Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №487/4794/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22869/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 02.11.2016
(постановлена у складі судді Разумовської О.Г.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017
(постановлена у складі колегії Градовського Ю.М., Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.)
у справі №487/4794/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
про визнання неправомірним та скасування рішення державного виконавця, -
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, винесену 06.09.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Чухліб І.В.
Позов обґрунтований тим, що державним виконавцем виконавче провадження закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі незважаючи на те що постанова суду не виконана, оскільки боржник не видав, а направив поштою фотокопію скарги, яка ним отримана 06.09.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 02.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за встановлених обставин, які не заперечуються позивачем, останнім було отримано фотокопію скарги «жителі Заводського района ул. Скороходова», зареєстрованої адміністрацією Заводського району ММР 20.05.2015 за №КО-425, а отже припинено порушення прав та охоронюваних законом інтересів стягувача, що свідчить про фактичне виконання в повному обсязі рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем було правомірно закінчено виконавче провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вважає, що постанова Заводського районного суду міста Миколаєва від 02.11.2016 не була виконаною, так як йому було саме направлено листом копію колективної скарги жителів Заводсткого району, а не було винадо як зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.05.2016 зобов'язано адміністрацію Заводського району Миколаївської міської ради видати ОСОБА_1 фотокопію скарги «жителей Заводського района ул.Скороходова», зареєстрованої адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради 20.05.2015 за номером КО-425, на яку 02.06.2015 надано відповідь КО-425.
Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 29.07.2016 відкрито виконавче провадження із примусового виконання судового рішення.
На адресу ОСОБА_1 за вих.№714/03.01-24/03.06.05/16 від 01.09.2016 головою адміністрації Заводського району направлено, на виконання судового рішення та виконавчого листа, засвідчену копію скарг громадян Завдоського району м.Миколаїва, яку він отримав 06.09.2016 аналогічний лист був направлений адміністрацією Заводського району на адресу державного виконавця.
У зв'язку з фактичним виконанням, в повному обсязі рішення суду, згідно з виконавчим документом, державним виконавцем Чухліб І.В., винесено постанову від 06.09.2016 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).
Позивач не погодився із зазначеною постановою та звернувся з даним позовом до суду.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, відповідно до вимог зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 06.09.2016 отримано фотокопію скарги «жителей Заводського района ул. Скороходова», зареєстрованої адміністрацією Заводського району ММР за №КО-425 20.05.2015.
За встановлених обставин, Суд вважає обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що після отримання позивачем фотокопії скарги «жителей Заводського района ул. Скороходова», зареєстрованої адміністрацією Заводського району ММР за №КО-425 20.05.2015, порушення прав та охоронюваних законом інтересів стягувача було припинено.
З огляду на викладене, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки закриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяв в межах та у спосіб відповідно до законодавства України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, Суд не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 02.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М.Бевзенко
судді Н.А.Данилевич
Н.В.Шевцова