Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №826/7919/17
адміністративне провадження №К/9901/38621/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 (постановлена у складі судді Мазур А.С.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (постановлена у складі колегії суддів Сорочка Є.О., Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.)
у справі №826/7919/17
за позовом ОСОБА_1
до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний клінічний медичний госпіталь», в якому просить:
- визнати протиправною відмову Національного військово-медичного клінічного центру «Головний клінічний медичний госпіталь» включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення;
- зобов'язати Національний військово-медичний клінічний центр «Головний клінічний медичний госпіталь» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги, а саме: доплатити 36600, 90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розрахунок при звільненні відповідачем було здійснено з грубим порушенням вимог законодавства України, оскільки при обрахунку одноразової допомоги при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовців.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017, залишеною без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889 не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що щомісячна додаткова винагорода була встановлена рішенням Ураяду України, виплачувалась позивачу щомісяця, тобто мала постіний характер, а тому в силу положень статтей 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) вона мала бути включена до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України від 30.05.2015 № 369 полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральних методів детоксикації клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології та детоксикації Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь», звільнено з військової служби у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї статті.
Наказом начальника Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 03.07.2015 р. № 186 визначено, в тому числі, виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 32 повних календарних років служби.
Згідно довідки начальника Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду в періоди: липень - серпень 2013 року у розмірі 841,40 грн., вересень - грудень 2013 року у розмірі 1 682,80 грн, січень 2014 року - червень 2015 року у розмірі 2 524,20 грн.
Позивач звернувся до начальника Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» із заявою про доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Листом від 02.06.2017 № 7/3188 йому було відмовлено у задоволенні заяви.
Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У підпунктах «а», «б» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби).
Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати.
Така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Аналогічні підхід застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 15.10.2013 у справі №21-368а13, та від 04.11.2014 у справі №21-473а14, від 03.03.2015 у справі №21-32а15 та від 19.05.2015 у справі №21-466а15.
Також, аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, № провадження К/9901/2181/17, від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17 № провадження К/9901/15763/18.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, Суд не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М.Бевзенко
судді Н.А.Данилевич
Н.В.Шевцова