прийняття постанови Правління НБУ від 04 грудня 2014 року "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії проблемних" та до прийняття Національним банком України рішення № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 13 лютого 2015 року). Ці кошти відповідно до виписки по особовому рахунку від 28 листопада 2015 року надійшли на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку № НОМЕР_3 , належного ТОВ "Альфамет", 01 грудня 2014 року із призначенням перерахунок позики відповідно договору №2014-12 від 31 жовтня 2014 року.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу № 164/1 від 08 квітня 2015 року, в редакції наказу № 165/1 від 09 квітня 2015 року, Уповноваженою особою віднесено до нікчемних транзакції та правочини (договори), в тому числі і щодо зарахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 .
Разом з тим, вищевказаний наказ всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими Уповноважена особа пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.
В той же час, з огляду на особливу правову природу діяльності Уповноваженої особи, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З приводу посилань відповідачів на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII.
Цим Законом частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.
Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану суму для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання Уповноваженої особи на наявність факту "дроблення вкладу" з боку позивача є безпідставним.
Більш того, спірний правочин було укладено між позивачем та банком навіть ще до віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії проблемних відповідно до Постанови Правління НБУ від 04 грудня 2014 року №777/БТ, що спростовує доводи заявника касаційної скарги про укладення угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір поточного рахунку) від 28 листопада 2014 року в порушення приписів вказаної постанови.
Слід зазначити, що відповідно до виписки по рахунку від 28 листопада 2015 року зарахування коштів на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 відбулось шляхом перерахування останніх з рахунку ТОВ "Альфамет" № НОМЕР_3 , і не суперечить приписам пункту Інструкції № 492. Доказів іншого відповідачами не надано.
Перерахування коштів з рахунку ТОВ "Альфамет" на поточний рахунок ОСОБА_1 не суперечить приписам Інструкції № 492.
При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.
Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського рахунку позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.
На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір банківського рахунку від 28 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Златобанк", має ознаки нікчемності, як такий, що надавав позивачу певні переваги порівняно з іншими клієнтами Банку.
Таким чином, позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Златобанк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.
Разом з тим, жодних Вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського рахунку ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.
Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи відповідача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.
Суд також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук